ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
справа №640/7239/19
касаційне провадження № К/9901/20717/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року (головуючий суддя - Вєкуа Н.Г.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Грибан І.О.; судді: Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.)
у справі № 640/7239/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2019 року № 0016754202, від 12 березня 2019 року № 0016804202, від 12 березня 2019 року № 0016764202.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 24 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 травня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Вказує на те що, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 30 жовтня 2018 року у справі № 804/13463/14, від 20 жовтня 2020 року у справі № 520/1366/19, від 15 квітня 2021 року у справі № 640/11305/19. Наголошує на тому, що з нарахуванням дивідендів учаснику підприємства у нього виникає право власності на відповідні грошові кошти, а розпорядження учасника дивідендами шляхом їх реінвестування у статутний капітал суб`єкта господарювання фактично є операцією із внесення коштів до статутного капіталу в обмін на корпоративні права та є витратами учасника на придбання інвестиційного активу (частки у статутному капіталі).
Верховний Суд ухвалою від 18 червня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
19 липня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 15 лютого 2019 року № 335/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.3 статті 44, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170, підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, а також недекларування доходу у вигляді інвестиційного прибутку в розмірі 6643700,00 грн та, відповідно, несплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 1195866,00 грн та військового збору в розмірі 99655,50 грн з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 12 березня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0016754202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1195866,00 грн за основним платежем та 298966,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0016804202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 99655,00 грн за основним платежем та 24913,88 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0016764202, згідно з яким нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач не мав права на зменшення об`єкта оподаткування за наслідками інвестиційних операцій на суму реінвестиційних дивідендів у розмірі 6543700,00 грн у розумінні витрат, а саме нарахованих та не виплачених дивідендів, що збільшили розмір статутного фонду підприємства без зміни їх часток, в обмін на емітовані ним корпоративні права. Зокрема, судові інстанції зазначили, що розрахункових документів на перерахування 6543800,00 грн, отриманих як дивіденди від позивача до каси підприємства, матеріали справи не містять. Також, суди не прийняли як доказ бухгалтерську довідку за грудень 2009 року, якою кошти від засновників у розмірі 100000,00 грн внесено до статутного фонду Приватного підприємства "Агро-Олімп 2006" з огляду на недоліки її оформлення.
Верховний Суд із наведеними твердженнями судів попередніх інстанцій погодитися не може з огляду на таке.
Судовими інстанціями з`ясовано, що учасниками Приватного підприємства "Агро-Олімп 2006" - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через касу підприємства внесено грошові кошти як поворотну фінансову позику в розмірі 75000,00 грн та 25000,00 грн відповідно.
На підставі Протоколу зборів власників Приватного підприємства "Агро-Олімп 2006" прийнято рішення про зарахування наданих в позику коштів у рахунок оплати внесків до статутного капіталу підприємства.
Отже, зобов`язання Приватного підприємства "Агро-Олімп 2006" щодо повернення коштів учасникам припинено, а також виконано обов`язок учасників щодо формування статутного капіталу підприємства у розмірі 100000,00 грн.
На підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі підприємства від 03 лютого 2017 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Білошицькою М.В. за № 107, ОСОБА_1 придбано частку ОСОБА_2 у статутному капіталі Приватного підприємства "Агро-Олімп 2006", номінальною вартістю 25000,00 грн, що становить 25 відсотків розміру статутного капіталу підприємства, за ціною 25000,00 грн.
Відтак, від`ємний фінансовий результат за інвестиційними активами (корпоративними правами ПП "Агро-Олімп 2006") платника склав 100000,00 грн.
27 лютого 2017 року позивачем, як власником 100 відсотків статутного капіталу Приватного підприємства "Агро-Олімп 2006", прийнято Рішення № 2017/2, яким збільшено статутний капітал підприємства на 19900000,00 грн за рахунок додаткового грошового вкладу в розмірі 13356300,00 грн та за рахунок нарахованих дивідендів у сумі 6543700,00 грн, які учаснику не виплачено, а внесено до статутного капіталу для його збільшення.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.