ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 2040/7370/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради (далі - Управління) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2018 року у складі судді Біленського О.О. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бенедик А.П. (головуючий), суддів: Мельникової Л.В., Присяжнюк О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління про стягнення допомоги, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- стягнути на її користь з Управління заборгованість з виплати допомоги при народженні дитини у сумі 69 795 грн (шістдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять гривень).
2. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 8 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, позов задовольнив.
Стягнув з Управління заборгованість з виплати допомоги при народженні дитини на користь позивача у сумі 69 795 грн.
2.1 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих соціальних виплат не звільняє державу в особі уповноваженого органу Управління праці та соціального захисту населення від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум соціальних виплат. Тому, відмовляючи позивачу у виплаті допомоги при народженні дитини за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання цієї соціальної допомоги.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 Позивач проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; перебувала на обліку в Ровеньківському Управлінні праці та соціального захисту населення та отримувала державну допомогу при народженні дитини.
3.2 З 1 серпня 2014 року позивачу припинено виплату допомоги при народженні дитини.
3.3. 3 липня 2018 року позивач стала на облік в Управління як внутрішньо переміщена особа разом із своєю дочкою, відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 3 липня 2018 року №0000570557 та №0000570457.
3.4 Цього ж дня, позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати при народженні дитини та здійснення виплати за минулий період, а саме з моменту припинення виплати цієї допомоги.
3.5 Відповідач поновив виплату допомоги при народженні дитини з моменту звернення, проте відмовив у здійсненні виплати за минулий період.
3.6 У якості підстави для відмови у здійсненні виплати за минулий період відповідач послався на відсутність нормативно-правового акта, який би визначав порядок виплати внутрішньо переміщеним особам соціальних виплат за минулий період, оскільки такий Кабінетом Міністрів України не прийнятий.
3.7 Уважаючи відмову у виплаті зазначеної допомоги протиправною, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління звернулося із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1 На її обґрунтування відповідач зазначив, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Зазначає, що діючим законодавством не передбачено повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період у зв`язку з зупиненням діяльності державних органів, зокрема, частини структурних підрозділів з питань соціального захисту населення, на території Луганської та Донецької областей.
Крім того, зазначає, що у відповідача відсутні повноваження не лише щодо виплати допомоги за минулі періоди, а й повноваження щодо здійснення розрахунку сум допомоги.
5. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Згідно частини першої статті 13 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ "Про охорону дитинства" з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та іншими законами України.
10. Статтею 3 Закону України від 21 листопада 1992 року №2811-ХІІ "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" передбачено, що відповідно до цього Закону призначається такий вид державної допомоги сім`ям з дітьми як допомога при народженні дитини.
11. Згідно зі статтею 10 допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом із дитиною.
12. Частиною сьомою статті 11вищезазначеного Закону встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
13. Пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі - Порядок) передбачено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
14. У разі зміни місця проживання одержувача державної допомоги сім`ям з дітьми виплата її продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання або відбування покарання з місяця звернення (пункт 54 Порядку).
15. Допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий з моменту призначення час, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку.
Призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім`ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення (пункт 55 Порядку).