ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 924/57/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
ОСОБА_1 - Голдзіцької О. К, ОСОБА_1 особисто,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022
(судді Маціщук А. В., Петухов М. Г., Бучинська Г. Б.)
за позовом Хмельницької міської ради
до Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1
про зобов`язання вчинити дії.
ВСТАНОВИВ:
1. Історія справи
1.1. У січні 2019 року Хмельницька міська рада (далі - Міськрада, позивач) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва" (далі - ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва", Товариство, відповідач, заявник) про зобов`язання відповідача вчинити дії з передачі кімнат №№ 5, 6, 14, 16 (далі - спірні кімнати, спірне майно) в гуртожитку, розташованому на вул. Вінницьке шосе, 12 у м. Хмельницькому, у власність територіальної громади м. Хмельницького шляхом підписання акта прийомання-передачі, з посиланням на положення статей 1, 3, 5, 14, 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
1.2. Позовна заява обґрунтовується безпідставною відмовою Товариства в передачі Міськраді спірних кімнат у вказаному гуртожитку.
1.3. Господарський суд Хмельницької області рішенням від 28.05.2019 відмовив у задоволенні позову у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.
1.4. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 26.09.2019 скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов.
1.5. Постанову аргументував тим, що гуртожитки, які увійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації і були фактично викуплені у держави в ході приватизації, зокрема й ті, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, є лише однією із (але не виключною) категорій гуртожитків, на які поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та які відповідно мають бути передані у власність територіальних громад. Оскільки гуртожиток за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 12, у процесі приватизації увійшов до статутного фонду товариства, в подальшому реорганізованого в ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва", та матеріали справи не містять доказів щодо побудови або придбання цього гуртожитку до 01.12.1991 приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти, то спірні кімнати мають бути передані в комунальну власність територіальної громади м. Хмельницького з урахуванням вимог Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
2. Надходження заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами
2.1. 16.11.2021 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства про перегляд за виключними обставинами постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 924/57/19. Заявник просив суд скасувати зазначену постанову повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги Хмельницької міськради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.05.2019.
2.2. Заявник зазначав, що в розумінні пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виключною обставиною є встановлена Рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2021 № 7-р(ІІ)/2021 у справі № 3-181/2020(440/20) неконституційність норми підпункту "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (зі змінами), яку (норму) застосовано судом апеляційної інстанції при вирішенні цього спору, в зв`язку з чим позовні вимоги Міськради в цій справі не підлягають задоволенню. При цьому з Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що виконавче провадження від 27.12.2019 № 60940590 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2019 № 924/57/19 на теперішній час не закінчено, тобто постанову Північно-західного апеляційного суду від 26.09.2019 не виконано.
3. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 29.11.2022 заяву ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" про перегляд за виключними обставинами постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 задовольнив. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 скасував. Прийняв нову постанову, якою апеляційні скарги Хмельницької міськради та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.05.2019 у справі № 924/57/19 залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.05.2019 у справі № 924/57/19 змінив, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
3.2. Суд врахував, що предметом позову є вимога Міськради про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо передачі спірних кімнат 5, 6, 14, 16 в гуртожитку у власність територіальної громади на підставі підпункту "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", а, зважаючи на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2021 цей підпункт визнаний неконституційним, то наявні підставі для перегляду судових рішень у справі відповідно до пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. 27.01.2023 ОСОБА_1 подав через систему "Електронний суд" до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову від 29.11.2022 (повний текст складений 26.12.2022), в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у цій справі за виключними обставинами.
4.2. У касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, застосував норму права без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду у правовідносинах, що передбачають перегляд судових рішень за виключними обставинами, викладені в постанові від 18.11.2020 у справі 4819/49/19, за яким встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, встановленої остаточним судовим рішенням. Скаржник також покликається на постанови Верховного Суду щодо оцінки як виключної обставини рішень Конституційного Суду України від 25.07.2019 у справі № 804/3790/17, від 23.12.2019 у справі № 814/1274/17, від 10.06.2021 у справі № 813/1208/17.
4.4. З посиланням на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) скаржник зазначає, що, на його думку, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.
4.5. За доводами касаційної скарги заявник вважає, що суд порушив завдання та засади господарського судочинства, визначені статтями 2, 11, 13, 15 ГПК України, ухилився від принципу застосування Конституції України як норми прямої дії, розтлумачивши при цьому закон на користь відповідача з порушенням балансу інтересів та захисту реалізації права незахищених громадян на житло, яке їм гарантовано Державою та Основним законом. Відповідно апеляційний суд на порушення статті 236 ГПК України не дослідив всіх обставин, які мають значення для справи, не надав їм належної правової оцінки, як і доводам, викладеним у письмових поясненнях третьої особи, зокрема щодо свідомого зволікання відповідача з виконанням судового рішення.
4.6. Крім того, скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (у редакції, здійсненій на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.10.2021 № 7-р(ІІ)/2021 у справі № 3-181/2020(440/20)) для перегляду за виключною підставою судових рішень зобов`язального характеру про передачу гуртожитків до власності територіальних громад, ухвалених до прийняття зазначеного Рішення Конституційним Судом України (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Міськрада у відзиві просила касаційну скаргу задовольнити повністю, постанову суду апеляційної інстанції від 29.11.2022 скасувати, залишити в силі постанову цього ж суду від 26.09.2019. Зазначає, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у цій справі була прийнята на підставі норм, які були чинними, а Рішення Конституційний Суд прийняв вже після набрання постановою законної сили, тому підставі для його застосування при перегляді цієї справи за виключними обставинами відсутні.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
6.2. Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами.
6.3. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
6.4. Наведеним положенням процесуального закону запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання Конституційним Судом України неконституційним закону або його окремих положень, застосованих судом під час розгляду справи, при умові, якщо рішення суду ще не виконане.
6.5. Разом з тим принцип правової визначеності, який невід`ємно притаманний принципу верховенства права, закріплений в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), і на чому неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях (зокрема у § 58 рішення у справі "Маркс проти Бельгії" від 13.06.1979, заява № 6833/74), дозволяє не вдаватися до перегляду судових рішень, які мали місце до прийняття рішення ЄСПЛ як рішення прецедентного або загального характеру, яке формує певну правову позицію. До таких рішень загального характеру належать і рішення конституційних судів. При цьому, як визнає ЄСПЛ, публічне право окремих країн обмежує можливість прийняття конституційними судами рішень, які мають зворотну дію у часі (див. § 58 рішення у справі "Маркс проти Бельгії").
6.6. Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
6.7. Разом з цим пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України як виняток з цього загального підходу визначено, що встановлена Конституційним Судом України, зокрема, неконституційність закону чи його окремих положень, є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у тому разі, якщо це судове рішення набрало законної сили, однак ще не виконане.
6.8. Застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.
6.9. Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. Вирішуючи господарський спір, суд застосовує правовий акт, а у випадку, якщо дійде висновку, що правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує його з дотриманням порядку, встановленого частиною шостою статті 11 ГПК України, і, вирішивши таким чином спір, встановлює стан правової визначеності у відносинах між сторонами.