ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 580/1004/23
адміністративне провадження № К/990/18614/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року (суддя Паламар П.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року (судді: Кузьмишина О.М. (головуючий), Кобаль М.І., Костюк Л.О.) у справі № 580/1004/23 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - позивач, ПАТ "Черкасиобленерго") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Черкаській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2022 № 6482/23-00-24-06-16.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року, ПАТ "Черкасиобленерго" відмовлено у відкритті провадження у справі.
3. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки на момент звернення з позовом, який стосується визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, господарським судом стосовно ПАТ "Черкасиобленерго" порушено справу про банкрутство, то такий позов повинен бути розглянутий в межах господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ПАТ "Черкасиобленерго" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 580/1004/23 та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
5. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 580/1004/23 є оскарження зазначеного у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судового рішення суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, переглянутого в апеляційному порядку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судом норм процесуального права.
6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що предметом позову у справі № 580/1004/23 є законність індивідуального акту (податкового повідомлення-рішення), прийнятого суб`єктом владних повноважень на виконання ним владних управлінських функцій, спір, що виник у даній справі, є публічно-правовим і відповідає критеріям визначеним Кодексом адміністративного судочинства України, а тому дана справа належить до юрисдикції адміністративних судів. Крім того, позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про перебування на розгляді Господарського суду Черкаської області справи № 17-14- 01/1494 про визнання банкрутом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" без підтвердження цих обставин відповідними доказами. З урахуванням вказаного, а також того, що положеннями Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (стаття 8) передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, скаржник зазначає, що ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року були прийняті з неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм права (як матеріального так і процесуального права).
7. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу надіслано не було.
8. Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
9. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
10. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотриманню норм процесуального та матеріального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, у справі, що розглядається суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі дійшов висновку, що спір про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення має бути розглянутий в межах господарського судочинства, оскільки на момент звернення Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" з позовом, який стосується визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, господарським судом стосовно Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" порушено справу про банкрутство.
Колегія суддів зазначає про помилковість таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.
Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх "змішування" в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.
Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Так, відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України). Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.