ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/543/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.
за участю представників учасників:
прокуратури - Голуб Є. В.,
позивача - не з`явився,
відповідача - Васіна І. О.,
третьої особи-1 - не з`явився,
третьої особи-2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 (судді: Козир Т. П. - головуючий, Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 (суддя Зеленіна Н. І.)
за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області
до Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Державна установа "Ірпінський виправний центр (№ 132)"
2. Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)"
про скасування державної реєстрації права власності,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У лютому 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області, Позивач) до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, Відповідач), в якому просив усунути перешкоди у здійсненні Позивачем права користування та розпорядження земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером №3210900000:01:165:0001 шляхом скасування державної реєстрації права власності Мін`юста на вказану земельну ділянку площею 17,1 га, з одночасним припиненням права власності Відповідача на неї.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначена земельна ділянка у 2005 році була надана в постійне користування Державній установі "Ірпінський виправний центр (№ 132)" (далі - ДУ "Ірпінський виправний центр (№ 132)", Третя особа-1) для ведення підсобного селянського господарства. На спірній ділянці також розташовані об`єкти сільськогосподарського призначення, які у 2020 році Мін`юстом передані на баланс Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)" (далі - ДП "СП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)", Третя особа-2). При цьому право власності на земельну ділянку зареєстроване безпосередньо за Мін`юстом, хоча згідно з нормами чинного законодавства дійсним власником цієї ділянки та її законним розпорядником є держава в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023, позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у здійсненні Позивачем права розпорядження земельною ділянкою державної власності з кадастровим номером 3210900000:01:165:0001 шляхом скасування державної реєстрації права державної власності за Відповідачем на вказану ділянку площею 17,1 га. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
2.2. Зазначені судові рішення мотивовано тим, що Прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті, вірно визначив позивача - ГУ Держгеокадастру у Київській області, яким не здійснювались дії щодо захисту інтересів держави, які Прокурор вважав порушеними. Також Прокурором було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та положення статті 53 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суди зазначили, що органом, уповноваженим державою розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Київської області є Головне управління Держгеокадастру у Київській області. Отже, саме Позивач в силу норм чинного законодавства уповноважений розпоряджатися спірною земельною ділянкою від імені держави.
Водночас, матеріали справи не містять жодних рішень щодо передачі функцій розпорядника від імені держави зазначеною ділянкою до Міністерства юстиції України. Таким чином, наявність спірного рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за державою в особі Відповідача у даному випадку суперечить нормам Земельного кодексу України та фактичним обставинам справи. Крім того, наявність зареєстрованого права власності держави в особі Міністерства юстиції України створює перешкоди Позивачу у розпорядженні земельною ділянкою державної власності.
Разом з тим, суди дійшли висновку, що спірна земельна ділянка була передана у постійне користування ДУ "Ірпінський виправний центр (№ 132)" на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою І-КВ №001983 від 24.01.2005, відомостей про припинення права постійного користування вказаною ділянкою матеріали справи не містять. Отже, за наявності чинного правовстановлюючого документа на право постійного користування спірною земельною ділянкою за Третьою особою-1, Відповідачем (як центральним органом, що згідно з чинним законодавством здійснює управління майном ДКВС України) не здійснювалися перешкоди у користуванні такою ділянкою, тому вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування нею задоволенню не підлягає.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Прокурора відмовити в повному обсязі.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених в постановах від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справі № 925/650/18, від 17.04.2019 у справі №923/560/18, від 18.04.2019 у справі № 913/299/18, від 13.05.2019 у справі №915/242/18, від 10.10.2019 у справі № 0440/6738/18, від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у справі № 904/170/19.
3.3. Крім того, обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги, Відповідач посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у поєднанні з п. 30. Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (у редакції, чинній на момент проведення реєстраційних дій), щодо визначення єдиного правильного алгоритму дій для органів державної влади, як органів управління майном, при реєстрації іншого речового права.
3.4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
4. Обставини, встановлені судами
4.1. Господарськими судами встановлено, що 24.01.2005 Ірпінській виправній колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області (№ 132) видано державний акт І-КВ № 001983 на право постійного користування землею, відповідно до якого Ірпінській виправній колонії передано у постійне користування земельну ділянку в межах міста Ірпінь, загальною площею 17,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:165:0001, для ведення підсобного селянського господарства.
4.2. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 № 343 "Про деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" ліквідовано Державну пенітенціарну службу, а її завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації покладено на Міністерство юстиції України, визначивши його правонаступником Державної пенітенціарної служби, яка ліквідується.
Відповідно до Переліку цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що відносяться до сфери управління Міністерства юстиції України, який є додатком до Постанови Кабінету Міністрів України № 343, до сфери управління Мін`юста віднесено, зокрема, цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Підприємство Ірпінського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№ 132)" (код ЄДРПОУ 08680224).
4.3. Згідно з п. 1. Положення про Державну установу "Ірпінський виправний центр (№132)", затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 8679/1421 від 15.12.2016, органом управління виправного центру є Міністерство юстиції України.
Пунктом 11. зазначеного Положення встановлено, що майно виправного центру перебуває у державній власності, використовується ним на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання ним завдань та не може бути об`єктом застави.
4.4. Прокурор вказує, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.11.2020 право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано безпосередньо за Міністерством юстиції України.
4.5. Так, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.11.2020 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:165:0001 за державною Україна в особі Міністерства юстиції України; та державну реєстрацію права постійного користування зазначеною земельною ділянкою за Державною установою "Ірпінський виправний центр (№ 132)".
4.6. Листом від 10.08.2021 за вих. № 15/4-343вих-21 Прокурор звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області та вказав, що 29.10.2019 між ДУ "Ірпінський виправний центр (№ 132)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ровілент" було укладено договір № 2874, предметом якого є зміна цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:165:000, проектування та будівництво об`єкта (житлового кварталу з соціальною інфраструктурою), тому просив надати інформацію щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки (погоджень, заяв, тощо).
4.7. Іншим листом від 10.08.2021 за вих. № 15/4-344вих-21 Прокурор звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області та вказав, що право власності на наведену земельну ділянку зареєстровано за Мін`юстом, тому просив надати інформацію стосовно ухвалення будь-яких рішень про передачу функцій розпорядника від імені держави щодо спірної земельної ділянки Мін`юсту або ж рішення про передачу цієї землі у власність або користування останнього; також просив викласти ґрунтовну позицію щодо намірів ГУ Держгеокадастру у Київській області стосовно самостійного вирішення зазначеного питання про законність державної реєстрації права власності за Мін`юстом.
4.8. В свою чергу, листом від 12.08.2021 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило Прокурора, що зазначена земельна ділянка державної форми власності для ведення підсобного сільського господарства перебуває на праві постійного користування у ДУ "Ірпінський виправний центр (№ 132)", інформація щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки відсутня.
4.9. Листом від 13.09.2021 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило Прокурора, що будь-яких рішень про передачу функцій розпорядника від імені держави щодо спірної земельної ділянки Мін`юсту або ж рішення про передачу цієї земельної ділянки у власність чи користування не приймалися.
4.10. Листом 23.12.2021 за вих. № 15/4-527вих-21 Прокурор звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області та просив надати інформацію щодо намірів управління самостійно вжити заходи на усунення вказаних порушень, у тому числі в судовому порядку.
4.11. Листом від 14.01.2022 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило Прокурора, що його посадові особи мають право звертатись до суду з позовами про відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
4.12. Листом від 01.02.2022 за вих. № 15/4-42вих-22 Прокурор повідомив ГУ Держгеокадастру у Київській області про підготовку позову в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо скасування державної реєстрації права власності.
4.13. У зв`язку із викладеними обставинами Прокурор звернувся до суду із даним позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Як зазначалося, обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги, Відповідач посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо визначення єдиного правильного алгоритму дій для органів державної влади, як органів управління майном, при реєстрації іншого речового права.
5.4. За змістом статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
5.5. Зазначені положення знайшли своє відображення у статтях 324 та 373 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Відповідно до статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
5.6. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України) основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. (частини перша-друга статті 4 Цивільного кодексу України).
5.7. При цьому, у статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
5.8. В свою чергу, за змістом статті 3 Земельного кодексу України суспільні правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
5.9. Отже, у регулюванні земельних правовідносин норми Конституцій України та Земельного кодексу України мають пріоритет перед положеннями інших нормативно-правових актів та повинні враховуватися у обов`язковому порядку, у тому числі, при оформленні і реєстрації виникнення, зміни чи припинення вказаних відносин, а норми інших законодавчих актів, зокрема Цивільного кодексу України, повинні застосовуватися субсидіарно у випадку відсутності спеціального правового регулювання у земельному законодавстві, що безпосередньо випливає з норм частини другої статті 4 Земельного кодексу України.
5.10. При цьому правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 вказаного Закону).
Заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав (пункт 3 частини першої статті 2 вказаного Закону).
5.11. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості.
5.12. За приписами статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.
Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.
5.13. Системний аналіз зазначених законодавчих положень свідчить, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно державної форми власності, зокрема на земельні ділянки, повинна проводитися зі врахуванням вимог Земельного кодексу України, у тому числі, які стосуються визначення уповноважених осіб на здійснення правомочностей власника.
5.14. Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
5.15. Згідно з частинами першою другою статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.