ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 160/13606/20
касаційне провадження № К/9901/27700/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (головуючий суддя - Сидоренко Д.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Семененко Я.В., судді - Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.)
у справі № 160/13606/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 лютого 2019 року № 003811/16-5850-0422, від 28 лютого 2019 року № 003811/17-5850-0422, від 28 лютого 2019 року № 0003811-5850-0422.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що всі оскаржувані акти індивідуальної дії прийнято в один день - 28 лютого 2019 року, хоча мали бути прийняті до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), тобто названі податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням процедури. Також платник вказував на неналежне вручення податкових повідомлень-рішень з огляду на невідповідність податкової адреси, зазначеної в оскаржуваних рішеннях, адресі реєстрації позивача.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 16 березня 2021 року в задоволенні позову відмовив повністю.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 01 липня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року та направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на протиправності оскаржуваних актів індивідуальної дії з підстави порушення процедури їх прийняття та направлення. Також звертає увагу на те, що належний йому об`єкт нерухомості відноситься до будівель промисловості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Верховний Суд ухвалою від 17 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
19 жовтня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що позивач є власником об`єкта нерухомості - нежитлової будівлі, загальною площею 13275,30 кв. м (розмір частки у праві спільної власності - 12706,36 кв. м).
28 лютого 2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003811/16-5850-0422, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 70037,46 грн; № 0003811/17-5850-0422, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік у розмірі 162641,41 грн; № 0003811-5850-0422, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік у розмірі 189223,09 грн.
Надаючи оцінку законності названих актів індивідуальної дії, суди врахували, що позивачем не заперечувалося те, що він є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належний йому об`єкт нежитлової нерухомості є об`єктом оподаткування. Натомість, ОСОБА_1 наголошував на порушенні відповідачем процедури прийняття та направлення розглядуваних актів індивідуальної
Згідно з пунктами 36.1, 36.2 статті 36 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.
За правилами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Водночас суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що пропуск контролюючим органом встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України строку (до 1 липня поточного року) нарахування податкового зобов`язання та надсилання податкового повідомлення-рішення не спростовує наявність у позивача податкового обов`язку здійснити сплату відповідних грошових зобов`язань.