ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року
м. Київ
справа №560/4260/20
адміністративне провадження № К/9901/33047/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №560/4260/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АР-БУД" до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 (головуючий суддя Польовий О.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 (головуючий суддя Сторчак В.Ю., судді: Іваненко Т.В., Граб Л.С.),
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АР-БУД" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2019 №0008441413, від 10.07.2019 №0008431413.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 адміністративний позов задоволено частково.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 змінено рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача. В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 залишено без змін.
Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі №560/4260/20 за касаційною скаргою податкового органу.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу податкового органу.
Ухвалою суду від 19.06.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 20.06.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.
Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 03.04.2019 №783, на підставі направлень від 09.04.2019 №1217, від 09.04.2019 №1218, від 18.04.2019 №1389, від 18.04.2019 №1390, від 09.04.2019 №1219 посадові особи Головного управління ДФС у Хмельницькій області провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ "АР-БУД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
За результатами перевірки складено акт від 23.05.2019 №0331/22-01-14-13/38148009, згідно з яким встановлено порушення:
підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 4, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, статті 9 Закону №996-XIV, пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, - занижений податок на прибуток на загальну суму 3284252,00 грн;
пункту 44.1 статті 44, підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - занижений податок на додану вартість на загальну суму 3324797,00 грн.
На підставі висновків перевірки Головне управління ДФС у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 10.07.2019 №0008431413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4ʼ 105ʼ 315,00грн (3284252,00грн за податковим зобов`язання, 821063,00грн за штрафними санкціями);
від 10.07.2019 №0008441413, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 4ʼ 155ʼ 996,00грн (3324797,00грн за податковим зобов`язанням, 831199,00грн за штрафними санкціями).
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив до суду. Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що контролюючий орган дійшов до висновку про нереальність господарських операцій товариства у зв`язку з відсутністю у контрагентів активів для поставки будівельних матеріалів, виробничих та трудових ресурсів для виконання будівельно-ремонтних робіт. Відповідач до висновків про нереальність господарських операцій дійшов виключно на підставі податкової інформації без дослідження первинних документів податкового обліку. Вказав, що наявність кримінальних проваджень у контрагентів не є підставою для визнання операцій позивача нереальними. Вважає, що наявність у товариства всіх первинних бухгалтерських документів свідчить про реальність господарських операцій та безпідставність спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що контрагенти фактично будівельні роботи та ТМЦ до ТОВ "АР-БУД" не поставляли, надали недостовірні документи, у вказаних контрагентів були відсутні матеріальні та трудові ресурси, активи для здійснення господарських операцій. Крім того, позивач безпідставно списав з балансу дебіторську заборгованість ТОВ "Екотехноком-Прогрес", оскільки за нею не сплинув термін позовної давності. Вказане свідчить про правомірність податкових повідомлень-рішень.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Визнано протиправними і скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0008431413. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0008441413 в частині основного платежу в розмірі 3ʼ 316ʼ 459,00грн та 829115,00грн штрафних санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалено стягнути на користь позивача 41987,45грн. судового збору та 60000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента, а висновки про нереальність господарських операцій ґрунтуються лише на наявній у відповідача податковій інформації. Крім того, з урахуванням наявного в матеріалах справи договору прощення боргу, висновки контролюючого органу про неправомірність віднесення позивачем до складу інших операційних витрат списану з балансу дебіторську заборгованість є необґрунтованими.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0008431413, №0008441413 в частині основного платежу в розмірі 3316459,00 грн та 829115,00 грн штрафних санкцій.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції, зменшивши суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АР-БУД" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області з 60000,00грн. до 25000,00грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Суд не визнав належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на застосування судами норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме: щодо заниження "інших доходів", реальності виконання господарських операцій; відсутність висновку Верховного Суду щодо завищення "інших операційних витрат". На думку відповідача, судами не встановлено обставин, які потребують з`ясування і доказування, не надано належну оцінку фактам, які комплексно свідчать, що контрагенти позивача поставку будівельних матеріалів, виконання будівельних та ремонтних робіт фактично не здійснювали, за спірними операціями лише оформлені завідомо недостовірні первинні документи з метою отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди, зменшенням величини резерву сумнівних боргів. Крім того, відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права в частині: дотримання строків звернення до суду, з огляду на правовий висновок Верховного Суду; витребування доказів для підтвердження обставин у справі - необхідність з`ясування всіх обставин у справі; відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - застосування критерію розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин та фінансового стану обох сторін. На підставі викладеного, відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду, у випадку незалишення позову без розгляду - скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень. Як зазначає позивач, долучені до адміністративної справи первинні документи містять необхідну інформацію для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами. Крім того, позивач зауважує, що у наведених відповідачем у касаційній скарзі постановах Верховного Суду встановлено обставини на підставі наявних доказів. З урахуванням зазначеного, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередньої інстанції - без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як вбачається, податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на положення частин третьої, четвертої статті 123 КАС України. В обґрунтування заявлених вимог відповідач вказує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.11.2020 в справі №500/2486/19, пункт 56.19. статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. У цій справі, 15.10.2019 позивачу вручено рішення за результатами адміністративного оскарження, у свою чергу, Товариство звернулось до суду з позовом 29.07.2020. Таким чином, позивач при зверненні до суду пропустив строк, який обчислюється з дня вручення платнику рішення ДПС за наслідками адміністративного оскарження. Відтак, позовна заява у даній справі повинна бути залишена без розгляду.
Суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав задовольнити вимоги відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на наступне.
Постановою Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №818/309/18 сформовано правову позицію, відповідно до якої, строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв`язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.
У подальшому Верховний Суд неодноразово погоджувався з вказаним висновком, висвітлюючи його у постановах, зокрема у справі №2540/2576/18.
26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №500/2486/19, відступив від висновків викладених у постановах Верховного Суду у справах №818/309/18 та №2540/2576/18, сформувавши наступний правовий висновок.
Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
У справі, яка розглядається, суд звертає увагу на те, що у згаданій постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, зауважено на тому, що:
суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми;
зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій;
задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
З матеріалів справи, що розглядається слідує та відповідач вказує, що з позовом у цій справі Товариство звернулось звернувся до суду першої інстанції 29.07.2020. Що в свою чергу - до прийняття 26.11.2020 постанови Верховного Суду, якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань, після їх адміністративного оскарження, з метою уникнення правового пуризму та недопущення обмеження права на доступ до суду через зміну судової практики, Суд констатує відсутність правових підстав для задоволення клопотання податкового органу про залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.12.2021 в справі №520/3793/19.
Як вказав суд апеляційної інстанції, врахувавши правові висновки Верховного Суду щодо додержання принципу правової визначеності, доводи податкового органу в частині пропуску позивачем місячного строку звернення до суду не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Відтак, у цій справі відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду та рішення судів попередніх інстанцій підлягають перегляду у порядку касаційного провадження по суті.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, відповідач зазначив, що ТОВ "АІРКО", ТОВ "Теонік", ТОВ "Компанія Лайтекс", ТОВ "Адонора ЛТД", ТОВ "Лірейн Плюс", ТОВ "Мінрейл Про", ТОВ "Гронлайн", ТОВ "Олдерні пром", ТОВ "Велтесар Плюс", ТОВ "Дакнет", ТОВ "Рейка", ТОВ "Лафт", ТОВ "Юкрейн Код", ТОВ "Деларі", ТОВ "Сталь Холдинг", ТОВ "Інтекс Пром", ТОВ "Платінум Холд", ТОВ "Глобал прайд", ТОВ "Павермонт Інвест", ТОВ "Техногруп-Інжиніринг", ТОВ "Техногруп-інвест" фактично будівельні роботи та ТМЦ до ТОВ "АР-БУД" не поставляли, в порушення вимог Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надали недостовірні документи. Також у вказаних контрагентів були відсутні матеріальні та трудові ресурси, активи для здійснення господарських операцій. Отримання будівельних послуг та ТМЦ на суму 16808147,00грн від вказаних операцій призвело до збільшення активів позивача, у зв`язку з цим, сума 16808147,00грн є доходом позивача. Оформлені за господарськими операціями з вказаними контрагентами податкові накладні не є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. У відзиві на позов відповідач послався на наявність кримінальних проваджень, в яких фігурують контрагенти позивача. Крім того, позивач безпідставно списав з балансу дебіторську заборгованість ТОВ "Екотехноком-Прогрес" в сумі 1437696,00 грн, оскільки за нею не сплинув термін позовної давності. Позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму 8338,00грн, яка не підтверджена податковою накладною.
Судами на підставі матеріалів справи встановлено, що ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "АІРКО", ТОВ "Теонік", ТОВ "Компанія Лейтекс", ТОВ "Адонора ЛТД", ТОВ "Лірейн Плюс", ТОВ "Менрейл Про", ТОВ "Гронлайн", ТОВ "Рейка", ТОВ "Лафт", ТОВ "Делері", ТОВ "Інтекс Пром", ТОВ "Платінум Холд", ТОВ "Глобал Прайд", ТОВ "Павермонт Інвест", ТОВ "Техногруп-Інжиніринг", ТОВ "Техногруп Інвест" уклали ряд договорів підряду на виконання будівельних робіт.
Крім цього, ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Лірейн Плюс", ТОВ "Олдерні пром", ТОВ "Велтесар Плюс", ТОВ "Даркнет", ТОВ "Юкрейн код" уклали договір купівлі-продажу.
ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Сталь Холдинг" уклали договір поставки.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.