Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 626/2450/14-ц
провадження № 61-10990св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Билим Олександром Миколайовичем, на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року у складі судді Рибальченко І. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниця Ю. В., Чумак О. В. та касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", яка підписана представником Сороколітою Оксаною Василівною, на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниця Ю. В., Чумак О. В.
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", банк) звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що згідно кредитного договору № 542 від 07 березня 2008 року та додаткової угоди до нього від 02 вересня 2008 року, укладених між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1, останній отримав кредит на суму 1 184 791,67 грн строком 96 місяців, терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 06 березня 2016 року зі сплатою відсотків - 21,5 % річних у порядку, визначеному пунктом 1.5 договору - щомісячно ануїтетними платежами в сумі 26 650,00 грн шляхом внесення готівки до каси банку або безготівкових переказів. За порушення взятих на себе зобов`язань, позичальник зобов`язався сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,04 % від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення платежу, 3 % річних та інфляційні нарахування в порядку частини другої статті 625 ЦК України. У зв`язку з неналежного виконання позичальником кредитних зобов`язань у порядку та строки, визначені умовами кредитного договору станом на 23 жовтня 2014 року заборгованість за кредитним договором складає 1 678 963,35 грн, яка складається із: 1 018 609,36 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 315 486,22 грн - прострочена заборгованість по відсотках; 30 415,24 грн - пеня за прострочення терміну повернення кредиту та відсотків; 54 236,53 грн - 3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту; 170 767,10 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне повернення кредиту; 30 936,94 грн - 3 % річних за несвоєчасне повернення відсотків; 58 511,96 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне повернення відсотків.
Позивач просив:
стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором № 542 від 07 березня 2008 року, яка станом на 23 жовтня 2014 року складає 1 678 963,35 грн;
стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" судові витрати у розмірі 3 654,00 грн.
Короткий зміст судових рішень
Справа розглядалася судами неодноразово
Заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року позовну заяву АТ "Ощадбанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість у розмірі 1 678 963, 35 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" судові витрати у розмірі 3 654,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором банк виконав вчасно та повністю, надавши кредитні кошти. Відповідач взяті на себе зобов`язання за укладеним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 1 678 963,35 грн, яку належить стягнути з відповідача на користь банку.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року заяву представника відповідача Билима О. М. про перегляд заочного рішення суду від 27 січня 2015 року за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника Билим О. М. залишено без задоволення. Ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника Билим О. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року у справі за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Роз`яснено, що тільки у разі залишення письмової заяви про перегляд заочного рішення без задоволення чи ухвалення повторного заочного рішення воно може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Билима О. М. залишено без задоволення. Ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року залишено без змін.
Суд касаційної інстанції вказав, що оскільки копію заочного рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року ОСОБА_1 отримав 10 лютого 2015 року, а із заявою про перегляд вказаного заочного рішення звернувся 22 вересня 2017 року, тобто через один рік і сім місяців, і не порушив питання про поновлення строку, встановленого законом, для подачі заяви про перегляд заочного рішення, місцевий суд дійшов правильного висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 05 березня 2020 року відмовлено представнику ОСОБА_1 - Билимі О. М. в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року. Заяву про перегляд заочного рішення суду від 27 січня 2015 року за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року у справі за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто ОСОБА_1 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Билима О. М. залишено без задоволення. Ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 05 березня 2020 року залишено без змін.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу Билима О. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року у справі за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто, як подану передчасно.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - Билимом О. М., залишено без задоволення. Ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 05 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року залишено без змін.
Суд касаційної інстанції вказав, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про відмову у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та правильно залишив заяву без розгляду, оскільки 10 лютого 2015 року ОСОБА_1 отримав заочне рішення10 лютого 2015 року, 22 вересня 2017 року ОСОБА_1 вже звертався з заявою про поновлення строку та перегляд заочного рішення, яка була предметом розгляду судом першої інстанції та предметом перегляду судів інших інстанцій, тобто у 2017 році був обізнаний про наявність заочного рішення, тому посилання ОСОБА_1 на те, що про існування рішення йому стало відомо 14 вересня 2017 року спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Билим О. М. на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року по цивільній справі за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто, як подану передчасно.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року відмовлено у прийнятті заяви представника відповідача Билима О. М. про перегляд заочного рішення суду від 27 січня 2015 року за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року в справі за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що оскаржуване заочне рішення судом першої інстанції не переглянуто відповідно до вимог статті 287 ЦПК України, а отже подання апеляційної скарги на вказане заочне рішення є передчасним.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу судді Красноградського районного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Ощадбанк" на постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у справі за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, про те, що застосування пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України за аналогією до заяви про перегляд заочного рішення суду у цій справі не допускається. Крім того, суд першої інстанції дійсно мав повноваження для залишення заяви без розгляду, проте не для відмови у її прийнятті.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 24 січня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року. Заяву про перегляд заочного рішення суду від 27 січня 2015 року за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, поданою в його інтересах представником - адвокатом Билим О. М. задоволено частково.
Заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року змінено, зменшено розмір заборгованості за кредитним договором, стягнутої із ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" із 1 678 963,35 грн до 1 018 818,70 грн.
Стягнуто із АТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 91,35 грн судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
ухвалене заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 23 грудня 2011 року (справа №2021/2-436/11) за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення суми в розмірі 1 372 753,71 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з подальшою реалізацією предмету іпотеки на прилюдних торгах, станом на жовтень 2014 року (на дату подачі позову у цій справі) виконано не було, не реалізовано предмет іпотеки, а отже заборгованість за кредитним договором не була погашена, тому банк не був позбавлений права ставити питання про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, що утворилася станом на 23 жовтня 2014 року;
постановою приватного виконавця від 02 жовтня 2019 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого у справі № 2021/2-436/11, оскільки на рахунок обліку депозитних сум приватного виконавця надійшли грошові кошти після реалізації іпотечного майна, а саме: нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та були перераховані на рахунок стягувача сумі 353 935,01 грн;
незалежно від закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа у справі № 2021/2-436/11, за наявності не у повному обсязі виконаного кредитного зобов`язання, кредитор правильно нарахував позичальнику заборгованість станом на 23 жовтня 2014 року, яка охоплює суму простроченої заборгованості станом на 20 грудня 2011 року, постановленої до стягнення у справі № 2021/2-436/11;
визначаючи заборгованість за кредитним договором станом на 23 жовтня 2014 року у розмірі 1 678 963,35 грн, банк, пред`явивши позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, скористався наданим йому частиною другою статті 1050 ЦК України правом дострокового стягнення заборгованості за кредитом, чим змінив строк виконання основного зобов`язання. Таким чином, колегія суддів при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором взяла за основу розмір заборгованості, визначений у заочному рішенні Красноградського районного суду Харківської області від 23 грудня 2011 року (справа № 2021/2-436/11) у розмірі 1 372 753,71 грн, який підлягає зменшенню за рахунок грошових коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки до 1 018 818,70 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка підписана представником Билим О. М., в якій просить скасувати заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в частинах стягнення суми заборгованості та ухвалити нове рішення у відповідній частині без урахування суми заборгованості, яка стягнута заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 23 грудня 2011 року по справі № 202/2-436/11 та визнається відповідачем із врахуванням позовної давності, а саме 197 594,50 грн.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
змінюючи розмір заборгованості суд апеляційної інстанції керувався правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, проте залишив поза увагою, що ці висновки застосовуються при умові, якщо розрахунок заборгованості за основним зобов`язанням розрахований кредитором із врахуванням суми коштів, отриманих від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення;
позивач звернувся з позовом у цій справі 30 жовтня 2014 року про стягнення заборгованості за кредитним договором із ціною позову 1 678 963,35 грн за період з 30 квітня 2008 року по 01 жовтня 2014 року, розрахунок суми заборгованості здійснено із врахуванням періодів сплати відповідачем коштів за користування кредитом станом на 20 грудня 2011 року у сумі 1 372 753,71 грн, яка була задоволена 23 грудня 2011 року Красноградським районним судом Харківської області у справі №2021/2-436/11, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з подальшою реалізацією предмету іпотеки на прилюдних торгах. Станом на 30 жовтня 2014 року судове рішення у справі № 2021/2-436/11 про стягнення суми у розмірі 1 372 753.71 грн не було виконане, сума решти коштів, отриманих від реалізації майна під час виконання судового рішення позивачем не визначалась, і тому не може бути врахована при задоволенні позовних вимог у справі №626/2450/14-ц.
Відповідач зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 598 ЦК України у взаємодії із статтями 7, 33 Закону України "Про іпотеку", що при зверненні до суду іпотекодержателя із позовними вимогами, що сумарно складаються із розміру стягнення визначеного рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та заборгованості за інший період, то у разі звернення іпотекодержателем судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки до примусового виконання під час знаходження такої справи на судовому розгляді, розмір заборгованості іпотекодателя зменшується на розмір заборгованості, яка визначена у судовому рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідач вказує, що:
визнає суму простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 149 536, 99 грн (1 018 609,36 грн (сума станом на 23 жовтня 2014 року) - 869 072,47 грн (сума станом на 20 грудня 2011 року), а також заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 34 600,17 грн (315 486,22 грн (сума станом на 23 жовтня 2014 року) - 280 886,05 грн (сума станом на 20 грудня 2011 року);
нарахована сума пені за прострочення терміну повернення кредиту та відсотків в сумі 30 415,24 грн взагалі здійснена за період 2011 року, та стягнута у цивільній справі № 2021/2-436/11, тому не визнається відповідачем;
3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту із простроченої суми станом на 23 жовтня 2014 року в сумі 149 536,99 грн становить 13 458,33 грн;
нарахована сума інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 170 767,10 грн, також не відповідає дійсності, оскільки інфляційні втрати розраховані із суми позову по кредиту в розмірі 1 018 609,36 грн;
нарахована сума 3 % річних за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 30 936,94 грн не відповідає дійсності, оскільки розрахована позивачем із суми 315 486,22 грн простроченої заборгованості по відсотках, а її необхідно розраховувати із простроченої суми по відсотках в розмірі 34 600,17 грн;
нарахована сума інфляційних втрат за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 58 511,96 грн не відповідає дійсності, оскільки розрахована позивачем із суми 315 486,22 грн простроченої заборгованості по відсотках, а її необхідно розраховувати із простроченої суми по відсотках в розмірі 34 600,17 грн;
таким чином, відповідач не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем по кредитному договору, але зазначає, що її необхідно визначити без врахуванням сум, що були з нього стягнуті на підставі заочного судового рішення у справі № 2021/2-436/11 і у межах встановленої статтею 257 ЦК України загальної позовної давності тривалістю у три роки.
У лютому 2023 року АТ "Ощадбанк"подало касаційну скаргу, яка підписана представником Сороколітою О. В., в якій просили скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, вирішити питання щодо застосування до відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Билим О. М. заходів процесуального примусу за зловживання процесуальними правами.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції на свій розсуд зменшив суму заборгованості без жодних пояснень щодо її складових, тобто, простим відніманням, суд не обґрунтував що саме зменшує (суму заборгованості за тілом кредиту або процентах), в яких саме сумах судом задоволені або незадоволені позовні вимоги банку щодо пені та індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Суд не впевнився щодо надходження коштів до банку після реалізації застави та не перевірив наявні виписки та розрахунки банку на момент ухвалення рішення, що є неприпустимим відповідно до чинного законодавства України та принципів судочинства. Вказує, що зменшення суми заборгованості відповідача за кредитним договором, що мало місце після ухвалення Красноградського районного суду Харківської області, це не є підставою для його скасування, оскільки зазначені питання регулюються на стадії його примусового виконання.
Вказує, що ухвалою суду першої інстанції від 24 січня 2022 року заяву про перегляд заочного рішення суду було залишено без задоволення. Зазначає, що не зрозуміло на яких саме підставах Полтавським апеляційним судом прийнято рішення щодо необхідності перегляду рішення суду від 27 січня 2015 року, коли є безліч рішень судів апеляційної інстанції щодо законності прийняття Красноградським районним судом Харківської області рішення про залишення без задоволення заяви про перегляд рішення.
Також вказує, що ні судом апеляційної, ні судом касаційної інстанцій залишилось не вирішеним питання щодо застосування заходів процесуального примусу до ОСОБА_1 та його представника адвоката Билима О. М. через подання відповідачем до суду заяв з питань, що вже вирішувались судом, введення суду в оману стосовно необізнаності щодо ухвалення та несвоєчасного отримання рішення суду про стягнення від 27 січня 2015 року, подання завідомо безпідставних заяв про перегляд заочного рішення.
Позиція учасників справи
У січні 2023 року АТ "Ощадбанк" надало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 за підписом представника Сороколіти О. В., в якому просили скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, вирішити питання щодо застосування до відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Билим О. М. заходів процесуального примусу за зловживання процесуальними правами.
Відзив обґрунтований тим, що суд апеляційної інстанції на свій розсудзменшив суму заборгованості без жодних пояснень щодо її складових, не впевнився щодо надходження коштів до банку після реалізації застави. Вказує, що ухвалою суду першої інстанції від 24 січня 2022 року заяву про перегляд заочного рішення суду було залишено без задоволення, тому не зрозуміло на яких саме підставах Полтавським апеляційним судом прийнято рішення щодо необхідності перегляду рішення суду від 27 січня 2015 року, коли є безліч рішень судів апеляційної інстанції щодо законності прийняття Красноградським районним судом Харківської області рішення про залишення без задоволення заяви про перегляд рішення. Щодо невідповідності підрахунків відповідача вказує, що порівнювати та віднімати суми заборгованості по поточним та простроченим платежам з різницею у три роки, коли обіг грошових коштів на рахунках змінюється кожного місяця згідно з умовами договору, є неможливим. Судами апеляційної та касаційної інстанцій залишилось не вирішеним питання щодо застосування заходів процесуального примусу до відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Билима О. М. через подання відповідачем до суду заяв з питань, що вже вирішувались судом, введення суду в оману стосовно необізнаності щодо ухвалення та несвоєчасного отримання рішення суду про стягнення від 27 січня 2015 року, подання завідомо безпідставних заяв про перегляд заочного рішення.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 надав відзив на касаційну скаргуАТ "Ощадбанк" за підписом представника Билим О. М.
Відзив обґрунтований тим, що АТ "Ощадбанк" у касаційній скарзі підтверджує ту обставину, що 30 жовтня 2014 року АТ "Ощадбанк" звернувся до суду із позовною заявою на загальну суму 1 678 963,35 грн із врахуванням суми боргу відповідача ОСОБА_1 у справі № 2021/2-436/11 на суму 1 372 753,71 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з подальшою його реалізацією на прилюдних торгах, виконавчий лист по якій (справа № 2021/2-436/11) станом на 30 жовтня 2014 року перебував на примусовому виконанні у виконавчій службі не був виконаний та був повернений АТ "Ощадбанк" 02 квітня 2015 року, після ухвалення 27 січня 2015 року судового рішення у справі № 626/2450/14-ц. Всі інші доводи касаційної скарги не мають будь-якого відношення до суті справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Билим О. М., залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана представником Билим О. М., витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 626/2450/14-ц. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року відмовлено.
У січні 2023 року матеріали цивільної справи № 626/2450/14-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року касаційну скаргу АТ "Ощадбанк", яка підписана представником Сороколітою О. В., залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року поновлено АТ "Ощадбанк" строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.