ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 917/1021/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Полтавської області
(суддя - Солодюк О.В.)
від 17.08.2022
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Істоміна О.А., судді: Попков Д.О., Стойка О.В.)
від 06.03.2023
у справі № 917/1021/21
за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту поліції охорони та Управління поліції охорони в Полтавській області
до Акціонерного товариства "Укрпошта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа СБ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Північно-східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області
про визнання недійсними результатів публічної закупівлі та договору про закупівлю послуг
за участю представників учасників справи:
позивача 1 - не з`явився;
позивача 2 - не з`явився;
відповідача 1 - Хоружа Н.В.;
відповідача 2 - не з`явився;
третьої особи на стороні позивача - Хорішко А.М.;
прокурор - Янківський С.В.;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства "Укрпошта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа СБ" про визнання недійсними (незаконними) результатів закупівлі, проведеної Акціонерним товариством "Укрпошта", що оформлені протокольним рішенням №237 від 16.12.2020, згідно з яким переможцем відкритих торгів щодо предмета закупівлі охоронних послуг визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа СБ", та визнання недійсним договору про закупівлю послуг №01.8-1637 від 30.12.2020.
1.2.Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Акціонерне товариство "Укрпошта" включено до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, і які повинні охоронятися органами поліції охорони. Укладення спірного договору, як зазначає прокурор, суперечить Закону України "Про публічні закупівлі" та порушує інтереси держави і суспільства.
Крім того, виявлене порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" полягає у застосуванні першим відповідачем процедури відкритих торгів, а не переговорної процедури закупівлі охоронних послуг у державних органів поліції охорони.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурором не доведено порушень прав та інтересів зазначених ним державних органів у спірних правовідносинах. При цьому вимога про визнання договору недійсним без вирішення судом питання про застосування правових наслідків його недійсності, не є ефективним способом захисту.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
3.2. Підставою касаційного оскарження прокурор визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18 (щодо застосування статей 13, 79, 86, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України). Так, як зазначає прокурор, суд апеляційної інстанції не дав оцінки правомірності укладення спірного договору. За доводами прокурора, договір про закупівлю послуг з охорони нерухомого майна може бути укладено лише з одним постачальником - органами поліції охорони, за відсутності при цьому альтернативи. Враховуючи, що прокурором як підставу позовних вимог визначено невідповідність договору вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", на його думку, дослідженню та оцінці у цій справі підлягає саме правомірність/неправомірність проведення процедури конкурсних торгів та дотримання/недотримання під час цих торгів вимог Закону України "Про публічні закупівлі" саме на момент укладення такого договору (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.02.2023 у справі № 917/53/21). Подібна правова позиція, викладена Верховним Судом в постановах від 29.01.2019 у справі № 819/829/17, від 18.10.2022 у справі № 916/2519/21, від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20, від 14.02.2019 у справі № 910/2197/18, від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, які не враховано судами попередніх інстанцій. Також прокурор зазначає, про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, щодо належності та ефективності визнання недійсним виконаного договору як способу судового захисту. Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19.
Прокурор зазначає про те, що Управління поліції охорони в Полтавській області є органом уповноваженим у спірних правовідносинах, тобто є належним позивачем. При цьому висновки судів першої та апеляційної інстанцій, якими визначено вичерпне коло суб`єктів, які можуть бути позивачами, є дискримінаційними та обмежують право органів державної влади і місцевого самоврядування. Також прокурор зазначив, що у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 викладено правову позицію, відповідно до якої закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20, від 11.08.2021 у справі № 927/719/20.
Також підставою касаційного оскарження визначено пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2 частини 2 статті 40 Закону України "Про публічні закупівлі", постанов Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 №975 та від 11.11.2015 №937.
3.3. Від Департаменту поліції охорони надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач зазначив, що враховуючи складне оперативне становище в державі та неодноразові звернення Служби безпеки України до Кабінету Міністрів України щодо терористичної загрози стосовно об`єктів критичної інфраструктури та об`єктів, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також наявної позиції Держави у формі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, рішень РНБО та законів України, об`єкти АТ "Укрпошта" підлягають охороні органами поліції охорони із застосуванням переговорної процедури закупівлі послуг з охорони зазначеної категорії об`єктів відповідно до порядку, установленого статтею 40 Закону України "Про публічні закупівлі".
3.4. Акціонерне товариство "Укрпошта" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Відповідач вважає, що доводи прокурора про необхідність застосування переговорної процедури закупівлі замість проведення процедури відкритих торгів є безпідставними. Також, на думку Акціонерного товариства "Укрпошта", у визначених прокурором позивачів відсутні порушені право й інтерес, наслідком чого є відсутність правових підстав для визнання недійсними результатів закупівлі та договору. Крім того, визнання недійсними результатів закупівлі та договору про закупівлю, коли укладений договір є виконаним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності не є ефективним способом захисту.
3.5. Від Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області на адресу Суду надійшли пояснення, в яких третя особа зазначає про те, що Акціонерним товариством "Укрпошта" допущено порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки ним мала бути застосована переговорна процедура закупівлі, за результатами якої мав бути укладений відповідний договір із органом поліції охорони. Також Північно-східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області наполягає на тому, що Держаудитслужба не є органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Акціонерним товариством "Укрпошта" проведено процедуру відкритих торгів на постачання охоронних послуг "Послуги з охорони майна Полтавської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта", UА-2020-11-02-001734-С, за результатами якої з переможцем процедури Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа СБ" укладено договір №01.8-1637 від 30.12.2020 на загальну суму 1 975 212, 00 грн.
За умовами зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа СБ" (виконавець) зобов`язується надати АТ "Укрпошта" (замовник) послуги з охорони майна зазначеного у Дислокації (Додаток №1 до договору). Строк дії договору до 31.12.2021.
Згідно з п.п.5.1.2, 5.1.3, 5.1.7, 5.1.8 договору №01.8-1637 до обов`язків виконавця входить зокрема: організовувати та забезпечувати охорону та недоторканість майна замовника, прийнятих під охорону; забезпечити надання послуг охорони, в тому числі пропускний та внутрішньо об`єктовий режим на території, на якій розташоване майно замовника, на підставі Інструкції з організації пропускного та внутрішньо об`єктового режиму (далі - Інструкція); забезпечити надійну охорону майна замовника, схоронність (від розкрадання, пошкодження чи знищення) майна та матеріальних цінностей, що зберігаються на них, переданих під охорону встановленим порядком у відповідності до Інструкції; забезпечити відповідне реагування у разі виявлення ознак правопорушення проти працівників та матеріальних цінностей замовника, а також у разі надходження тривожних сповіщень від засобів охоронно-тривожної сигналізації, встановлених на території, на якій розташоване майно замовника, у відповідності до Інструкції.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури до Акціонерного товариства "Укрпошта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа СБ" про визнання недійсними (незаконними) результатів закупівлі, проведеної Акціонерним товариством "Укрпошта", що оформлені протокольним рішенням №237 від 16.12.2020, згідно з яким переможцем відкритих торгів щодо предмета закупівлі охоронних послуг визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа СБ", та визнання недійсним договору про закупівлю послуг №01.8-1637 від 30.12.2020.
5.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
5.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема з того, що визначені в позовній заяві державні органи (співпозивачі) - Департамент поліції охорони та Управління поліції охорони в Полтавській області, не є належними позивачами, оскільки прокурором не доведено порушень прав та інтересів зазначених органів у спірних правовідносинах.
За висновками господарських судів саме Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 921/524/18, від 29.07.2020 у справі 924/316/18).
5.5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в цій частині, прокурор посилається на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій, якими визначено вичерпне коло суб`єктів, які можуть бути позивачами, є дискримінаційними та обмежують право органів державної влади і місцевого самоврядування. Також прокурор зазначив, що у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 викладено правову позицію, відповідно до якої закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20, від 11.08.2021 у справі № 927/719/20.
5.6. Так, у справі № 927/491/19 прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації з позовом до Товариства про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання природного газу, укладеного за результатами відкритих торгів, і стягнення коштів за недопоставлений газ. При цьому в цій справі Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вирішував питання чи повинен прокурор доводити бездіяльність всіх органів, які здійснюють контроль над публічними закупівлями, та визначати ці органи як позивачів у випадку звернення до суду.
У постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 Верховний Суд сформулював такі правові висновки.
Відповідно до частини З статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з частиною 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.
5.7. Як встановили в цій справі суди попередніх інстанцій, відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Полтавською обласною прокуратурою направлено листи (№15/2-208вих-21 та № 15/2-209 вих-21від 24.05.2021) до Департаменту поліції охорони та Управління поліції охорони в Полтавській області з пропозицією самостійно вжити заходи представницького характеру для поновлення порушених інтересів держави.
У відповідь Управління Поліції охорони в Полтавській області листами №2178/43/36/01-2021 від 31.05.2021 та 2911/43/36/01-2021 від 14.06.2021 повністю погодилось з установленими прокуратурою порушеннями та просило звернутись до суду в інтересах держави в особі зазначеного органу.
Також Полтавською обласною прокуратурою, на виконання абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомлено позивачів про звернення в їх інтересах до суду з вказаним позовом.
Таким чином, з огляду на дотримання прокурором процедури щодо представництва інтересів держави передбаченої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість підстав для звернення прокурора з відповідним позовом.
Разом з тим суди попередніх інстанцій вважали, що прокурором не доведено порушень прав та інтересів Департаменту поліції охорони та Управління поліції охорони в Полтавській області у спірних правовідносинах, оскільки органи Поліції охорони не віднесені діючим законодавством до числа органів, уповноважених здійснювати перевірку та моніторинг державних закупівель. Крім того, зазначені органи, як встановили господарські суди, не були учасниками закупівлі №UА-2020-11-02-001734-С, а отже, наведені прокурором порушення можуть зачіпати права та інтереси ТОВ "Альфа СБ" та інших учасників оспорюваної процедури закупівлі, а не органів, визначених прокурором в позовній заяві (співпозивачів).
5.8. Колегія суддів вважає наведені висновки господарських судів помилковими з огляду на таке.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що чинним законодавством встановлено обмеження щодо здійснення охорони об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, з метою забезпечення національної безпеки та оборони саме органами поліції охорони. Тому Акціонерним товариством "Укрпошта" з метою отримання послуг з охорони мала бути застосована переговорна процедура закупівлі на підставі пункту 3 частини 2 статті 40 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на відсутність конкуренції з технічних причин.
Так, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
"Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що Конституційний Суд України зробив міркування щодо цього визначення у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який втратив чинність. Однак, висловлене розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.23 Закону "Про прокуратуру".
Тому "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в спірних правовідносинах у цій справі прокурором обґрунтовано порушення інтересів органів поліції охорони, оскільки саме вони, за доводами прокурора, мали надавати послуги, що були предметом закупівлі на відкритих торгах. Отже, прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захисту; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та довів наявність підстав для представництва.
Таким чином, з врахуванням викладеного та виходячи зі змісту спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що саме Держаудитслужба мала бути позивачем у цій справі. Крім того, дійшовши висновку про те, що позов подано в інтересах держави в особі Департаменту поліції охорони та Управління поліції охорони в Полтавській області, які не є стороною спірних правовідносин, а належним органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є Державна аудиторська служба України, суди попередніх інстанцій мали визнати відсутніми підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді та залишити позов прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим суди попередніх інстанцій навпаки встановили наявними підстави для представництва, при цьому визнали органи, визначені прокурором, неналежними позивачами.