У Х В А Л А
21 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 573/1020/22
Провадження № 14-40цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів: Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Білопільського міського голови Зарка Юрія Васильовича, Білопільської міської ради, Комунального підприємства Білопільської міської ради "Куянівське торгово-комунальне підприємство" про визнання незаконним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою Білопільського міського голови Зарка Юрія Васильовича на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 05 жовтня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року,
УСТАНОВИЛА:
1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білопільського міського голови Зарка Ю. В., Білопільської міської ради, Комунального підприємства Білопільської міської ради "Куянівське торгово-комунальне підприємство" (далі - КП "КТКП") про визнання незаконним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Позов мотивував тим, що 31 грудня 2020 року він та Куянівська сільська рада в особі голови комісії з реорганізації - Білопільського міського голови Зарка Ю. В. уклали контракт, за яким його призначили на посаду директора КП "КТКП".
Розпорядженням від 09 серпня 2022 року Білопільський міський голова Зарко Ю. В. звільнив позивача з посади директора за пунктом 5 статті 41 КЗпП України.
Вважає таке звільнення незаконним з огляду на те, що для звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, необхідна сукупність таких обставин: працівник є посадовою особою товариства; наявність рішення вищого органу управління товариства про припинення повноважень, що у свою чергу і є підставою для розірвання з ним трудових відносин.
Зазначив, що КП "КТКП" є унітарним комунальним підприємством, а не господарським товариством, не має виконавчого органу, а його діяльність не регламентується нормами корпоративного права.
Послався на те, що посада директора комунального підприємства не відноситься до кола суб`єктів трудових правовідносин, до яких може застосуватися додаткова підстава звільнення, передбачена пунктом 5 статті 41 КЗпП України.
Виходив з того, що в розпорядженні не зазначена частина статті 41 КЗпП України, за якою його звільнили та не наведено мотивів звільнення.
3. Просив:
- визнати незаконним і скасувати розпорядження Білопільського міського голови Зарка Ю. В. від 09 серпня 2022 року № 39-К "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП "КТКП";
- поновити його на посаді директора цього комунального підприємства;
- стягнути з КП "КТКП" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 серпня 2022 року до поновлення на роботі.
4. Рішенням від 05 жовтня 2022 року Білопільський районний суд Сумської області позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав незаконним і скасував розпорядження Білопільського міського голови Зарка Ю. В. від 09 серпня 2022 року № 39-К "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунального підприємства Білопільської міської ради "Куянівське торгово-комунальне підприємство".
Поновив ОСОБА_1 на посаді директора КП "КТКП" з 10 серпня 2022 року.
Стягнув з КП "КТКП" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 10 серпня до 05 жовтня 2022 року включно у сумі 28 692,63 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 15 231,89 грн місцевий суд допустив до негайного виконання.
5. Місцевий суд виходив з того, що КП "КТКП" не є господарським товариством та у своїй діяльності не керується законодавством про господарські товариства, отже трудовий договір з позивачем не може бути припиненим з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
6. Постановою від 29 грудня 2022 року Сумський апеляційний суд апеляційну скаргу Білопільського міського голови Зарка Ю. В. залишив без задоволення, рішення Білопільського районного суду Сумської області від 05 жовтня 2022 року - без змін.
7. Постанову апеляційний суд мотивував тим, що ОСОБА_1, який обіймав посаду директора КП "КТКП" ( яке не відноситься до господарських товариств у розумінні статті 80 ГК України), не підлягав звільненню за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Вважав, що розпорядження міського голови про звільнення позивача видане з порушенням норм чинного законодавства, що вказує на його незаконність, а тому підлягає скасуванню.
8. 09 січня 2023 року Білопільський міський голова Зарко Ю. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
9. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник послався на пункти перший та четвертий частини другої статті 389 ЦПК України.
10. На його думку, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині визначення кола осіб, які можуть бути звільнені за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, не ґрунтується на законі та правових висновках Верховного Суду.
11. Вважає, що у трудовому спорі, в якому колишній директор комунального підприємства оспорив правомірність свого звільнення, належним відповідачем є власник цього підприємства - Білопільська міська рада, а не міський голова.
12. Послався на те, що суди попередніх інстанцій застосували нерелевантні висновки Верховного Суду при розгляді цієї справи.
13. У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
14. Зауважив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства.
15. Посада директора комунального підприємства не відноситься до посад публічної служби, а тому висновки, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилаєтьсяБілопільський міський голова Зарко Ю. В. у касаційній скарзі, не можуть бути враховані при розгляді справи № 573/1020/22.
16. Ухвалою від 24 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у справі та витребував її з місцевого суду.
17. 17 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
18. Ухвалою від 02 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до розгляду.
19. Ухвалою від 15 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною третьою статті 403 ЦПК України, для відступу від висновків, висловлених у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 815/3200/16 (адміністративне провадження № К/9901/19991/18); від 06 серпня 2020 року у справі № 186/294/16-а (адміністративне провадження № К/9901/10359/19), та викладення висновку про те, що додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України - припинення повноважень посадових осіб, поширюється лише на членів виконавчого органу господарських товариств, а на посадових осіб юридичних осіб публічного права, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не поширюється.
20. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що Верховний Суд вже сформовано правову позицію щодо застосування в подібних правовідносинах пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
21. Так, у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19 (провадження № 61-3796сво21) зазначено, що підставою для розірвання договору згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому / звільнення працівників.
Системний аналіз положень пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України дає підстави для висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобігання негативного впливу на управлінську діяльність товариства.
Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (провадження № 12-100гс19).
22. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Проте зазначене стосується посадових осіб - членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового керівника, на яких під час призначення на посаду покладаються функції з управління за рішенням власника або уповноваженого органу в межах своїх повноважень.
23. Об`єднана палата зазначила щодо інших посадових осіб, що розірвання з ними трудового договору має відбуватись на інших підставах, встановлених трудовим законодавством, що також передбачає дотримання відповідних встановлених цим законодавством гарантій. При цьому віднесення статутом товариства певної посади до категорії "посадових осіб" не є підставою для визнання її такою, до якої застосовується положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
24. Отже, на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не може бути звільнено працівника філії державного підприємства, який не є членом виконавчого органу.
25. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 760/9269/15-ц (провадження № 61-151св17) зазначено, що частину першу статті 41 КЗпП України доповнено пунктом 5 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року № 1255-УІІ, яким визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
26. Зазначений Закон набрав чинності 01 червня 2014 року. Метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства.
27. Отже, пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України поширюється на посадових осіб господарських товариств, які є спеціальними суб`єктами, щодо яких може бути застосована вказана норма.
28. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, врахувавши те, що позивач працювала на посаді головного бухгалтера РС СКП "Київський крематорій", зазначила, що правильним є висновок судів попередніх інстанцій про незаконність її звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки вказана норма права стосується посадових осіб господарських товариств, яким не є РС СКП "Київський крематорій", а позивач не є спеціальним суб`єктом, щодо якого може бути застосована зазначена правова норма.
29. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 802/2081/18-а (провадження № К/9901/12487/19) зазначено, що позивача як заступника голови Оратівської РДА звільнено із займаної посади через закінчення строку повноважень голови адміністрації.
30. Норму щодо підстави для розірвання трудового договору - припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України) запроваджено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року № 1255-VII з 01 червня 2014 року з метою покращення умов для здійснення інвестиційної діяльності.
31. На переконання суду касаційної інстанції, у розумінні цієї норми звільнення відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України застосовується до посадових осіб господарських товариств, яким Оратівська РДА не є.
32. У свою чергу, позивач у розумінні вказаної норми права не є спеціальним суб`єктом, щодо якого може бути застосована така норма та врахована при прийнятті рішення щодо виплати вихідної допомоги при звільненні відповідно до статті 44 КЗпП України.
33. З огляду на вказане колегія суддів у справі № 802/2081/18-а (провадження № К/9901/12487/19) вважала правильним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що написання позивачем заяви про припинення повноважень як посадової особи зумовлено настанням юридичного факту - звільненням з посади голови державної адміністрації та призначенням на посаду нового голови, наслідком чого є, зокрема, звільнення заступника голови із займаної посади. Отже, у цьому випадку не відбувається припинення трудового договору на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Відтак поширення на спірні правовідносини приписів статті КЗпП України є безпідставним.
34. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 600/643/21-а (адміністративне провадження № К/990/24706/22) зазначено, що пунктом 10 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".