ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 320/3821/20
касаційне провадження № К/9901/30986/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року (головуючий суддя - Панова Г.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Безименна Н.В.; судді: Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.)
у справі № 320/3821/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (далі - ТОВ "НВК "Техімпекс", позивач, платник, товариство, підприємство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 лютого 2020 року № 0002570512 та № 0002580512.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, позовні вимоги задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції дійшли висновку, що реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентом, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки податкового органу про порушення платником вимог податкового законодавства є безпідставними.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судами не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24 вересня 2020 року у справі № 806/647/16, від 18 грудня 2020 року у справі № 822/494/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 813/1200/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 440/422/19, від 20 грудня 2019 року у справі № 826/16776/18. Наголошує, що встановлення факту реальності господарських операцій здійснено судами виключно на підставі наданих видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, платіжних доручень без врахування дійсного змісту господарських операцій та доказів, які мають підтверджувати їх здійснення.
Ухвалою від 03 вересня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Київській області.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВК "Техімпекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю "Іноваційні системи прогресу" (далі - ТОВ "Іноваційні системи прогресу") за період з 01 березня 2019 року по 31 березня 2019 року, за результатами якої складено акт від 23 грудня 2019 року № 352/10-36-05-12/32499006.
Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 4 944 152,00 грн та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за березень 2019 року на суму 780 296,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності; розриви у ланцюгах постачання контрагентів ТОВ "Іноваційні системи прогресу", а саме відсутність документального підтвердження придбання, виготовлення товарів контрагентами, що в подальшому реалізовані позивачу.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем 03 лютого 2020 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0002570512, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 7 416 228,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 4 944 152,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 472 076,00 грн;
№ 0002580512, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2019 року на 780 296,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.