ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 520/15823/21
адміністративне провадження № К/990/32272/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 про повернення апеляційної скарги
у справі № 520/15823/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання дій протиправними та скасування вимоги, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
19 серпня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому, враховуючи зменшення позовних вимог просила суд визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області, скасувати податкову вимогу № Ф-5250-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на суму 25 710,84 грн, стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області кошти на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями у сумі 36 723,23 грн, стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області моральну шкоду у сумі 36 723,23 грн (а.с. 1-5, 50-52).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 року адміністративний позов залишено без задоволення (а.с. 82-86).
29.11.2021 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції від 20.10.2021 року (а.с. 89-95), до якої скаржником додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (а.с. 112), а також клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване тим, що з моменту арешту її карткових рахунків (з листопада 2020 року) Міжнародним відділом державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у рамках виконавчого провадження № 63506837 до жовтня 2021 року вона не мала доходу; також був арештований рахунок, на який вона отримувала соціальну допомогу на дитину. Лише у жовтні 2021 року було розблоковано її картки, а на її утриманні знаходиться її малолітня донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 115-116, 117-128).
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору з підстав не надання суду підтверджуючих доказів, що її майновий стан за останній рік до звернення до суду перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі та не надано доказів, які б посвідчували наявність обставин, визначених п. 1, 2 п. п. а - г ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (а.с. 135-136); задоволено заяву позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та поновлено цей строк (а.с. 133-134).
Також, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 апеляційну скаргу залишено без руху із наданням скаржнику десятиденного строку з дати отримання цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надання документу про сплату судового збору в розмірі 1 362 грн, як це передбачено частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 137).
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду апеляційної інстанції від 27.06.2022 року направлені судом апеляційної інстанції позивачеві засобами поштового зв`язку за адресою для листування: а/с 7101, м. Харків, 61024 (а.с. 138) і 20.07.2022 на адресу суду повернувся конверт із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Крім того, матеріали справи містять довідки, складені Другим апеляційним адміністративним судом про доставку електронного листа (зокрема ухвали суду від 27.06.2022 про залишення апеляційної скарги без руху) до електронного кабінету одержувачу: Адвокат ОСОБА_1 27.06.2022 (а.с. 139-140, 140зв.).
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі № 520/15823/21 повернуто скаржнику відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк (а.с. 142).
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що копія ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 про залишення апеляційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 20.07.2022 відповідно до пункту 4 частини 6 статті 251 КАС України. Крім того, копію означеного судового рішення було надіслано скаржнику в його електронний кабінет 27.06.2022. Строк виконання судового рішення сплинув 01.08.2022, але скаржником не надано доказів виконання ухвали суду в процесуальний строк, встановлений судом. Крім цього суд апеляційної інстанції посилався на те, що процесуальними правами, передбаченими статтями 121, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник не скористався (а.с. 142).
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 про повернення апеляційної скарги у справі № 520/15823/21. Підставою касаційного оскарження скаржником вказано порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у зв`язку з передчасним поверненням апеляційної скарги ухвалою від 09.08.2022 без з`ясування фактичного отримання нею ухвали суду апеляційної інстанції від 27.06.2022, якою скарга залишена без руху, оскільки позивач, внаслідок запровадження воєнного стану на території України, 05.03.2022 року виїхала евакуаційним потягом до Польші із малолітньою дитиною, а 09.03.2022 року до Німеччини і лише 15.08.2022 року отримала доступ до електронного суду (побачивши, зокрема ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху). За доводами скаржника, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції допустився формалізму, не переконавшись, чи отримана скаржником ухвала суду апеляційної інстанції, якою скарга залишена без руху, як і не вжив заходів для повідомлення позивача про наявність цієї ухвали.
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у даній справі та ухвалою від 26 травня 2023 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) з 05 червня 2023 року.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, а також одним із принципів здійснення адміністративного судочинства, передбачених п. 6, 7 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". Також, Суд у справі Bellet v. Fгаnсе зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві".