Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 732/5/22
провадження № 61-10805св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_19 Державної прикордонної служби України, відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Городнянської міської ради,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В.,Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_19 Державної прикордонної служби України (далі - НОМЕР_1 прикордонний загін) звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Городнянської міської ради, про позбавлення права користування службовим приміщенням та зняття з місця реєстрації за адресою службового жилого приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що службове жиле приміщення - квартира АДРЕСА_1 була розподілена відповідачам згідно з протоколом № 10 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (перейменований в ІНФОРМАЦІЯ_2, далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 06 вересня 2010 року.
На підставі рішення Виконавчого комітету Городнянської міської ради від 15 лютого 2011 року видано службовий ордер на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 та членів його сім`ї - дружину та сина.
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 своїм наказом від 25 жовтня 2010 року виключив капітана ОСОБА_1 зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення та направив для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_6, перейменований в ІНФОРМАЦІЯ_7, далі - ІНФОРМАЦІЯ_8 ).
Також позивач вказував, що на час пред`явлення ОСОБА_1 вимоги про здачу службового приміщення останній проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_9, тому відповідно до пункту 23 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців ДПС України та членів їх сімей жилими приміщеннями та пункту 3 абзацу "з" договору про найм службового жилого приміщення відповідачі зобов`язані були вивільнити та здати займане ними службове жиле приміщення у зв`язку з виключенням військовослужбовця з особового складу загону.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 припинив трудові відносини з НОМЕР_1 прикордонним загоном та фактично не проживає зі своєю сім`єю у службовій квартирі АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 прикордонний загін просив суд визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування вказаним службовим жилим приміщенням та зняти відповідачів з місця реєстрації за вказаною адресою.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Городнянський районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 28 липня 2022 року (у складі судді Карпинської Н. М.) у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1, вибувши до Луцька для проходження військової служби, не припинив трудові відносини із Державною прикордонною службою України та отримав службовий ордер на квартиру АДРЕСА_1 після виключення останнього з особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, в рішенні вказано, що позивач обрав способом захисту своїх прав визнання відповідачів такими, що втратили право користування службовим приміщенням, при цьому не довів належними та допустимими доказами відсутність відповідачів понад встановлені статтями 71, 72 Житлового кодексу Української РСР (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин; далі назва - Житловий кодекс України, відповідно до Закону № 2215-IX від 21 квітня 2022 року, ЖК України) строки у спірній квартирі, яка перебуває на позабалансовому обліку позивача і яка передавалась у користування спеціальним ордером Виконавчого комітету Городнянської міської ради. Разом з тим, зняття з реєстрації відбувається за заявою самої особи та з інших визначених законом підстав, зокрема, на підставі рішення суду. Підставою для зняття особи з реєстрації може бути судове рішення про позбавлення права власності на жиле приміщення або права користування жилим приміщенням, виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, але не судове рішення про зняття з реєстрації.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, НОМЕР_1 прикордонний загін оскаржив його до апеляційного суду.
Чернігівський апеляційний суд своєю постановою від 11 жовтня 2022 року рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив частково.
Визнав ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Стягнув зі ОСОБА_2 на користь НОМЕР_1 прикордонного загону судовий збір в розмірі 756,67 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 135 грн за розгляд справи апеляційним судом.
Компенсував НОМЕР_1 прикордонному загону за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в сумі 3 783, 33 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при переїзді до іншого місця проживання у зв`язку з переведенням для проходження військової служби в інший підрозділ ДПС України відповідач отримав інше службове житло, а спірне службове жиле приміщення не звільнив, тому позовні вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням, підлягають задоволенню.
Також в постанові зазначено, що встановлені обставини справи свідчать про непроживання відповідачів у службовому житлі, а також те, що сім`я ОСОБА_2 фактично мешкає у місті Луцьку, тобто, не за місцем розташування службового жилого приміщення, наданого їм у користування ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Щодо позовної вимоги про зняття з місця реєстрації за адресою службового жилого приміщення, суд апеляційної інстанції зазначив, що після набрання судовим рішенням законної сили, власнику жилого приміщення необхідно звернутись з рішенням суду та заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи до органів реєстрації за місцезнаходженням жилого приміщення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
У касаційних скаргах, поданих у листопаді 2022 року, ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 зазначає:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від: 28 березня 2018 року у справі № 357/3258/16-ц (провадження № 61-575св17), 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17 (провадження № 61-11933св18), 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц (провадження № 61-37367св18), 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17 (провадження № 61-31119св18), 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19), 26 травня 2021 року № 303/585/19 (провадження № 61-5417св21), 16 лютого 2022 року у справі № 465/7432/16-ц (провадження № 61-12546св21);
- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).
Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_2, ОСОБА_1 зазначають:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від: 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц (провадження № 61-30912св18), 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17 (провадження № 61-7314св19), 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19), 12 травня 2021 року у справі № 301/288/20 (провадження № 61-2566св21);
- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).
Касаційній скарги мотивовані тим, що при розгляді справи апеляційний суд взяв до уваги неналежний доказ - акт обстеження службової жилої площі від 01 липня 2022 року.
Також заявники у касаційних скаргах наголошують на необхідності дотримання висновку Європейського суду з прав людини, наведеному у рішенні від 01 грудня 2010 року у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України", відповідно до якого втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.
У листопаді 2022 року НОМЕР_1 прикордонний загін подав відзив на касаційні скарги, вказуючи на те, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд установив, що 15 вересня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дівоче прізвище " ОСОБА_2") зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого 15 вересня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції.
Від шлюбу подружжя має двох дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, та дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Відповідно до протоколу № 10 засідання житлової комісії Чернігівського прикордонного загону від 06 вересня 2010 року, затвердженого начальником загону ОСОБА_7, розподілено службову квартиру АДРЕСА_1, капітану ОСОБА_1 на сім`ю у складі 2-х осіб.
Городнянська міська рада своїм рішенням від 15 лютого 2011 року № 34 затвердила протокол № 10 засідання житлової комісії Чернігівського прикордонного загону від 06 вересня 2010 року та видала службовий ордер на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 17,18 кв. м на ім`я ОСОБА_1 на сім`ю у складі 3?х осіб.
17 лютого 2011 року ОСОБА_1 отримав ордер на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1 на сім`ю у складі: квартиронаймач ОСОБА_1, дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 .
Відповідно до архівного витягу галузевого державного архіву ДПС України від 23 квітня 2021 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 своїм наказом від 25 жовтня 2010 року № 155-ос капітана ОСОБА_1, першого заступника начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_13" ІІ категорії (тип Б), виключив зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 25 жовтня 2010 року, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 вибуває для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
01 серпня 2019 року між начальником Північного регіонального управління ДПС України Курніковим В. В. та ОСОБА_1 укладений контракт про проходження військової служби в ДПС України на посадах осіб офіцерського складу, відповідно до умов пункту 3 якого контракт є строковим та укладається за погодженням сторін на 5 років, а саме: з 01 серпня 2019 року до 31 липня 2024 року.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ) майор ОСОБА_1 дійсно проходить службу в ІНФОРМАЦІЯ_9 на посаді начальника 2-ї групи оперативних чергових відділу управління службою штабу з 22 березня 2021 року, в ІНФОРМАЦІЯ_9 - з 19 грудня 2017 року, на військовій службі знаходиться з 14 липня 1999 року до теперішнього часу.
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 своїми листами від 01 березня 2021 року та від 19 квітня 2021 року звертався до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 з проханням довести до відома військовослужбовця ОСОБА_1 про необхідність здачі службового приміщення, яке він утримує в ІНФОРМАЦІЯ_14, оскільки ОСОБА_1 одночасно забезпечений двома службовими жилими приміщеннями, а саме: однокімнатною квартирою АДРЕСА_1 та кімнатою в гуртожитку ВЧ НОМЕР_2 у АДРЕСА_2, що суперечить нормам чинного законодавства.
Наведені листи ІНФОРМАЦІЯ_4 письмово доведені до відома ОСОБА_1 15 березня та 24 квітня 2021 року відповідно, що підтверджується повідомленнями ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до відомостей Городнянської міської ради від 18 січня 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 17 лютого 2011 року зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_1 під час проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_20 забезпечувався жилою кімнатою НОМЕР_4 (жила площа 9,6 кв. м) в гуртожитку на АДРЕСА_2 на підставі договору про користування жилим приміщенням у гуртожитку № 93 від 25 жовтня 2013 року. Також зазначено, що ОСОБА_1 01 травня 2021 року добровільно здав кімнату в гуртожитку житлово-експлуатаційній службі НОМЕР_3 прикордонного загону.
ІНФОРМАЦІЯ_16 комісія у складі: голови комісії - заступника начальника загону з тилу полковника ОСОБА_8, членів комісії: заступника начальника відділу тилового забезпечення - начальника Житлово-експлуатаційної служби (далі - ЖЕС) капітана ОСОБА_9, заступника начальника відділу - начальника групи кримінального аналізу та інформаційно-аналітичного забезпечення головного оперативно-розшукового відділу підполковника ОСОБА_10, юрисконсульта групи юридичного забезпечення - старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_11 склала акт обстеження службової жилої площі - квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до вказаного акта, комісія спільно з дільничним офіцером поліції сектору провенції відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області (далі - РУП ГУНП в Чернігівській області) старшим лейтенантом поліції Томашем М. О. та головою правління житлово?експлуатаційного, виробничо-комерційного кооперативу "Імпульс" (далі - ЖЕВКК "Імпульс") ОСОБА_12 обстежити службову жилу площу за указаною адресою з метою встановлення проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не змогли, оскільки двері ніхто не відчинив. Під час спілкування з головою правління ЖЕВКК "Імпульс" ОСОБА_12, яка перебуває на посаді з 2011 року, стало відомо, що з 2011 року по теперішній час в службовій жилій площі зазначені особи не проживають, ключі від даної квартири знаходяться у сусіда, який проживає у квартирі АДРЕСА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Звертаючись до суду з позовом, НОМЕР_1 прикордонний загін як на підставу своїх порушених прав послався на те, що відповідач ОСОБА_1, який є військовослужбовцем, отримав службове жиле приміщення. Після переведення на службу до ІНФОРМАЦІЯ_5 надане йому службове житло за попереднім місцем проходження служби не звільнив, у ньому не проживає, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття їх з реєстрації.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 31 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (тут і далі - у редакції, чинній на дату виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 ) передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Порядок забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей жилими приміщеннями визначається постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" (далі - Порядок № 1081), Інструкцією про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженій наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 20 грудня 2007 року № 1040, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 року за № 16/14707 (далі - Інструкція № 1040).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1081 (тут і далі - у редакції, чинній на дату виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 ) військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла. У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.
Для інших військовослужбовців військова частина зобов`язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1081 службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
Пунктом 14 Порядку № 1081 передбачено, що службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в даному або іншому населеному пункті). Члени сім`ї військовослужбовця дають письмову згоду на проживання в службовому житловому приміщенні. Військовослужбовець та повнолітні члени його сім`ї беруть письмове зобов`язання щодо звільнення службового житлового приміщення в передбачених законодавством випадках.
Відповідно до вимог пункту 19 Порядку № 1081 у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов`язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з пунктом 2.1. Інструкції № 1040 (тут і далі - у редакції, чинній на дату виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 ) військовослужбовцям та членам їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності в них за місцем проходження служби житла надаються службові житлові приміщення. Службове житлове приміщення надається на час виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби.
Службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям за місцем проходження ними військової служби за рішенням начальника органу Державної прикордонної служби за погодженням з Адміністрацією Держприкордонслужби України (пункт 2.6 Інструкції № 1040).
Службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в цьому або іншому населеному пункті. З військовослужбовця та повнолітніх членів його сім`ї береться письмове зобов`язання щодо звільнення службового житлового приміщення в передбачених законодавством випадках (пункт 2.12 Інструкції № 1040).
Наймач службового житлового приміщення має право проживати в ньому разом з членами своєї сім`ї (пункт 2.15 Інструкції № 1040).
Відповідно до пункту 2.21 Інструкції № 1040 у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов`язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню у двомісячний термін з дня видання наказу про виключення із списків особового складу органу Державної прикордонної служби, крім випадків, передбачених у пункті 2.20 цієї Інструкції.
Військовослужбовець та члени його сім`ї зобов`язані негайно звільнити займане ними службове житлове приміщення у разі одержання, придбання житла для постійного проживання або вибуття для виконання службових обов`язків за кордон разом з членами сім`ї.
Орган Державної прикордонної служби зобов`язаний прийняти службове житлове приміщення за актом приймання-передавання службового житлового приміщення (додаток 4), до якого додаються дефектний акт квартири, довідка про сплату квартирної плати і комунальних послуг та довідка про склад сім`ї та реєстрацію (Ф-3). Після цього військовослужбовцю видається довідка про здачу житлового приміщення (додаток 5).
За військовослужбовцями, направленими до інших держав для участі в міжнародних миротворчих операціях у складі миротворчих контингентів або миротворчого персоналу відповідно до міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, багатонаціональних органів військового управління, а також закордонних дипломатичних установ України з виключенням зі списків органів Державної прикордонної служби, залишається службове житлове приміщення за місцем попередньої служби за умови проживання у ньому членів його сім`ї (пункт 2.20 Інструкції).
Відповідно до статті 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.
Таким чином, особливість права користування службовим житлом на підставі ордера полягає, зокрема, у тому, що житло надається у зв`язку зі службовими відносинами, тимчасово, до настання певних умов.
Суди встановили, що 25 жовтня 2010 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 своїм наказом виключив ОСОБА_1 зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення та направив для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_17 на підставі наказу начальника Північного регіонального управління ДПС України від 18 жовтня 2010 року.