У Х В А Л А
21 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 757/47946/19-ц
Провадження № 14-37цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І.,Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи - приватного нотаріусаої Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та скасування реєстраційного запису реєстратором
за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_4, на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року у складі колегії суддів Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
УСТАНОВИЛА:
1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, скасувати рішення приватного нотаріуса Козаєвої Н. М. про реєстрацію права власності, вилучити рішення з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
2. У судовому засіданні в суді першої інстанції 20 вересня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 заявив клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування.
3. Протокольною ухвалою Печерський районний суд м. Києва від 20 вересня 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення доказів залишив без розгляду, оскільки заявник не надав підтвердження направлення поданої заяви іншим учасникам справи.
4. Ухвалою від 24 грудня 2021 року Київський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на протокольну ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України.
Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалами, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, є ухвали про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів.
Ухвала про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду в указаний перелік не включена.
Апеляційний суд виходив з того, що залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду.
5. 21 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником ОСОБА_4, у якій він просив ухвалу Київського апеляційного суду скасувати, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду на стадію відкриття апеляційного провадження.
6. Касаційну скаргу мотивував тим, що постанова Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 756/12128/15-ц (провадження № 61-4486св19) містить правовий висновок про те, що протокольна форма ухвали не впливає на можливість її оскарження в апеляційному порядку, якщо вона входить до переліку, передбаченого статтею 353 ЦПК України.
На думку заявника, протокольна ухвала місцевого суду може бути оскаржена до апеляційного суду, проте в оскарженій ухвалі апеляційного суду доводи позивача не розглянуті, висновки суду не відповідають матеріалам справи.
7. Зазначив, що оскарженою протокольною ухвалою від 20 вересня 2021 року суд першої інстанції заяву про забезпечення доказів залишив без розгляду.
Послався на те, що одночасно іншою ухвалою від 20 вересня 2021 року місцевий суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, при цьому зазначив, що під час проведення підготовчого судового засідання суд з`ясував всі питання, передбачені частиною другою статті 197 ЦПК України.
Вважає, що такі дії суду фактично є відмовою у правосудді та обмежують право позивача на справедливий суд.
8. Виходив з того, що до апеляційного суду він оскаржив ухвалу про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду, а по суті - відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів, отже суд помилково застосував пункт 1 частини першої статті 358 ЦПК України.
9. Ухвалою від 09 лютого 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі з підстав, визначених абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
10. Ухвалою від 21 березня 2023 року Верховний Суд справу призначив до судового розгляду.
11. 26 квітня 2023 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частини третю, п`яту статті 403 ЦПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити (шляхом конкретизації) від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
12. Обґрунтовуючи підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалася такими міркуваннями.
13. За пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
14. Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
15. Вважає, що частина перша статті 353 ЦПК України визначає вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
16. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
17. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
18. Послалася на те, що у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за пунктом "d" статті 5 Рекомендації R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і господарських справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.
Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.
Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені в пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
19. Питання про те, які ухвали підлягають оскарженню в апеляційному порядку без рішення суду, неодноразово вирішувалися Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, зокрема:
1) у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 296/2944/16-ц (провадження № 61-6555сво18) зазначено, що у статтях 175, 293 ЦПК України у редакції 2004 року не міститься прямої заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні мирової угоди, у пункті 8 частини першої статті 293 цього Кодексу передбачено право оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання мирової угоди за клопотанням сторін.
У зв`язку з наведеним висновок суду апеляційної інстанції про неможливість оскарження такої ухвали суду не може бути в апеляційному порядку, не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України, так і нормам процесуального права і зазначеним вище Рішенням Конституційного Суду України;
2) у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) міститься висновок, про те, що тлумачення пункту 15 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення ПАТ "Укрсоцбанк" з апеляційною скаргою) свідчить, що законодавець передбачив право оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише ухвали суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду.
Тлумачення пункту 15 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) має відбуватися з урахуванням можливості / неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали місцевого суду окремо від рішення суду.
Ухвала про відмову в залишенні заяви без розгляду не перешкоджає подальшому провадженню у справі (не є остаточним рішенням), отже особа має право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу про відмову в залишенні заяви без розгляду разом з рішенням суду першої інстанції;
3) у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 1909/3089/2012 (провадження № 61-11723сво20) міститься висновок про те, що аналіз правових позицій Конституційного Суду України, висловлених у рішеннях від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010, від 28 квітня 2010 року у справі № 12-рп/2010, від 08 липня 2010 року у справі № 18-рп/2010, від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011, від 22 квітня 2014 року у справі № 4-рп/2014, свідчить, що при тлумаченні пунктів 2, 10, 12, 18, 28 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції Закону № 1618-IV від 18 березня 2004 року) суд враховував такі обставини: а) зміст (особливість) процесуального рішення, що оскаржується; б) стадію цивільного судочинства, що обумовлює процесуальну можливість особи поновити свої права виключно шляхом оскарження відповідної ухвали.
Стаття 353 ЦПК України не містить прямої заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали місцевого суду щодо відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, тлумачення положень статті 353 ЦПК України має відбуватися з урахуванням можливості / неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
За частиною другою статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.
Проте, особливість ухвали про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, полягає у тому, що вона постановляється на стадії виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо;
4) у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21) міститься висновок про те, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати / зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися з урахуванням можливості / неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
Зокрема будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Законодавець розмежовує ухвали місцевого суду про витребування доказів та про забезпечення доказів.
Якщо подається клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування, тобто за наявності підстав для забезпечення доказів та сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, то ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні такого клопотання може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у переліку, визначеному пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України, відсутня.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів не може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки з урахуванням стадії розгляду справи особа, яка подає апеляційну скаргу, не позбавлена можливості поновити свої права в інший спосіб - шляхом оскарження в апеляційному порядку такої ухвали разом із рішенням суду першої інстанції;
5) у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21) зазначено, що апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
Зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог статті 353 ЦПК України, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що на ухвалу суду про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду;
6) у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20 (провадження № 61-10400сво21) зазначено, що суд першої інстанції вирішив питання про повернення заявнику зустрічної позовної заяви на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України.
Така ухвала суду охоплюється поняттям "заява позивача (заявника)", яке міститься у пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України, тому ця ухвала підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
20. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що відповідно до частин першої - третьої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
21. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
22. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).
23. Частина четверта статті 183ЦПК України передбачає, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
24. За наслідками розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви (частина п`ята статті 118 ЦПК України).
25. Вимоги до змісту заяви про забезпечення доказівнаведені у статті 117ЦПК України, частина четверта якої визначає що суд, установивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
26. За пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України ухвалами, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду - є ухвали про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів.
27. Пункт 16 частини першої статті 353 ЦПК України до переліку ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, включає ухвали місцевого суду щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
28. Аналогічне положення міститься і в пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
29. У постанові від 16 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/19588/18 (провадження № 61-14236св19) дійшов висновку, що тлумачення пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України свідчить, що законодавець передбачив право оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду, а не будь-якої іншої заяви (клопотання). Під вжитим у цій нормі права поняттям "заява" необхідно розуміти таку заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю "позов". Такими заявами в цивільному процесуальному законодавстві є заяви в наказному провадженні (розділ ІІ ЦПК України), заяви у справах окремого провадження (розділ ІV ЦПК України).