Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 753/1631/20
провадження № 61-772св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана її представником - адвокатом Дяченком В`ячеславом Васильовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних заяв
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
Позовна заява мотивована тим, що 23 січня 1999 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований у Відділі ЗАГС Шевченківського району міста Києва. 17 січня 2017 року шлюб було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у місті Києві.
Рішенням III сесії XXIII скликання Київської міської ради № 114-10/215 від 28 січня 1999 року "Про приватизацію земельних ділянок садівничого товариства "Детский мир" Харківського району ОСОБА_2 виділено земельну ділянку АДРЕСА_1, загальною площею 0,0531 га, кадастровий номер 8000000000:90:594:0001.
За час шлюбу подружжям спільними зусиллями побудовано на вказаній земельній ділянці садовий будинок з господарськими будівлями. Загальна площа будівлі становить 168,5 кв. м (у тому числі самовільно зведена чи переобладнана площа: садовий будинок літ. "А-1" - 31,4 кв. м; садовий будинок літ. "а-ІІ" - 59,2 кв. м; прибудова літ. "а" - 23,6 кв. м; мансарда над літ. "А" - 54,3 кв. м). Площа господарських будівель і споруд, прибудов: гараж літ. "Б" - 22,6 кв. м, літня кухня літ. "Д" - 33,2 кв. м підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 23 квітня 2012 року № КВ 018212062352.
Позивач зазначав, що у 2012 році ОСОБА_2 звернулася до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві із заявою про прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.
23 квітня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було видано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації " Садовий будинок літ. "А" та господарські будівлі: гараж літ. "Б", літня кухня літ. "Д", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) право власності на спірний будинок не зареєстровано.
У інформаційній довідці Комунального підприємства (далі - КП) Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" № СБ-2019 № 360 від 04 липня 2019 року садовий будинок АДРЕСА_1 у садовому товаристві (далі - СТ) "Дитячій Світ" на праві власності не зареєстрований.
Відповідно до листа КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 09 вересня 2019 року № 062/14-12288 (И-2019) станом на 31 грудня 2012 року право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2, не зареєстровано.
Позивач зазначав, що відповідачка не вживає відповідних заходів до введення спірного новоствореного житлового будинку в експлуатацію та оформлення права власності на цей будинок у встановленому законодавством порядку, щоб уникнути поділу будинку, як спільного сумісного майна подружжя.
Посилався на те, що не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто, речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
Вважав, що садовий будинок та господарські будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, є спільною сумісною власністю подружжя, його будівництво є завершеним, введеним до експлуатації.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати право спільної сумісної власності на садовий будинок площею 168,5 кв м. літ "А" та господарські будівлі: гараж площею 22,5 кв. м літ. "Б", літню кухню площею 33,2 кв. м літ. "Д", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати за ним право власності на 1/2 частини садового будинку площею 168,5 кв. м літ "А" та господарські будівлі: гараж площею 22,5 кв. м літ. "Б", літню кухню площею 33,2 кв. м літ. "Д", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що для поділу об`єкта незавершеного будівництва необхідно враховувати ступінь його готовності. Позивач не надав суду доказів готовності об`єкта до експлуатації, проведення будівельно-технічної експертизи і такого клопотання не заявляв під час судового розгляду справи, а суд не вправі з власної ініціативи призначати дану експертизу.
Ураховуючи зазначене, районний суд вважав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог.
Суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 вважав необґрунтованими.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 червня 2022 року представнику ОСОБА_1 - адвокату Корнілову Л. О. поновлено процесуальний строк на подачу апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року та відкрито апеляційне провадження у справі.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незавершені будівництвом садовий будинок та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У порядку поділу спірного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину незавершених будівництвом садового будинку та господарських будівль, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку поданим позивачем на підтвердження його позовних вимог доказам (відповіді Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві № 10/26-608/06 від 20 серпня 2019 року із долученими до неї копією заяви про прийняття в експлуатацію об`єкта, декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 18212062352 від 23 квітня 2012 року), які підтверджують, що у 2012 році ОСОБА_2 звернулася до Інспекції державного-будівельного контролю у м. Києві із заявою про прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.
Зокрема, районним судом невмотивовано та необґрунтовано визнано ці докази недостовірними.
Апеляційний суд дійшов висновку, що спірний об`єкт незавершеного будівництва є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу у рівних частках між колишнім подружжям, оскільки його було зведено за час перебування сторін спору у шлюбі. При цьому відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на спірне нерухоме майно, не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що майно, яке є предметом спору, було побудовано за її особисті кошті.
Суд апеляційної інстанції взяв до уваги висновок експерта від 21 жовтня 2022 року № 10023, у якому зазначено, що на дату проведення дослідження мінімальний відсоток будівельної готовності садового будинку становить 96%; гаражу - 93%; літньої кухні - 93%.
Заяву відповідача про застосування строку позовної давності апеляційний суд вважав необґрунтованою, оскільки позивач дізнався про порушення свого права у 2019 році, коли із витребуваної інформації з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві виявив, що відповідач, отримавши у квітні 2012 року декларацію № КВ 18212062352 про готовність спірного об`єкта до експлуатації, зволікає з оформленням права власності на нього, чим перешкоджає позивачу в реалізації своїх прав на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна. З позовом до суду позивач звернувся у січні 2020 року, а тому не пропустив строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявляв відповідач у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року скасувати та залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи за ним право власності на об`єкти незавершеного будівництва, суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки таких вимог позивачем заявлено не було.
Поняття "об`єкт незавершеного будівництва" у прохальній частині позову відсутнє. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що право власності на спірне нерухоме майно не зареєстровано, відтак не підлягає поділу.
Посилається на те, що на момент реєстрації шлюбу з відповідачем спірний садовий будинок вже існував, що підтверджено копією садової книжки від 14 липня 1979 року, копією страхового свідоцтва щодо страхування спірного будинку від 07 серпня 1976 року, видані на імена її батьків, які були членами відповідного садового товариства.
Позивач не надав доказів на підтвердження факту його особистої участі у фінансуванні будівництва будинку. Також наявний у матеріалах справи висновок будівельно-технічної експертизи є неналежним доказом, оскільки не містить інформації про предмет доказування.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження рішення районного суду, оскільки апеляційна скарга була подана майже через 5 місяців після надіслання копії рішення відповідачу.
При цьому суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив її посилання на необхідність застосування строку позовної давності, оскільки шлюб між нею та позивачем розірвано 17 січня 2017 року, а з позовом про поділ майна та визнання права власності він звернувся 24 січня 2020 року, тобто більше ніж через 3 роки.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 21 серпня 2018 року у справі № 288/1361/15-ц (провадження № 61-4212св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 0907/2-7453/2011 (провадження № 61-6321св18), від 18 вересня 2019 року у справі № 752/294/18 (провадження № 61-11566св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16-ц (провадження № 61-23310св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 511/2864/16 (провадження № 61-15435св18) та від 16 червня 2021 року у справі № 522/23110/17 (провадження № 61-8св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Корнілов Л. О. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із ухваленим судовим рішенням, що не може бути підставою для скасування судового рішення.
Посилається на необґрунтованість доводів заявника про безпідставне поновлення судом апеляційної інстанції строку на апеляційне оскарження рішення районного суду, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту надіслання ОСОБА_1 копії повного тексту судового рішення. Крім того, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст судового рішення направлено до реєстру 10 січня 2022 року, а 11 січня 2022 року було направлено позивачу.
Звертаючись до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 не пропустив строк позовної давності, оскільки про порушення його прав він дізнався у 2019 році з інформації Інспекції державного-будівельного контролю у м. Києві.
Вважає, що відповідач не оформлює права власності на спірний будинок, щоб уникнути його поділу, чим порушує його право на володіння, користування і розпорядження спільним сумісним майном подружжя.
Також 07 квітня 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Корніловим Л. О. подано клопотання про закриття касаційного провадження у справі.
Клопотання мотивовано тим, що висновки щодо застосування норм права, на які посилається заявник, як на підставу відкриття касаційного провадження, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.
Фактичні обставини, встановлені судами
З 23 січня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 17 січня 2017 року, що підтверджується штампом у паспорті та свідоцтвом про розірвання шлюбу (том 1, а. с. 11-15, 17).
Рішенням III сесії XXIII скликання Київської міської ради № 114-10/215 від 28 січня 1999 року "Про приватизацію земельних ділянок садівничого товариства "Детский мир" Харківського району ОСОБА_2 виділено земельну ділянку № НОМЕР_2 (СТ " ІНФОРМАЦІЯ_2") на АДРЕСА_3, загальною площею 0,0531 га, кадастровий номер 8000000000:90:594:0001 (том 1, а. с. 18-19).
Зазначена земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (том 1, а. с. 20).
За час спільного проживання в шлюбі на земельній ділянці АДРЕСА_1, загальною площею 0,0531 га, кадастровий номер 8000000000:90:594:0001, що є особистою власністю ОСОБА_2, сторони здійснювали будівництво спірного садового будинку з господарськими будівлями.
Відповідно до відповідей КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 04 липня 2019 року СБ-2019 № 360 та від 09 вересня 2019 року № 062/14-12288 (И-2019) встановлено, що право власності на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 не зареєстровано (том 1, а. с. 34, 37).
Інформація щодо реєстрації права власності на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 23 січня 2020 року відсутня (том 1, а. с. 30).
У відповіді Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, наданої на виконання ухвали суду першої інстанції від 18 червня 2020 року про витребування належно завіреної копії декларації про готовність об`єкта, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, до експлуатації № КВ 18212062352 від 23 квітня 2012 року зазначено, що така декларація зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, проте надати витребувані судом документи не вбачається за можливе, у звʼязку із знищенням вказаного документу відповідно до акту № 2 Держархбудінспекції про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, затвердженого Головою з ліквідації Держархбудінспекції Б. Федоренка від 25 червня 2020 року (том 1, а. с. 68-69, 92).
Відповідно до висновку експерта від 21 жовтня 2022 року № 10023 за результатом натурного обстеження об`єкта дослідження за адресою: АДРЕСА_2 експертом встановлено, що на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:90:594:0001 перебувають: двоповерховий з мансардою садовий будинок, гараж, літня кухня, альтанка. Станом на дату проведення дослідження мінімальний відсоток будівельної готовності садового будинку становить 96%; гаражу - 93%; літньої кухні -93% (том 1, а. с. 199-230).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.