ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 908/283/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М.,Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - Гришко І.І., адвокат (ордер від 28.01.2021 №115726),
відповідача - не з`явився,
третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Кочкарьов С.В., адвокат (ордер від 20.06.2023 №1412538),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кочкарьов С.В., адвокат (ордер від 20.06.2023 №1412539),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Пікалової Галини Миколаївни, фізичної особи-підприємця Пікалової Еліни Володимирівни та товариства з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2023 (головуючий суддя Кощеєв І.М., судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В.)
у справі №908/283/21
за позовом фізичної особи-підприємця Пікалової Галини Миколаївни (далі - ФОП Пікалова Г.М.)
до фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича (далі - ФОП Пікалов В.В.)
про визнання недійсним ліцензійного договору,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010" (далі - Товариство) та
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,
фізичної особи-підприємця Пікалової Еліни Володимирівни (далі - ФОП Пікалова Е.В.)
до ФОП Пікалова В. В.
про визнання недійсним ліцензійного договору,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ФОП Пікалова Г. М. звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до ФОП Пікалова В. В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариства в якій просить визнати недійсним ліцензійний договір про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017 №2, укладений між Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В.
В обґрунтування звернення з позовом до суду ФОП Пікалова Г. М. зазначала, що оскаржуваний ліцензійний договір від 01.07.2017 № 2 не відповідає її внутрішній волі, оскільки ніколи з ФОП Пікаловим В. В. не укладався, а відтак ФОП Пікалов В. В. набув відповідні майнові права інтелектуальної власності без дозволу ФОП Пікалова Г. М. та поза її волею. Посилається на наявність дефекту волі оспорюваного правочину та вказує на наявність підстав для визнання правочину недійсним на підставі приписів статей 202, 203, 215, 426, 1107, 1109 ЦК України.
ФОП Пікалова Е.В. звернулася з позовом до ФОП Пікалова В. В. як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та просила визнати недійсним ліцензійний договір від 01.07.2017 №2 укладений між Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В.
Позов обґрунтований тим, що використання торгової марки без дозволу особи якій належить право на торгову марку є неправомірним та такими, що завдають збитків третій особі - ФОП Пікаловій Е.В., як новому та єдиному власнику торгової марки за свідоцтвом №85551. Водночас ФОП Пікалова Е.В. зазначає, що сторонами ліцензійного договору від 01.07.2017 №2 не досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що порушує її права та охоронювані інтереси як нового власника торгової марки за свідоцтвом №85551.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.12.2022 у задоволенні позову ФОП Пікалової Г. М. до ФОП Пікалова В. В. про визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017, укладеного між Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В. відмовлено.
У задоволені позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ФОП Пікалової Е. В. про визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності ( знака для товарів і послуг ) від 01.07.2017 р., укладеного між ФОП Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В.В. відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що доводи ФОП Пікалової Г. М. щодо недійсності ліцензійного договору не знайшли свого підтвердження, оскільки судом встановлений факт нікчемності оскаржуваного правочину, з огляду на що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи той факт, що за результатами оцінки змісту оскаржуваного правочину господарський суд дійшов висновку про його нікчемність, оцінки правомірності заявлених позовних вимог та заперечень сторін судом не здійснювалось.
Також суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору також не підлягають задоволенню з аналогічних підстав, що слугували підставою для відмови в задоволенні позову ФОП Пікалової Г.М. до ФОП Пікалова В.В. Крім того, судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2022 у справі №335/5841/19 визнано недійсним договір відчуження ФОП Пікаловою Г. М. на користь ФОП Пікалової Е. В. торгівельної марки, яка зареєстрована у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг №85551. Таким чином, на момент винесення судового рішення господарським судом Запорізької області в даній справі права та законні інтереси Пікалової Еліни Володимирівни оскаржуваним ліцензійним договором не порушені.
Також суд відмовив в задоволенні клопотання Відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки у задоволенні позовних вимог по суті спору відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2023 апеляційну скаргу ФОП Пікалова В.В. залишено без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2022 у справі № 908/283/21 змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2022 у справі № 908/283/21 залишено без змін.
Судове рішення обґрунтоване тим, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017, який не підписувався позивачем, а тому відповідач набув відповідні майнові права інтелектуальної власності позивача без установлених законом підстав, є неефективним способом захисту порушеного права, адже задоволення позову не призведе до відновлення порушеного права та не матиме наслідком заборони ФОП Пікалову В.В. використовувати об`єкт права інтелектуальної власності ФОП Пікалової Г. М., не буде вичерпано. При цьому суд посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду наведені у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ФОП Пікалова Г. М. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі №908/283/21 та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2022.
ФОП Пікалової Е. В. також подала касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі №908/283/21 та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2022.
Звернулось з касаційною скаргою і ТОВ "Лакомка 2010", в якій також просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі №908/283/21 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2022.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ФОП Пікалової Г. М. подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом апеляційної інстанції, з урахуванням вимог пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Зокрема, ФОП Пікалова Г. М. у касаційній скарзі зазначає про не врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, викладених у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №439/212/14-ц. (схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №750/2728/16-ц, від 04.07.2018 у справі №462/4611/13-ц, та у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-605цс16.
Також ФОП Пікалова Г. М. обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 6, 8, 9, 55 та 124 Конституції України, статті 20 Господарського кодексу України, статей 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 20, 21 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а також статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах.
Водночас ФОП Пікалова Г. М. посилається на помилкове врахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постанові Верховного Суду викладеній, зокрема, у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.
Касаційні скарги ФОП Пікалової Е. В. та ТОВ "Лакомка 2010" подані на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом апеляційної інстанції, з урахуванням пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
ФОП Пікалова Е. В. та ТОВ "Лакомка 2010" (касаційні скарги ідентичні за змістом) зазначають, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо оспорювання ліцензійного договору особою, яка на момент подання позову вже не є власником торговельної марки та не наділена виключними правами власника свідоцтва на таку торговельну марку.
Також ФОП Пікалова Е. В. та ТОВ "Лакомка 2010" посилаються на незастосування судом апеляційної інстанції статей 55 та 124 Конституції України, частини другої статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) у сукупності з частиною другою статті 5 ГПК України, неврахування положень частини п`ятої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та неправильне застосування пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
ФОП Пікалова Г. М. та ТОВ "Лакомка 2010" також зазначають про помилкове врахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
Касаційне провадження
Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.06.2023 №29.2-02/1355 у зв`язку з запланованою відпусткою судді Селіваненка В. П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №908/283/21 відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий),Малашенкова Т.М.,
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Предметом розгляду справи є визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.07.2017 (далі - Договір), укладеного між Пікаловою Г.М. та ФОП Пікаловим В. В.
Судами встановлено, що в преамбулі оскаржуваного договору зазначено про те, що 01.07.2017 Пікаловою Г. М. ( Ліцензіар ) та ФОП Пікаловим В. В. ( Ліцензіат ), спільно іменовані надалі "Сторони", маючи на увазі, що Ліцензіар володіє правом власності на свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1, яке розповсюджується на товари у 29 класі згідно з переліком, зазначеним у свідоцтві, що класифіковані відповідного до МКТП, а Ліцензіат бажає придбати на умовах цього ліцензійного договору невиключну ліцензію на використання свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 на товари у 29 класі згідно з переліком, зазначеним у свідоцтві, що класифіковані відповідно до МКТП, уклали цей договір.
Відповідно до пункту 2.1 Договору Ліцензіар надає Ліцензіату на термін дії цього договору та за винагороду, що сплачується ліцензіатом, невиключну ліцензію на право використання знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1, а саме для: Клас 29 - Арахіс оброблений; арахісове масло, горіхи оброблені; картопля хрустка; картопляні кришечки (хрусткі); кукурудзяна олія; масло; насіння соняшникове смажене; соняшникове насіння очищене; пластівці картопляні; ріпакова олія харчова; соняшникова олія харчова; харчова олія.
Згідно з пунктом 4.1 Договору за надані права, передбачені даним договором Ліцензіат сплачує Ліцензіарю винагороду, а саме паушальний платіж в розмірі _______________ за квартал.
У пункті 6.1 Договору зазначено, що цей договір укладений на п`ятдесят років. Договір набирає сили з _________ і діє до_____________ р.
Відповідно до пункту 8.2 Договору усі зміни та доповнення до цього договору повинні бути зроблені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це особами, а також ухвалені компетентними органами, якщо така ухвала необхідна.
Договір здійснений у м. Запоріжжя " 01"07 17 р. у двох екземплярах, кожний з яких має однакову юридичну силу.
Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо визнання ліцензійного договору недійсним ФОП Пікалова Г.М., зокрема зазначала, що спірний договір нею не підписувався. До того ж в день підписання ( 01.07.2017 ) ФОП Пікалова Г.М. була за межами міста Запоріжжя.
З метою визначення дійсності вчинення учасниками правочину власноруч підпису оскаржуваного договору, місцевим господарським судом призначалась комплексна судова почеркознавча експертиза та технічна експертиза документів у господарській справі № 908/283/21.
У експертному висновку № 3496/3497/3498/3499-21 судовий експерт зазначив наступне:
"По питанню № 1: рукописні записи, що розташовані у ліцензійному договорі про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів та послуг) від 01.07.2017, а саме: " 01 07 7" в графі датування документу, " 01 07 7" в графі "Договір здійснений у м. Запоріжжя" - виконані однією особою.
По питанню № 2: рукописні записи, що розташовані у ліцензійному договорі про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів та послуг) від 01.07.2017, а саме: " 01 07 7" в графі датування документу, "п`ятдесят років" в графі " 6.1. Цей договір укладений на____"; " 01 07 7" в графі "Договір здійснений у м. Запоріжжя"
- виконані не Пікаловою Галиною Миколаївною, а іншою особою.
Підпис від імені Пікалової Галини Миколаївни у розділі " 9. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ СТОРІН:" в графі "____/ Пікалова Г. М. /" - виконаний Пікаловою Г. М.
По питанню № 3: рукописні записи, що розташовані у ліцензійному договорі про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів та послуг) від 01.07.2017, а саме: " 01 07 7" в графі датування документу, "п`ятдесят років" в графі " 6.1. Цей договір укладений на____"; " 01 07 7" в графі "Договір здійснений у м. Запоріжжя"
- виконані не Пікаловим Володимиром Володимировичем, а іншою особою.
Підпис від імені Пікалова В.В. у розділі "9 ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ СТОРІН:" в графі "________/Пікалов В.В./" - виконаний Пікаловим Володимиром Володимировичем.".
У задоволені позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, суд першої інстанції також відмовив з аналогічних підстав, що слугували підставою для відмови в задоволенні позову ФОП Пікалової Г.М. до ФОП Пікалова В.В.
Крім того, господарський суд послався на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2022 у справі № 335/5841/19, яким визнано недійсним договір відчуження Пікалової Г.М на користь Пікалової Е. В. торговельної марки, яка зареєстрована у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.