ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/12047/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
на рішення Господарського суду міста Києва (в частині стягнення 49 926,72 грн - витрат на професійну правничу допомогу)
(суддя - Трофименко Т.Ю.)
від 24.01.2022
та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.)
від 29.03.2023
у справі №910/12047/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон"
про стягнення 525 143, 84 доларів США та 1 288 642, 04 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Гончарук М.П.;
відповідача - Тузова В.О.;
третьої особи - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 525 143, 84 доларів США та 1 288 642, 04 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №209943 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" від 02.09.2013 в частині повернення позивачу грошових коштів, які були розміщені на банківському рахунку згідно з умовами договору.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022, позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" борг у розмірі 525 000 доларів США, проценти на вимогу у розмірі 143, 84 долари США, 3% річних у розмірі 1 265 788, 67 грн, судовий збір у розмірі 233 564, 54 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 926, 72 грн. В іншій частині позову відмовлено.
2.2. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі №910/12047/21 в частині стягнення 49 926,72 грн витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.
2.3. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу чи відмови у їх задоволенні, але враховуючи часткове задоволення позовних вимог у цій справі, вважали наявними правові підстави, передбачені нормою пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, для покладення на сторін судових витрат, понесених на правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 в частині стягнення 49 926, 72 грн витрат на професійну правничу допомогу, залишеним без змін додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023, Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат з відповідача у розмірі 49 926, 71 грн відмовити.
3.2. Акціонере товариство "Комерційний банк "Приватбанк" посилається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20. При цьому скаржник зазначає, що апеляційний суд, залишаючи в силі рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не надав жодної оцінки факту відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження як неминучості витрат, так і обґрунтування таких витрат з боку позивача, обмежившись лише формальним посиланням на доведеність вимог позивача та наявність в матеріалах справи платіжного доручення на суму 40 000, 00 грн.
На думку скаржника, загальний обсяг часу на підготовку документів та безпосередньо сам обсяг документів, які надавалися позивачем до суду першої інстанції, не міг бути значним, як і обсяг здійсненої адвокатом юридичної та технічної роботи, оскільки ця судова справа не належить до категорії складних, а наведені позивачем аргументи у позовній заяві є фактично посиланням на висновки суду у справі № 904/1569/15.
Крім того, матеріали справи містять платіжне доручення на суму 40 000, 00 грн, але суди попередніх інстанцій стягнули суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 49 926, 72 грн.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді першої інстанції позивачем надано ордер серії АА № 1137050, договір про надання правової допомоги №01/07/21 від 09.07.2021, укладений між ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (Клієнт) та адвокатом Гончаруком Михайлом Петровичем (Адвокат), платіжне доручення № 9080 від 20.10.2021 на суму 40 000, 00 грн.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги № 01/07/21 від 09.07.2021, Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та надавати інші види правової допомоги Клієнту щодо стягнення в судовому порядку грошових коштів (банківський вклад) з АТ "КБ "Приватбанк" (далі - Боржник), що належать Замовнику на підставі договору № 209943 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" від 02.09.2013, на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, що необхідні для виконання цього Договору.
У п.п. 1) п. 4.1 вказаного договору визначено, що за надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо стягнення в судовому порядку грошових коштів (банківський вклад) за договором № 209943 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" від 02.09.2013 в АТ"КБ "Приватбанк"; представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції під час здійснення господарського судочинства клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.
Відповідач подав заперечення на клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на недоведеність та неспівмірність заявленої суми, зокрема, у зв`язку з тим, що позивачем не було надано ані детального опису робіт (послуг) виконаних/наданих адвокатом, ані підтверджувальних документів про сплату тієї суми, яку просить позивач стягнути з відповідача.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 49 926, 72 грн, яке залишене без змін судом апеляційної інстанції.
5.3. На підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів враховує правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.