ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року
м. Київ
справа № 813/2656/15
адміністративне провадження № К/9901/25973/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник ГУ ДПС у Львівській області)
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 року (суддя Костецький Н.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року (головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді: Пліш М.А., Шинкар Т.І.)
у справі № 813/2656/15 (№ 876/9253/15)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія"
до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі відповідач, податковий орган), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими зменшено суму бюджетного відшкодування, збільшено суму бюджетного відшкодування, зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб та застосовано суму штрафних санкцій.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 19.08.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року, задовольнив позовні вимоги.
Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0004782202, № 0004792202, № 0004742202, № 0004732202, № 0010431702 та № 0004772203 від 13.05.2015 року.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Податковий орган, зокрема, зазначає, що судами не встановлено, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші дані, які мають значення для справи, яку норму належить застосувати.
У запереченні на касаційну скаргу товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 24.04.2015 року № 910/22-01/30823262 (із змінами від 13.05.2015 року № 6510/13-04-22-01).
Висновками акта встановлено порушення:
- п.п.14.1.56, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4.п.135.5 ст.135, пп.138.8 ст.138, пп.139.1.1, п.п.139.1.9 ст.139, п..144,3 ст.144, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в наслідок чого встановлено:
- завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2014 рік на суму 12 759 600 грн,
- заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 239 055,51 грн;
- п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, пп. "б" п.185.1 ст.185, ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено податкові зобов`язання на суму 254 419,83 грн, що призвело до:
- завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 231 177,13 грн;
- заниження бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 231 006, 67 грн;
- п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85. п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, а саме ненадання платником податків оригіналів документів;
- п.46.1 ст.46 та п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України;
- пп.14.1.85 п.14.1 ст.14, п.160.2, ст.160 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку з доходу нерезидента за 2013 рік в сумі 39 259,36 грн;
- п.п.164.2.17 п.164.2., п.164.5 ст.164, л.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1, ст.168 Податкового України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 5 293,33 грн;
- п.51.1 ст.51, пп. "б" п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України;
- п.3.1 п. 7.39 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме відсутність платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 2 295,35 грн.
На підставі висновків акта перевірки податковим органом 13.05.2015 року, зокрема, прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0004782202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 231 177,13 грн та нараховано 115 588,59 грн за штрафними санкціями;
- № 0004792202, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 231 006,67 грн;
- № 0004742202, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 759 600 грн;
- № 0004732202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 548 089,39 грн, в тому числі 1 239 055,51 грн за основним платежем та 309 763,88 грн за штрафними санкціями;
- № 0010431702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами на суму 7 126,66 грн, в тому числі 5 293,33 грн за основним платежем та 1 833,33 грн за штрафними санкціями;
- № 0004772203, яким за порушення норм регулювання обігу готівки застосовано штрафні санкції в сумі 2 295,35 грн.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд переглядає судові рішення в порядку доводів, наведених в касаційній скарзі.
1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період 2012-2014 роки між позивачем та компанією-нерезидентом VEIKI - VNL Electric Large Laboratories Ltd. (Угорщина) укладено ряд контрактів на випробування продукції позивача. Відповідно до умов контрактів компанія VEIKI - VNL Electric Large Laboratories Ltd. надавала послуги щодо типових випробувань та спеціальних тестувань скляних ізоляторів типу ANSI Class 52-3, 52-5 в тому числі: випробування напругою перекриття низької частоти в сухому стані, під дощем, під напругою, критичним імпульсом, випробування на визначення рівня радіоперешкод при напругах низької частоти, випробування термомеханічним навантаженням, тепловим ударом, випробування імпульсною пробивною напругою в повітрі та інше.
За результатами проведених випробувань продукції сторонами складені акти про надання послуг. Відповідно до яких випробування ізоляторів проведені в повному обсязі та складено протоколи, в яких задокументовано інженерні послуги з випробування ізоляторів.
На підтвердження того, що послуги надані контрагентом, є інженерними позивачем надано лист VEIKI - VNL Electric Large Laboratories Ltd. від 10.12.2014 року.
Факт отримання відповідних послуг, їх вартість тощо не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги.
Відповідно до пп. "в" п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), місцем постачання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.
Таким чином, місцем постачання інженерних послуг з випробування ізоляторів наданих нерезидентом компанією VEIKI - VNL Electric Large Laboratories Ltd. є саме митна територія України.
Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться до того, що судами не проаналізовано переліку КВЕД для кваліфікації послуг як інженерних.
Частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податковий орган як в акті перевірки (том 2 арк. с. 73-79), так і в касаційній скарзі, не навів жодного доводу, зокрема і з посиланням на класифікатор видів економічної діяльності, які б доводили, що отримані товариством послуги не є інженерними. В свою чергу, покладання на суд обов`язку обґрунтувати висновки податкового органу протиричіть принципам адміністративного судочинства.
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ ВТП "РИФ" укладено договорі підряду:
- № 16/10-12 від 25.10.2012р. на проведення ремонтних робіт в санвузлах II поверху прохідної в м. Львові по вул. Зелена, 301;
- № 15/01-13 від 15.01.2013р. "Ремонт випробувальної лабораторії товариства в м. Львові на вул.3еленій,301;
- № 05/08 від 05.08.2013 року на виконання ремонтно-будівельних робіт;
- №08/10 від 15.10.2013 року на виконання ремонтно-будівельних робіт по ремонту даху приміщення складального цеху бук. "О" за адресою: м. Львів, вул. Зелена,301.
Суди попередніх інстанцій встановили, що грошові кошти за отримані послуги підряду сплачені в повному обсязі.
В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що судами не досліджено факту проведення оплати за надані послуги, тобто судами не встановлено підставу та дату виникнення права позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту.
В той же час, в акті перевірки зазначено, що Товариством проведено оплату по контрагенту ТОВ ВТП "РИФ" (том 2 арк. с. 88), на що звернули увагу суди попередніх інстанцій.
3. Судом встановлено, що 06.06.2012 року між товариством та компанією "International Investment & Trading Corp" (В`єтнам) укладено контракт №21-LIC/12/C151 та додаток № 1 до нього у відповідності до яких позивач здійснював продаж скляних ізоляторів марки ПС70Е (U70BS) в кількості 6480 шт. вартістю 44 128,80 доларів США.
Відповідно до п. 4.1 вказаного контракту поставка здійснюється на умовах FCA, м. Львів, Україна (Інкотермс 2010). Згідно п.5.1. цього ж контракту оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем на умовах 100 % попередньої оплати на протязі 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від продавця. При цьому, у відповідності до положень п. 5.3 Контракту №21-LIC/12/C151 від 06.06.2012 року оплата за товар може здійснюватись не покупцем, а іншою фірмою нерезидентом (том 1 арк. с. 153-155).
У відповідності до положень Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010) термін FCA "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження, в такому разі поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару перевізнику.
Відвантаження продукції (скляних ізоляторів) відбулося 22.06.2012 року на території Товариства за адресою м. Львів, вул. Зелена, 301 в контейнері №FCIU8851394 відповідно до ВМД №209140000/2012/020460 (том 1 арк. с. 156).
При завантаженні транспортного засобу перевізника ПП "СКАТ ТРАНС" (реєстраційний номер транспортного засобу та причепу НОМЕР_1, НОМЕР_2 ) та при оформленні вантажу на митному посту Малехів Львівської митниці в контейнері №FCIU8851394 знаходилися скляні ізолятори ПС70Е (U70BS) в кількості 6480 шт. Завантаження ізоляторів на автомобіль перевізника підтверджується актом завантаження від 22.06.2012 року з підписом водія ПП "СКАТ ТРАНС" - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 ) та працівників позивача, міжнародною товарно-транспортною накладною б/н від 22.06.2012 року (том 1 арк. с. 157-158).