Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 564/1124/22
провадження № 61-6381св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Костопільська стоматологічна поліклініка" Костопільської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Ковальчук С. О., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Костопільська стоматологічна поліклініка" Костопільської міської ради (далі - КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовано тим, що вона у період із 01 серпня 1995 року до 01 червня 2022 року працювала у КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка". 09 лютого 2022 року відповідачем прийнято наказ № 20 "Про внесення змін до штатного розпису", виключено зі штатного розпису посаду технік зубний. 01 квітня 2022 року їй вручене персональне попередження про скорочення посади, яку вона обіймала, та звільнення після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання персонального попередження. 01 червня 2022 року наказом № 21 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1" її звільнено у зв`язку з скороченням штату працівників. Підставою вказано наказ відповідача від 09 лютого 2022 року № 20 "Про внесення змін до штатного розпису" та пункту 1 статті 40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки їй не було запропоновано вакантні посади, які були наявні у відповідача, як на час вручення попередження про майбутнє звільнення, так і на час звільнення, також, не враховано її переважного права на залишення на роботі.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" від 01 квітня 2022 року № 21 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1", поновити позивача на посаді техніка зубного або на іншій рівнозначній посаді в КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка", стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 12 грудня
2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" від 01 червня 2022 року
№ 21 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1". Поновлено ОСОБА_1 на посаді техніка зубного в КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка". Стягнуто з КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 85 407,17 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що позивачку звільнено з порушеннями вимог статей 42, 49-2 КЗпП України, оскільки відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів, що позивач мала нижчу продуктивність праці і кваліфікацію порівняно
з іншим працівником, який залишився на посаді "старшого техніка зубного", враховуючи, що посада "старший технік зубний" та "технік зубний" були рівнозначними за вимогами та кваліфікації, а також не спростовано наявність
у позивача переважного права на залишення на роботі. Крім того, відповідачем порушені вимоги підпунктів 7.3.3., 7.3.4., 7.3.5. Статуту КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка", а саме те, що власником - Костопільською міською радою штатний розпис із 02 червня 2022 року, не погоджений, рішення про погодження штатного розпису КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" на сесії Костопільської міської ради прийнято лише 13 жовтня 2022 року.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" задоволено. Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що штатний розпис, як це передбачено законодавством та Статутом підприємства, затверджено головним лікарем КНП ""Костопільська стоматологічна поліклініка" КМР та згодом погоджено Костопільською міською радою, посаду техніка зубного, яку обіймала позивачка, скорочено, вакантних посад у відповідача не було, а посаду "старшого техніка зубного" не запропоновано, оскільки ця посада не була вакантною, отже, відповідачем не порушені вимоги статті 42 КЗпП України, тож відсутні підстави вважати, що звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату підприємства здійснено з порушенням трудового законодавства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року
у справі № 816/1223/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 683/1084/17,
від 09 квітня 2020 року у справі № 182/1670/18, від 15 травня 2020 року у справі
№ П/811/2408/15, від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13, від 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19, від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/2308/20, від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 06 червня 2022 рок у справі
№ 537/4155/20, від 14 лютого 2018 року та 12 січня 2021 року № 2а-9821/11/2670.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_1 у період із 01 серпня 1995 року до 01 червня 2022 року працювала у КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" на посаді техніка зубного.
Штатним розписом КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" станом
на 01 січня 2022 року передбачено 2 штатні одиниці "техніка зубного", які обіймали 4 особи, у тому числі і ОСОБА_1, та 0,5 штатної одиниці "старший технік зубний", яку обіймав ОСОБА_2 .
Наказом КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" від 09 лютого 2022 року № 20 внесено зміни до штатного розпису підприємства, у тому числі пунктом 3 наказу вирішено виключити зі штатного розпису посади "технік зубний" 2 штатних одиниці. Наказано штатний розпис зі змінами ввести в дію із 02 червня 2022 року.
Відповідно до наказу КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" від 01 квітня 2022 року № 29 працівників попереджено про скорочення штатних посад
і зменшення кількості працівників, зокрема і ОСОБА_1
01 квітня 2022 року позивачу вручено персональне попередження про те, що відповідно до наказу від 01 квітня 2022 року № 29 у КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" у зв`язку із скороченням штату і зменшенням кількості працівників, посада техніка зубного, яку вона займає, підлягає скороченню.
Ці обставини позивачкою не оспорюються.
Після проведення скорочення штату працівників підприємства, штатним розписом КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" з 02 квітня 2022 року штатні одиниці "техніка зубного" не передбачені. 0,5 штатної одиниці "старший технік зубний", яку обіймав ОСОБА_2, збережена.
Наказом КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" від 01 червня 2022 року № 21 ОСОБА_1 звільнено з посади техніка зубного з 01 червня 2022 року
у зв`язку зі скороченням штату працівників.
У період із 01 квітня до 01 червня 2022 року відповідачем позивачці не запропоновано перейти на іншу вакантну посаду на підприємстві, відповідно до її кваліфікації, оскільки, згідно з новим штатним розписом, вакантні посади на підприємстві відсутні.
Правове обґрунтування
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва
і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Вирішуючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні з`ясувати питання про те, чи дійсно
у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які
є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника
з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно
з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва
і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того,
в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати такий працівник.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалішим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Отже, при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва
і праці передусім підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, які підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.
Тобто, застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед всіх працівників які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.