ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року
м. Київ
справа № 822/397/14
адміністративне провадження № К/9901/26376/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор"
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.10.2016 року (суддя Шевчук О.П.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року (головуючий суддя Совгира Д.І., судді: Білоус О.В., Курко О.П.)
у справі № 822/397/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор"
до Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор" (далі - позивач, товариство) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (після реорганізації Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області) (далі - відповідач, підприємство), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.
Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.06.2016 року.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 06.10.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року, у задоволенні позову відмовив.
При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем доведена, а позивачем не спростована, правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Позивач просить надати оцінку первинним документам, які долучені до матеріалів справи, та з оцінкою яких судами попередніх інстанцій він не згоден. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
У запереченні на касаційну скаргу податковий орган зазначає, що Товариством не надано жодного документального доказу та обґрунтованого доводу, які б спростовували доводи та докази відповідача. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 10.09.2013 року по 16.09.2013 року податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по проведених фінансово-господарських операціях із ТОВ "Стіомі-Холдінг", ТОВ "Кононівський елеватор" за період з 01.04.2013 року по 31.05.2013 року, за результатами якої складено акт № 281/1501/36341293 від 23.09.2013 року.
Висновками акта перевірки встановлено порушення:
- п.44 ст.44, п.185.1 ст.185, 188.1 ст.181, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України в частині включення до податкових зобов`язань сум по господарських операціях, які не здійснювались, що призвело до завищення податкових зобов`язань у сумі 2 152 592 грн.
- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, 200.1 та п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині включення до податкового кредиту сум по господарських операціях, які не здійснювались, не пов`язані з господарською діяльністю та не підтверджені податковими накладними, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 2 258 533 грн.
- п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за квітень 2013 року в сумі 12 708 грн та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду в сумі за травень 2013 року в сумі 140 101 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0007021501 від 11.10.2013 року, яким збільшене грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 210 152 грн, з яких за основним платежем - 140 101 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 70 051 грн.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Стіомі-Холдінг" (продавець) укладено договори поставки №220413 від 22.04.2013 року та №13052013 від 13.05.2013 року щодо поставки зерна кукурудзи за ціною 1 800 грн (з ПДВ) за тону в кількості 605 т та 1 400 грн (з ПДВ) за тону в кількості 1 400 т відповідно.
Згідно п.2.1 вказаних договорів, продукція поставляється продавцем покупцю на умовах "РСА-Інкотермс 2000" - склад продавця, Хмельницька область, Старосинявський район, смт. Адампіль.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що конкретної адреси складу в смт. Адампіль в договорі та в жодних інших документах не зазначено. Перевіркою не встановлено, а позивачем не доведено існування такого складу та можливості його використання суб`єктами господарювання в якості зерноскладу. У відповідності до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за ТОВ "Стіомі-Холдінг" не зареєстровано жодного об`єкту нерухомого майна, розташованого в смт. Адампіль Старосинявського району Хмельницької області.
Під час проведення перевірки відповідачу та під час розгляду справи позивачем не надано документів, що підтверджують факт перевезення сільгосппродукції безпосередньо на складське приміщення, яке знаходиться у смт. Адампіль та підстави його зберігання (договори оренди, схову та інше), не надано актів виконаних робіт по зберіганню (навантаженню/розвантаженню) зерна та доказів оплати цих послуг за квітень, травень 2013 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних на перевезення зерна кукурудзи з смт. Адампіль до ТОВ "Нива" (с. Пасічна) у квітні 2013 року, послуги по перевезенню зерна кукурудзи між цими населеними пунктами надані ПП "Оріон", транспорт - найманий. При цьому товариством не надано документів, що підтверджують існування між позивачем та ПП "Оріон" договірних відносин щодо перевезення зерна (договори, заявки тощо), а також доказів здійснення оплати таких послуг перевізнику.
Відповідно до Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів), жоден із суб`єктів господарювання із назвами "Оріон", "Нива", не мали взаємовідносин із ТОВ "Стіомі-Холдінг" у квітні-травні 2013 року.
В квітні 2013 року позивачем відображено реалізацію кукурудзи для ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (далі - "Полтавське ХПП") згідно податкової накладної №1 від 30.04.2013 року на суму 235 800 грн, в т.ч. ПДВ 39 300 грн, та, відповідно, сформовано податкові зобов`язання в квітні в сумі 39 300 грн. Договору, на підставі якого могло відбуватись постачання товару, до перевірки та суду не надано.
За травень 2013 року позивачем відображено постачання кукурудзи для ПАТ "Полтавське ХПП" на суму 1 403 425 грн, в т.ч. ПДВ 280 685 грн, згідно даних декларації з ПДВ та необхідних додатків до декларації, реєстру виданих та отриманих податкових накладних.
До перевірки позивачем надано копії однотипних договорів поставки №04/05 від 16.05.2013 року, №03/05 від 17.05.2013 року та №05/05 від 23.05.2013 року, укладених позивачем (продавець) із ПАТ "Полтавське ХПП" (покупець) щодо поставки кукурудзи.
При цьому, на підтвердження реального виконання укладених договорів поставки позивачем не надано до перевірки доказів транспортування товару до визначених місць поставки чи доказів погодження інших умов поставки між сторонами. Позивачем не надано жодного документального підтвердження відображення в бухгалтерському обліку у квітні, травні 2013 року господарських операцій з продажу кукурудзи, надання транспортних послуг та розрахунків між суб`єктами господарювання за такими операціями, що суперечить вимогам ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також платіжних та/або касових документів, документів складського обліку тощо, що в цілому суперечить вимогам ст. 44 ПК України.