ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/2840/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Васильчиков І.В.
боржника - адвокат Винниченко М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
на постанову Західного апеляційного господарського суду
від 16.02.2023
та постанову Господарського суду Львівської області
від 06.09.2022
у справі № 914/2840/21
про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1,
ВСТАНОВИВ:
1. Господарський суд Львівської області ухвалою від 02.11.2021 відкрив провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Господарського суду Львівської області від 06.09.2022, зокрема, у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про закриття провадження у справі відмовлено; затверджено звіт арбітражного керуючого Гупала Т.В. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за виконання повноважень керуючого реструктуризацією; ОСОБА_1 визнано банкрутом і введено процедуру погашення боргів боржника.
3. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерним товариством "Альфа-Банк" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
5. 07.04.2023 Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" направило до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та постанову господарського суду Львівської області від 06.09.2022, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" у справі № 914/2840/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О. В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023.
7. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2023 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та постанову господарського суду Львівської області від 06.09.2022 у справі № 914/2840/21, повернення касаційної скарги без розгляду або залишення касаційної скарги без руху до надходження матеріалів справи до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та витребувано з Господарського суду Львівської області, Західного апеляційного господарського суду оригінали матеріалів справи № 914/2840/21.
8. На виконання вимог ухвали суду від 26.04.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали справи № 914/2840/21.
9. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 914/2840/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та на постанову Господарського суду Львівської області від 06.09.2022 та призначено розгляд касаційної скарги на 13.06.2023 о 10:00 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
10. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" подано касаційну скаргу в якій останнє просить ухвалити нову постанову якою закрити провадження у справі про неплатоспроможність боржника та відмовити у затвердженні звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі.
11. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
11.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що боржник знаючи про недоліки поданих ним декларацій не намагався їх виправити протягом майже 2 місяців, у зв`язку із чим пропустив встановлений законом 7 денний строк на виправлення декларацій, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
11.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що боржник у справі про неплатоспроможність не наділений правом на звернення до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття процедури погашення боргів. Натомість суди помилково прийняли таке клопотання до уваги.
11.3 Судами попередніх інстанцій повною мірою не досліджено причини не погодження кредиторами відповідного плану реструктуризації боргів боржника, не враховано, що план реструктуризації містив неточності, суперечливі положення та мав формальний характер, а також не враховано те, що усунення недоліків декларацій відбулося 12.08.2022, тобто після зборів кредиторів проведених 02.08.2022. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 925/473/20, від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 16.12.2021 у справі № 910/8306/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
11.4 Суди попередніх інстанцій, затверджуючи звіт арбітражного керуючого не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 29/5005/486/2012, від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18, від 08.02.2022 у справі № 916/100/20 щодо оплати винагороди арбітражного керуючого, та неповною мірою досліджено діяльність (обсяг дій) арбітражного керуючого Гупало Т.В., що стало підставою для ухвалення помилкового рішення про затвердження вказаного звіту.
12. Представник скаржника в судовому засіданні 13.06.2023 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
13. Арбітражним керуючим Гупалом Т.В. подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані постанови судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
14. Представником боржника подано письмові пояснення в яких останній зазначає про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
15. Представник боржника в судовому засіданні 13.06.2023 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у письмових поясненнях.
Розгляд клопотань Верховним Судом
16. Скаржником у касаційній скарзі викладено клопотання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
17. Вказане клопотання мотивовано тим, що справа містить виключну правову проблему та має бути передана на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду. При цьому, скаржником зазначено, що суди по різному вирішують аналогічні спори. В обґрунтування наведеного скаржником зазначено про наявність постанови Господарського суду Рівненської області від 05.10.2021 у справі № 918/172/21 та постанови Господарського суду Вінницької області від 29.09.2022 у справі № 902/403/21.
18. Представник скаржника в судовому засіданні 13.06.2023 підтримав вказане клопотання.
19. Представник боржника в судовому засіданні 13.06.2023 заперечив проти вказаного клопотання.
20. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла наступних висновків.
20.1 Відповідно до частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
20.2 Згідно частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
20.3 У вказаному клопотанні скаржник не зазначає про необхідність відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.
20.4 Колегія суддів Верховного Суду, під час розгляду цієї справи, також не вбачає підстав для відступлення від будь-якого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів, палати чи об`єднаної палати.
20.5 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відмовляє в задоволенні клопотання скаржника про передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, або об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
20.6 Відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
20.7 Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №161/2238/18).
20.8 При цьому, у суду відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно клопотання скаржника, з підстав викладених у ньому, оскільки у вказаному клопотанні, всупереч усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду, не обґрунтовано та не наведено кількісного та якісного вимірів з урахуванням яких можливо було б оцінити наявність чи відсутність виключної правової проблеми у цьому випадку.
20.9 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відмовляє в задоволенні клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з підстав викладених у ньому.
Позиція Верховного Суду
21. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
22. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
23. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
24. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
24.1 Певні неточності або неповнота в декларації про майновий стан боржника не можуть слугувати підставою для закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації, що було виконано боржником.
24.2 Керуючий реструктуризацією виснував, що фінансовий стан боржника характеризується ознаками неплатоспроможності, майнових активів боржника недостатньо для задоволення вимог кредитора, плану реструктуризації боргів боржника, схваленого зборами кредиторів, не надано, відтак погашення визнаних судом вимог кредитора можливе не інакше як через введення процедури погашення боргів боржника.
24.3 У звітах керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника від 01.08.2022 № 02-01/0259 та від 17.08.2022 № 02-01/0256 зазначено, що враховуючи отримані від представника боржника документи з уточнюючими деклараціями про майновий стан боржника, а також враховуючи відповіді з реєструючи органів щодо майнового стану боржника та членів його сім`ї, станом на 17.08.2022 розбіжностей із даними, зазначеними у деклараціях, не виявлено.
24.4 Загальний розмір визнаних судом вимог кредиторів, відповідно до ухвали суду від 21.12.2021 (винесена за результатами попереднього засідання), та ухвал суду від 15.02.2022 та від 28.06.2022, складає 346 685,35 грн.
24.5 Матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого зборами кредиторів плану реструктуризації боргів боржника. 04.01.2022, 28.02.2022, 24.06.2022 збори кредиторів не відбулися, та 02.08.2022 відбулися збори кредиторів за заочним голосуванням, з порядком денним: звіт керуючого реструктуризацією (розгляд звіту про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника); розгляд проекту плану реструктуризації та прийняття рішення щодо подальших процедур у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; розгляд звіту арбітражного керуючого про нараховану заробітну плату та витрати у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Проте жодного рішення, у т.ч. з питань про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято не було. Згідно наявного в матеріалах справи протоколу №2 зборів кредиторів від 02.08.2022, єдиний кредитор з правом голосу (АТ "ПУМБ") по кожному питанню порядку денного голосував "проти".
24.6 Ураховуючи, що збори кредиторів у визначені Кодексом України з процедур банкрутства строки не прийняли рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, а також те, що у боржника недостатньо майнових активів для задоволення вимог кредиторів, суди дійшли висновку про визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.
25. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає передчасними вказані висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
25.1 Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
25.2 Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
25.3 Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
25.4 Згідно частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - Кодекс України з процедур банкрутства), регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
25.5 Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства).
25.6 Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).
25.7 Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).
25.8 Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).
25.9 Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).
25.10 Суд звертає увагу, що відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених Кодексом України з процедур банкрутства для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.
25.11 Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб розрахована на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність.
25.12 Тому суд повинен займати активну процесуальну позицію в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.
25.13 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
25.14 У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).
25.15 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
25.16 Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.
25.17 При цьому Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
25.18 Приписи частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 Кодексу Україні з процедур банкрутства.
25.19 Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого зборами кредиторів плану реструктуризації боргів боржника.
25.20 Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.01.2022, 28.02.2022, 24.06.2022 збори кредиторів не відбулися, та 02.08.2022 відбулися збори кредиторів за заочним голосуванням, проте жодного рішення, у т.ч. з питань про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято не було.
25.21 Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до приписів пункту 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства з клопотанням від 12.08.2022 надав суду уточнені декларації про майновий стан боржника ОСОБА_1, у яких було відображено відомості про матір та її майновий стані.