ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року
м. Київ
справа №809/1504/15
адміністративне провадження № К/9901/26334/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державного підприємства "Вигодське лісове господарство"
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 року (головуючий суддя Гулид Р.М., судді: Кузьмич С.М., Улицький В.З.)
у справі № 809/1504/15 (№ 876/7846/16)
за позовом Державного підприємства "Вигодське лісове господарство"
до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (правонаступник ГУ ДПС в Івано-Франківській області)
про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2015 року Державне підприємство "Вигодське лісове господарство" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (після реорганізації Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області) (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, за платежем авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 21.10.2015 року позовні вимоги задовольнив.
Скасував податкові повідомлення-рішення № 0000072200 від 28.01.2015 року, № 0000162200 та № 0000331701 від 12.03.2015 року.
Суд першої інстанції зазначив, що укладені між позивачем та його контрагентами договори виконані у повному обсязі, наявність умислу на укладання договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.
В той же час рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску судом першої інстанції не досліджено.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.11.2016 року скасував постанову суду першої інстанції та виніс нову, якою в задоволені позову відмовив.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковим органом доведено правомірність прийнятих рішень.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що спірні договори були належним чином відображені у податковому обліку, жодних свідчень того, що договори та їх виконання спричинили заниження чи приховування об`єктів оподаткування податковим органом не встановлено.
Доводів щодо незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції в частині визнання правомірним рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску касаційна скарга не містить.
В запереченні на касаційну скаргу податковий орган наводить доводи, аналогічні викладеним в судовому рішенні, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт №19/09-05-22/22186175 від 16.01.2015 року.
Висновками акта встановлено порушення:
- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 168 690 грн;
- - п. 57.1 ст. 57, гл. 4 розділу ІІ та абз. 2 п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено авансовий внесок з податку на прибуток всього в сумі 344 590 грн;
- п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок всього в сумі 16 239,75 грн.
На підставі зазначеного акта податковим органом прийнято:
- податкове повідомлення-рішення № 0000072200 від 28.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 210 864 грн (з яких за основним платежем 168 691 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 42 173 грн);
- податкове повідомлення-рішення №0000162200 від 12.03.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем авансові внески з податку на прибуток в розмірі 396 088 грн (з яких за основним платежем в розмірі 316 870 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 79 218 грн);
- рішення №0000331701 від 12.03.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 16 239,75 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та штрафні санкції в сумі 8 119,88 грн.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
В частині визнання правомірним рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску касаційна скарга доводів не містить, отже, в цій частині судом касаційної інстанції рішення не переглядається.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року встановлено їх завищення всього в сумі 1 612 662 грн по операціях з ТОВ "Мілвуд", ТОВ "Вектор Долина" щодо влаштування трель-волоків у Бистрівському лісництві та з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 щодо надання транспортних послуг.
Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що згідно лісорубного квитка, виписаного підприємством 18 березня 2014 року №636 дозволяється заготівля деревини в порядку рубок головного користування по Бистрівському лісництву № кварталу 11, виділ 4,5 площею 2,5 га та № кварталу 11, виділ 4,5 площею 2,4 га. На виконання даних робіт укладені договори підряду №149 ПР та №150 ПР від 03.06.2013 року з ПП ОСОБА_3, де підрядник зобов`язується виконати лісозаготівельні роботи по розробці головного користування та двох трель-волоків у даному кварталі.
Однак, відповідно до наданих підприємством документів до перевірки розробку трель-волоків у кварталі № 11, виділ 4,5 здійснювали ТОВ "Мілвуд", ТОВ "Вектор Долина" та ФОП ОСОБА_3 .