Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 369/12431/21
провадження № 61-10752св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Білогородської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області,
відповідач: Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2021 року у складі судді Волчко А. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Вербової І. М., Невідомої Т. О.
у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Білогородської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування наказу, рішення про державну реєстрацію права власності, повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області звернувся у вересні 2021 року до суду з вищевказаним позовом в інтересах держави в особі Білогородської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області (далі - Білогородська СТГ), в якому просив:
- усунути перешкоди у здійсненні Білогородською СТГ права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3222480401:01:009:5208 площею 0,99 га, яка розташована на території Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - Білогородська сільська рада) шляхом визнання незаконним та скасування рішення п`ятдесятої сесії VII скликання Білогородської сільської ради від 06 березня 2020 року № 649/61;
- усунути перешкоди у здійсненні Білогородською СТГ права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3222480401:01:009:5205 площею 0,99 га, яка розташована на території Білогородської сільської ради шляхом визнання незаконним та скасування рішення п`ятдесятої сесії VII скликання Білогородської сільської ради від 06 березня 2020 року № 649/42;
-усунути перешкоди у здійсненні Білогородською СТГ права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3222480401:01:009:5289 площею 0,99 га, яка розташована на території Білогородської сільської ради шляхом визнання незаконним та скасування рішення п`ятдесятої сесії VII скликання Білогородської сільської ради від 06 березня 2020 року № 649/41;
-усунути перешкоди у здійсненні Білогородською СТГ права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3222480401:01:009:5204 площею 0,99 га, яка розташована на території Білогородської сільської ради шляхом визнання незаконним та скасування рішення п`ятдесятої сесії VII скликання Білогородської сільської ради від 06 березня 2020 року № 649/34;
- усунути перешкоди у здійсненні Білогородською СТГ права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, які розташовані в адміністративних межах Білогородської сільської ради шляхом скасування рішення п`ятдесятої сесії VII скликання Білогородської сільської ради від 22 жовтня 2020 року за № 779/4 про зміну цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_1 та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:
- № 51739027 від 23 березня 2020 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480401:01:009:5208 площею 0,99 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану на території Білородської сільської ради;
- № 51832673 від 31 березня 2020 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480401:01:009:5205 площею 0,99 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану на території Білогородської сільської ради;
- № 51833051 від 31 березня 2020 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480401:01:009:5289 площею 0,99 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану на території Білогородської сільської ради;
-№ 51858538 від 02 квітня 2020 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480401:01:009:5204 площею 0,99 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану на території Білогородської сільської ради;
- усунути перешкоди у здійсненні Білогородською СТГ права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами 3222480401:01:009:5208, 3224480401:01:009:5205, 3222480401:01:009:5289, 3222480401:01:009:5204 шляхом їх повернення на користь Білогородської СТГ з незаконного володіння ОСОБА_1 .
Зазначений позов обґрунтований тим, що на підставі рішень п`ятдесятої сесії VII скликання Білогородської сільської ради від 06 березня 2020 року відповідачам було відведено земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480401:01:009:5208, 3222480401:01:009:5205, 3222480401:01:009:5289, 3222480401:01:009:5204 для ведення особистого селянського господарства.
У подальшому земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480401:01:009:5205, 3222480401:01:009:5289, 3222480401:01:009:5204 на підставі договору купівлі-продажу було передано у власність ОСОБА_1 .
Рішенням Білогородської сільської ради від 22 жовтня 2020 року № 779/4 змінено цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 3222480401:01:009:5208, 3222480401:01:009:5205, 3222480401:01:009:5289, 3222480401:01:009:5204 на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
З аналізу додержання вимог земельного законодавства встановлено, що рішення Білогородської сільської ради від 06 березня 2020 року № 649/61, № 649/42, № 649/41, № 649/34 в частині передачі у власність земельних ділянок та рішення Білогородської сільської ради від 22 жовтня 2020 року № 779/4 в частині зміни цільового призначення земельних ділянок є незаконними, що підтверджується листами ДП "Державного картографо-геодезичний фонд України", Басейнового управління водних ресурсів Середнього Дніпра, Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського, оскільки спірні земельні ділянки фактично розташовані в межах прибережної захисної смуги річки Ірпінь та меліоративного каналу Ірпінської осушувально-зволожувальної системи річки Ірпінь, належать до категорії земель водного фонду та не можуть бути передані у приватну власність громадянам.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 15 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на час прийняття оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування спірні земельні ділянки належали до земель сільськогосподарського призначення і, відповідно, перебували та перебувають на державному обліку Держгеокадастру України як землі сільськогосподарського призначення.
Прокурором не доведено належність до земель водного фонду заявлених в позовній заяві земельних ділянок, та відповідно не доведено неправомірність оскаржуваних рішень сільської ради та необхідності їх скасування.
Київський апеляційний суд постановою від 14 вересня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишив без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2021 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що прокурором не доведено належність до земель водного фонду заявлених в позовній заяві земельних ділянок, та відповідно не доведено неправомірність оскаржуваних рішень сільської ради та необхідності їх скасування.
Судом першої інстанції правильно застосовано до правовідносин норми процесуального права, повно та всебічно досліджено матеріали справи та прийнято обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від заступника керівника Київської обласної прокуратуридо Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 469/1203/15-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 15 травня 2020 року у справі № 372/2180/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16.
Судами також необґрунтовано не враховано докази, надані уповноваженими суб`єктами, що мають відповідну компетенцію та знання щодо підтвердження факту розташування на землях водного об`єкта, існування його прибережної захисної смуги та перетину у просторі (накладення) спірних земельних ділянок з даним водним об`єктом і його водоохоронною зоною, що вказує на безпідставність висновків судів про недоведеність прокурором позовних вимог по суті.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Білогородська сільська рада у грудні 2022 року подала до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що довідки, на які посилається прокурор як на доказ, не доводять протиправності дій Білогородської сільської ради, а лише підтверджують наявність прибережної захисної смуги річки Ірпінь. Без проведення геодезичних вимірювань неможливо встановити перетин, накладення та/або часткове розміщення земельних ділянок, що передані у власність відповідачам у межах прибережної захисної смуги.
Від ОСОБА_4 у січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 14 лютого 2023 року відзив ОСОБА_4 повернув заявнику без розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 07 грудня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Справа № 369/12431/21 надійшла до Верховного Суду 22 грудня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 14 лютого 2023 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням п`ятдесятої сесії VII скликання Білогородської сільської ради від 06 березня 2020 року № 649/61 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222480401:01:009:5208 площею 0,99 га у селі Білогородка для ведення особистого селянського господарства та передано її у власність зазначеній особі.
Рішенням п`ятдесятої сесії VII скликання Білогородської сільської ради від 06 березня 2020 року № 649/42 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222480401:01:009:5205 площею 0,99 га у селі Білогородка для ведення особистого селянського господарства та передано її у власність зазначеній особі.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 березня 2020 року ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3222480401:01:009:5205 на користь ОСОБА_1 .
Рішенням п`ятдесятої сесії VII скликання Білогородської сільської ради від 06 березня 2020 року № 649/41 ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222480401:01:009:5289 площею 0,99 га у селі Білогородка для ведення особистого селянського господарства та передано її у власність зазначеній особі.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 березня 2020 ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222480401:01:009:5289 на користь ОСОБА_1 .
Рішенням п`ятдесятої сесії VII скликання Білогородської сільської ради від 06 березня 2020 року № 649/34 ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222480401:01:009:5204 площею 0,99 га у селі Білогородка для ведення особистого селянського господарства та передано її у власність зазначеній особі.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 квітня 2020 року ОСОБА_4 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222480401:01:009:5204 на користь ОСОБА_1 .
Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3222480401:01:009:5208, 3222480401:01:009:5205, 3222480401:01:009:5289, 3222480401:01:009:5204 є ОСОБА_1 .
Рішенням Білогородської сільської ради від 22 жовтня 2020 року № 779/4 змінено цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 3222480401:01:009:5208, 3222480401:01:009:5205, 3222480401:01:009:5289, 3222480401:01:009:5204 на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Згідно з листами Басейнового управління водних ресурсів Середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 19 липня 2021 року № 01-12/910, Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського (ЦГО) від 16 липня 2021 року № 991-002-1251/991-08-68, Державного підприємства "Державний картографо-геодезичний фонд України" Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06 липня 2021 року № 24, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480401:01:009:5208, 3222480401:01:009:5205, 3222480401:01:009:5289, 3222480401:01:009:5204 накладаються на землі водного фонду, а саме на водну поверхню та 50-ти метрову прибережну захисну смугу середньої річки Ірпінь і 25 метрові прибережні захисні смуги каналів. Земельні ділянки із кадастровими номерами 3222480401:01:009:5208, 3222480401:01:009:5205, 3222480401:01:009:5204 розташовані в межах нормативної прибережної захисної смуги річки Ірпінь (ширина 50 метрів) на відстані 42-48 метрів від урізу води. Водний об`єкт, що розташований поряд із земельними ділянками із кадастровими номерами 3222480401:01:009:5208, 3222480401:01:009:5205, 3222480401:01:009:5289, 3222480401:01:009:5204 це природний водний об`єкт, річка Ірпінь, права притока річки Дніпро (Київське водосховище).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, заступник керівника прокуратури, посилався на те, що спірні земельні ділянки, які передані у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, накладаються на землі водного фонду, а саме на 50 метрову прибережну смугу річки Ірпінь та знаходяться в 25 метровій прибережній захисній смузі каналів, тобто належать до земель водного фонду України та відповідно до статті 84 ЗК України і статті 88 ВК України не можуть передаватись у приватну власність.
Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту "ґ" частини третьої статті 83, підпункту "г" частини третьої, підпункту "д" частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16 (провадження № 14-181цс18), від 28 листопада 2018 року
у справі № 504/2864/13 (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року
у справі № 487/10128/14 (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (провадження № 14-364цс19), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14 (провадження № 14-740цс19) вирішувалось питання визначення належного способу захисту права власності на земельну ділянку водного фонду та зроблено висновок, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку варто розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.