Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 635/5758/14-ц
провадження № 61-13528св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,
Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2019 року у складі судді Савченка Д. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк"; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 18 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1969 та 16 листопада 2010 року укладено додатковий договір № 1 до нього, згідно з умовами яких відповідачка отримала у кредит грошові кошти в розмірі 41 500,00 доларів США строком до 16 листопада 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних.
ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконувала, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором станом на 30 квітня 2014 року становить 31 276,06 доларів, із яких: 28 635,47 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 1 216,49 доларів США - три відсотки річних за несвоєчасне повернення кредиту, 1 424,10 доларів США - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату кредиту.
У зв`язку з наведеним банк просив стягнути заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2007 року № 1969 у сумі 31 276,06 доларів США, що еквівалентно 356 596,53 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Харківського районного суду Харківської області 21 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 травня 2017 року, позов ПАТ "Ощадбанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2007 року № 1969 станом на 15 січня 2015 року в розмірі 29 580,98 доларів США, що станом на 15 січня 2015 року еквівалентно 466 672,35 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитним договором, не виконала, не надала доказів про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Останній платіж перед зверненням позивача до суду відповідачка здійснила 26 лютого 2014 року, тому сплив позовної давності матиме місце лише 27 лютого 2017 року.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 04 травня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що місцевий суд і суд апеляційної інстанції достовірно не перевірили зміст судового рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, та обставини, встановлені у ньому, зокрема щодо заборгованості, в рахунок якої звернуто стягнення, за який період вона виникла та нарахована, всі її складові, чи відбулось дострокове стягнення усієї суми кредиту чи частково. Також судами не було перевірено розрахунок заборгованості зі сплати відсотків, у разі правомірності заявлених позовних вимог, з урахуванням додаткової угоди про зміну строку виконання кредитного договору, оскільки банком розрахунок заборгованості наданий до 2014 року.
Короткий зміст рішення і постанови судів попередніх інстанцій
При новому розгляді справи ПАТ "Державний ощадний банк України" уточнило позовні вимоги та просило стягнути заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2007 року № 1969 у розмірі 31 113,79 доларів США, з яких: 28 540,47 доларів США - загальна сума прострочених чергових платежів за кредитом (основний борг) і 2 573,32 доларів США - три відсотки річних (стаття 625 ЦК України), що станом на 03 січня 2019 року еквівалентно 861 486,83 грн. Додатково позивач пояснив, що відповідно до інформації про виконавче провадження, згідно із запитом в автоматизованій системі виконавчих проваджень станом на 12 лютого 2019 року на виконанні у Міськрайонному ВДВС по Харківському району та місту Люботин ГТУЮ у Харківській області перебуває виконавче провадження № 34430000, зобов`язання за виконавчим документом залишаються не виконаними.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, позов ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2007 року № 1969 у розмірі 31 113,79 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 03 січня 2019 року еквівалентно 861 486,83 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із доведеності факту неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, наявності непогашеної заборгованості за тілом кредиту (чергових платежів), що є підставою для її стягнення з 3 відсотками річних за несвоєчасність виконання зобов`язання, що передбачено статтею 625 ЦК України. Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 листопада 2010 року та додатковим рішенням цього ж суду від 03 грудня 2010 року у справі № 2-4004/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" суму заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2007 року № 1969 у розмірі 43 766,94 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України в гривні України станом на 16 листопада 2010 року еквівалентно 347 190,00 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1500 га за цією ж адресою з подальшою реалізацією предмета іпотеки на прилюдних торгах. У зв`язку з дією Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" судове рішення не виконано; заборгованість у повному обсязі добровільно не погашена, що не заперечується сторонами. У заочному рішенні від 17 листопада 2010 року зазначено, що сума, в погашення якої звернуто стягнуто на предмет іпотеки, визначена за період із 18 липня 2007 року до 16 листопада 2010 року та складається із: заборгованості за кредитом - 27 212,63 доларів США, строкової заборгованості по погашенню кредиту - 345,83 доларів США, простроченої заборгованості по погашенню кредиту - 7 605,47 доларів США, строкової заборгованості по погашенню відсотків - 642,58 доларів США, простроченої заборгованості за відсотками - 6 617,96 доларів США, нарахованої суми пені за прострочення терміну повернення кредиту та відсотків - 1 342,47 доларів США. АТ "Ощадбанк" не заперечує, що з часу ухвалення рішення ОСОБА_1 добровільно вносила платежі в рахунок погашення заборгованості включно до липня 2014 року. За період із 16 листопада 2010 року до 09 липня 2014 року ОСОБА_1 здійснила
18 платежів на різні суми, останній платіж 09 липня 2014 року у розмірі
50,00 доларів США. Загальна сума добровільної сплати сторонами не оспорюється. Заборгованість визначена у розмірі 31 113,79 доларів США. Розмір боргу відповідно до статті 81 ЦПК України відповідачем не спростована, доказів щодо іншого розміру заборгованості ОСОБА_1 не надала. Враховуючи, що заочне рішення суду від 17 листопада 2010 року не виконано, позов підлягає задоволенню. Суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки такий строк відповідно до статті 264 ЦК України було перервано відповідачем шляхом сплати коштів за договором.
Аргументи учасників
У серпні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що при розгляді справи у судах попередніх інстанцій вона заперечувала проти позовних вимог і твердження позивача про те, що кінцевим строком повернення кредиту є 16 листопада 2020 року, оскільки це спростовується змістом додаткової угоди до кредитного договору від 18 липня 2007 року № 1969, якою визначено остаточний термін погашення кредиту 16 листопада 2010 року. У цій додатковій угоді сторони також дійшли згоди про виключення пункту 5.2, який передбачав відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, тому нарахування банком 3 відсотків річних за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 2 573,32 доларів США є необґрунтованим. Фактично за кредитним договором від 18 липня 2007 року вона отримала 16 500,00 доларів США на зовсім інших умовах - зі сплатою 14,5 % річних. Посилання банку на пункт 1.1 кредитного договору про надання їй кредиту у розмірі 41 500,00 доларів США не відповідає дійсності, оскільки з цієї суми вона отримала 25 000,00 доларів США ще у серпні 2006 року за іншим кредитним договором, строк виконання якого був визначений до 21 серпня 2011 року. Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 листопада 2010 року з неї вже була стягнута кредитна заборгованість, а тому задоволення позову у цій справі є неприпустимим. Крім того, наявні підстави для відмови у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, яку належить обчислювати з 16 листопада 2010 року або з моменту її звернення у січні 2009 року до банку з проханням реструктуризації заборгованості. Також вказує, що представник позивача Сорокаліта О. В. є неналежним, оскільки не конкретизувала свій статус відповідно до пунктів 2 і 3 статті 119 ЦПК України.
У вересні 2021 року до Верховного Суду від АТ "Державний ощадний банк України" надійшов відзив, у якому його представник вказує на обґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про задоволення позову. Після направлення Верховним Судом цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції банк уточнив позовні вимоги і просив стягнути кредитну заборгованість у розмірі 31 113,79 доларів США, додавши новий розрахунок боргу, відповідно до якого за період із 16 листопада 2010 року до 09 липня 2914 року ОСОБА_1 здійснила 18 платежів на різні суми, що свідчить про визнання нею заборгованості за кредитним договором і переривання позовної давності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року відмовлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 10 квітня 2018 року у справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справі № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого2019 року у справі № 924/312/18, справу розглянуто з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 18 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Державний ощадний банк України"), правонаступником якого є ПАТ "Ощадбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1969, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 41 500,00 доларів США зі сплатою 14,5 % річних строком до 17 липня 2017 року.
18 липня 2007 року згідно із заявою на емісію готівки № 1, підписаною особисто ОСОБА_1, останній надано готівкові кошти у розмірі 41 500,00 доларів США. Зміст операції: позика згідно кредитного договору № 1969. Оригінал меморіального ордеру оглянуто судом апеляційної інстанції.
Того ж дня, 18 липня 2007 року, сторони уклали договір іпотеки, предметом якого є жилий будинок АДРЕСА_1 .
16 листопада 2010 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Ощадбанк", та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 18 липня 2007 року № 1969, згідно з умовами якої змінено термін остаточного погашення кредиту, а саме не пізніше 16 листопада 2010 року, і виключено пункт 5.2 з кредитного договору, яким передбачено стягнення пені за порушення зобов`язань за договором.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним договором та наявною заборгованістю у лютому 2010 року банк звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 листопада 2010 року і додатковим рішенням цього ж суду від 03 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2007 року № 1969 у розмірі 43 766,94 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 16 листопада 2010 року еквівалентно 347 190,00 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, надану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за тією ж адресою, з подальшою реалізацією предмета іпотеки на прилюдних торгах, початкова вартість предмету іпотеки складає 261 400,00 грн без ПДВ. У зв`язку з дією Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" це судове рішення не виконано.
З часу ухвалення рішення ОСОБА_1 добровільно вносила платежі в рахунок погашення заборгованості включно до липня 2014 року. За період із 16 листопада 2010 року до 09 липня 2014 року ОСОБА_1 здійснила 18 платежів на різні суми, останній платіж проведений 09 липня 2014 року у розмірі 50,00 доларів США.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.