Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 348/1057/15-ц
провадження № 61-4428св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2022 року у складі судді Грещука Р. П. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 30 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), яке змінило назву на ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду № 379К (далі - Кредитний договір), за умовами якої позичальник отримав кредит у розмірі 250 000 доларів США зі сплатою 11 % річних з кінцевим терміном повернення 10 січня 2018 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 31 січня 2008 року між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є приміщення площею 632,20 кв. м та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також - приміщення загальною площею 33,5 кв. м та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором станом на 21 квітня 2015 року в нього утворилася заборгованість в розмірі 956 923,07 доларів США, що за курсом 22,25 згідно із службовим розпорядженням Національного банку України від 21 квітня 2015 року складало 21 291 538,22 грн, з яких: 124 319,24 доларів США - тіло кредиту; 192 146,54 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 383 689,71 доларів США - заборгованість за комісією за користуванням кредитом; 211 189,11 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання договірних зобов`язань; 11,24 доларів США - штраф (фіксована частина), 45 567,23 доларів США - штраф (процентна складова). Враховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 956 923,07 доларів США, що за курсом 22,25 згідно із службовим розпорядженням Національного банку України від 21 квітня 2015 року складало 21 291 538,22 грн, звернути стягнення на: приміщення загальною площею 632,20 кв. м та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на підставі договору іпотеки від 31 січня 2008 року ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем з установленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, зазначеному в договорі іпотеки, а саме - 723 377 грн, будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номера земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; приміщення загальною площею 33,5 кв. м та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на підставі договору іпотеки від 31 січня 2008 року ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем з установленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, зазначеному в договорі іпотеки, а саме - 49 613 грн, будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номера земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.
Заочним рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2015 року у складі судді Грещука Р. П. позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 956 923,07 доларів США, що за курсом 22,25 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 21 квітня 2015 року складає 21 291 538,22 грн, звернуто стягнення на: приміщення загальною площею 632,20 кв. м та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на підставі договору іпотеки від 31 січня 2008 року ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем з установленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, зазначеному в договорі іпотеки, а саме - 723 377 грн, будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номера земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; приміщення загальною площею 33,5 кв. м та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на підставі договору іпотеки від 31 січня 2008 року ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем з установленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, зазначеному в договорі іпотеки, а саме - 49 613 грн, будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номера земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не виконував належним чином своїх зобов`язань за Кредитним договором, виконання якого забезпечено укладеним між сторонами договором іпотеки від 31 січня 2008 року, тому наявні підстави для задоволення позову.
20 листопада 2015 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області заяву про перегляд заочного рішення цього суду від 30 липня 2015 року.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2015 року заяву ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2015 року скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.
20 липня та 02 листопада 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" подало засобами поштового зв`язку до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області уточненні позовні заяви, у прийнятті яких ухвалою цього суду від 30 листопада 2022 року відмовлено у зв`язку з тим, що їх подано на стадії розгляду справи по суті та позивач не навів жодних обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку для подання уточнених позовних заяв і взагалі не заявляв клопотання про поновлення такого строку.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що в пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц викладено правовий висновок про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку", можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, визначеному статтею 38 цього Закону, є неналежним способом захисту. Аналогічний висновок міститься в пунктах 8.4, 8.5, 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17. В пункті 29 договору іпотеки від 31 січня 2008 року сторони передбачили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя в позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця. Тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав і заявлені в цій справі позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської областівід 01 грудня 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Згідно з пунктом 9 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Оскільки підготовче засідання у справі не проводилося, то позивач мав право змінити позовні вимоги до 15 грудня 2017 року (дата набрання чинності ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII), або до першого судового засідання після відновлення провадження у справі. Враховуючи, що заяви про уточнення позовних вимог позивач подав після проведення судом першої інстанції судових засідань 26 травня та 04 липня 2021 року за правилами, що діють після набрання чинності ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII, в яких приймав участь представник позивача, то місцевий суд обґрунтовано відмовив у прийнятті уточнених позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
21 березня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 та в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/9100/14-ц, від 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, аналіз яких свідчить про те, що місцевий суд безпідставно скасував заочне рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2015 року, а також - правових висновків, наведених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 та в постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18, від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 751/3510/15-ц, які підтверджують правомірність заявлених позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором. Також АТ КБ "ПриватБанк" зазначило, що наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 49, частини четвертої статті 124 ЦПК України у подібних правовідносинах, а саме - у випадку подання заяви про зміну предмета чи підстав позову у справах, в яких не вирішувалося питання, за якими правилами - загального чи спрощеного провадження має розглядатися справа, та, відповідно, не настали події з якими пов`язано сплив відповідного процесуального строку.
У квітні 2023 року представник відповідачів - адвокат Капак В. М. та ОСОБА_1. подали до Верховного Суду відзиви на касаційну каргу, в яких просили залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Крім того, рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 липня 2009 року у справі № 2-4047/09, яке набрало законної сили 07 серпня 2009 року, було задоволено позов ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за Кредитним договором та кредитним договором від 23 січня 2007 року № 7К в розмірі 2 421 643,20 грн та 200 грн, а також судовий збір - 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 250 грн. Наявність цього судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора свідчить про зміну строку виконання основного зобов`язання та припинення права банку нараховувати проценти за кредитом, а також - сплив п`ятирічної позовної давності 07 серпня 2014 року. З позовом в цій справі банк звернувся 02 червня 2015 року, тобто з пропуском позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
20 квітня 2023 року справа № 348/1057/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 30 січня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 250 000 доларів США зі сплатою 11 % річних з кінцевим терміном повернення 10 січня 2018 року.
Частиною першою статті 546 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (укладення Кредитного договору), передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 31 січня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є приміщення площею 632,20 кв. м та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також - приміщення загальною площею 33,5 кв. м та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 не виконував належним чином своїх зобов`язань за Кредитним договором, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком ПАТ КБ "ПриватБанк" станом на 21 квітня 2015 року склала 956 923,07 доларів США, що за курсом 22,25 згідно із службовим розпорядженням Національного банку України від 21 квітня 2015 року складало 21 291 538,22 грн, з яких: 124 319,24 доларів США - тіло кредиту; 192 146,54 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 383 689,71 доларів США - заборгованість за комісією за користуванням кредитом; 211 189,11 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання договірних зобов`язань; 11,24 доларів США - штраф (фіксована частина), 45 567,23 доларів США - штраф (процентна складова).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на час звернення з позовом в цій справі, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на час звернення з позовом в цій справі, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Частинами першою, п`ятою, дев`ятою статті 38 Закону України "Про іпотеку" визначено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, то іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 25 укладеного між сторонами в цій справі договору іпотеки від 31 січня 2008 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 19.6, 19.8.1, 19.8.2, 19.8.3, 19.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.
Відповідно до пункту 29 укладеного між сторонами в цій справі договору іпотеки від 31 січня 2008 року звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.
Тобто сторони, підписавши договір іпотеки, обумовили всі його умови, в тому числі вирішили питання позасудового врегулювання спору, зокрема шляхом продажу банком від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц та від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц викладені такі правові висновки.
Відповідно до статей 12 і 33 Закону України "Про іпотеку" одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Закон України "Про іпотеку" визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 цього Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону України "Про іпотеку"): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.