ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року
м. Київ
справа № 280/5663/19
адміністративне провадження № К/9901/4167/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №280/5663/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергопривід" до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 (головуючий суддя Лазаренко М.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 (головуючий суддя Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.)
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергопривід" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2019 №0010161409, №0010171409, №0010151409.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020, адміністративний позов задоволено повністю.
Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі №280/5663/19 за касаційною скаргою податкового органу.
На адресу суду надійшов відзив Товариства.
Ухвалою суду від 19.06.2023 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 20.06.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження з урахуванням положень статті 345 України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, які сторонами не оспорюються, з`ясував наступне.
Судами попередніх інстанцій вказано, що Головним управлінням ДФС у Запорізької області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "НВП "Енергопривід" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток ТОВ "МАРКТОРГ" (код ЄДРПОУ 40806112) за 2016 рік, з ТОВ "ОЛІСВЕЙТ" (попередня назва ТОВ "ЕСТЕР-МАРКЕТ") (код ЄДРПОУ 40398775), ТОВ "БАФАІР" (попередня назва ТОВ "ФАБЬЯ-К") (код ЄДРПОУ 40878570), ТОВ "АНВІРА-ПРОМ" (попередня назва ТОВ "ЕКСПЕРТБІЛД") (код ЄДРПОУ 40421788), ТОВ "ВОЛТЕХ" (попередня назва ТОВ "ДАРДЖЕСТ") (код ЄДРПОУ 41333733), ТОВ "САНТІКС- С" (код ЄДРПОУ 40999921), ТОВ "ШОЛДЕРСНАБ" (попередня назва ТОВ "АЛЬТ-СТАНДАРТ") (код ЄДРПОУ 40142493), ПП "АСГАРД-ОХОРОНА" (код ЄДРПОУ 32291805), ТОВ "СОРЦЕФ" (код ЄДРПОУ 41647250), ТОВ "СОНКЕЙ" (код ЄДРПОУ 39282681), ТОВ "БІЛД-ВІКС" (код ЄДРПОУ 41250013), ТОВ "БУД-ІНЖЕНЕР1Я" (код ЄДРПОУ 41128658), ТОВ "ВОТМІР" (попередня назва ТОВ "ФОЛЕКС") (код ЄДРПОУ 40658172), ТОВ "ФРУКТПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40493323), ТОВ "КАВІСТА" (код ЄДРПОУ 41003453), ТОВ "КАВІРА" (попередня назва ТОВ "ЄВРОТЕЗІС") (код ЄДРПОУ 41119161), ТОВ "РАНПРОМ" (попередня назва ТОВ "АМРОН-БУД") (код ЄДРПОУ 41333750), ТОВ "ПРОДОС" (код ЄДРПОУ 40878606) за 2017 рік, з ТОВ "ВОЛТЕХ" (попередня назва ТОВ "ДАРДЖЕСТ") (код ЄДРПОУ 41333733), ТОВ "ВОТМІР" (попередня назва ТОВ "ФОЛЕКС") (код ЄДРПОУ 40658172), ТОВ "ПРОДОС" (код ЄДРПОУ 40878606) за 2018 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "МАРКТОРГ" (код ЄДРПОУ 40806112) за жовтень 2016 року, з ТОВ "ОЛІСВЕЙТ" (попередня назва ТОВ "ЕСТЕР-МАРКЕТ") (код ЄДРПОУ 40398775) за березень 2017 року, ТОВ "БАФАІР" (попередня назва ТОВ "ФАБІЯ-К") (код ЄДРПОУ 40878570) за травень, червень 2017 року, ТОВ "АНВІРА-ПРОМ" (попередня назва ТОВ "ЕКСПЕРТБІЛД") (код ЄДРПОУ 40421788) за серпень, вересень 2017 року, ТОВ "ВОЛТЕХ" (попередня назва ТОВ "ДАРДЖЕСТ") (код за ЄДРПОУ 41333733) за серпень, вересень, жовтень 2017 року та січень 2018 року, ТОВ "САНТІКа на касаційну скаргу митного органу на адресу суду не надходив.
За результатами перевірки складено акт від 21.06.2019 №374/08-01-14-09/36277464, яким встановлено порушення ТОВ "НВП "Енергопривід" вимог:
1) ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; п. 2.1, 2.2, п. 2.4, 2.13, п. 2.16, ст. 1, 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. за № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704); п. 6 П(С)БО 16 "Витрати" (затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за N 27/4248),
п. 44.1 ст. 44. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134. п. 135.1. ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 740098 грн., в т.ч. по періодах: 2016 рік - 55356 грн.; 2017 рік - 629154 грн.; 2018 рік - 55588 грн.
2) пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого:
завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 151826 грн. в т.ч. по періодах: жовтень 2016 року в сумі 1449 грн.; січень 2017 року в сумі 16391 грн.; березень 2017 року в сумі 80547 грн.; квітень 2017 року в сумі 8768 грн.; червень 2017 року в сумі 12833 грн.; вересень 2017 року в сумі 6387 грн.; грудень 2017 року в сумі 17329 грн.; січень 2018 року в сумі 8122 грн.;
занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 670506 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2016 року в сумі 60057 грн.; січень2017 року в сумі 38820 грн.; лютий 2017 року в сумі 52793 грн.; березень 2017 року в сумі 41342 грн.; квітень 2017 року в сумі 1542 грн.; травень 2017 року в сумі 49780 грн.; червень 2017 року в сумі 103020 грн.; липень 2017 року в сумі 8978 грн.; серпень 2017 року в сумі 78099 грн.; вересень 2017 року в сумі 52157 грн.; жовтень 2017 року в сумі 54468 грн.; листопад 2017 року в сумі 27194 грн.; грудень 2017 року в сумі 48613 грн.; січень 2018 року в сумі 53643 грн.
На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.07.2019:
№0010161409, яким ТОВ "НВП "Енергопривід" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 839082,50грн., з яких 671266,00грн. - податкове зобов`язання та 167816,50грн. - штрафні санкцій;
№0010171409, яким ТОВ "НВП "Енергопривід" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 165829,00грн.;
№0010151409, яким ТОВ "НВП "Енергопривід" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 925122,50,00грн., з яких 740098,00грн. - податкове зобов`язання та 185024,50грн. - штрафні санкції.
За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Товариство не погодилося з рішеннями контролюючого органу і звернулося з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з позовом до суду, стверджує про необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо ймовірності порушення позивачем податкового законодавства, зауважує, що не несе та не може нести відповідальності за ймовірні порушення податкового законодавства іншими підприємствами.
Відповідач проти позову заперечив, вказав, що кожний з контрагентів позивача є фігурантом у кримінальних провадженнях. Окрім того, контрагенти ТОВ "НВП "ЕЛЕКТРОПРИВІД" формують податковий кредит за податковими накладними із номенклатурою, яка не відповідає номенклатурі, зазначеній у податкових накладних. Фактично мало місце придбання товару та послуг, джерело походження яких не встановлене. Наявність факту реалізації ТОВ НВП "ЕНЕРГОПРИВІД" є свідченням набуття останнього у власність (безоплатного отримання товарів, робіт, послуг) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Зазначені операції мають ознаки безтоварного характеру, в ланцюгу постачання встановлено розбіжності у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів, що в свою чергу, свідчить про нікчемність вказаних взаєморозрахунків.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що реальність господарських операцій між контрагентами підтверджується матеріалами справи, позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання податкових обов`язків та порушення ведення господарської діяльності його контрагентами, а також відслідковувати джерело походження придбаного ними товару. Платник податків не відповідає за дії та порушення контрагента і інших осіб, якщо господарська операція підтверджена первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, платник податків мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не узгоджував протиправні дії з контрагентом, не знав про протиправність цих дій. Факт порушення кримінальної справи проти посадових осіб контрагента не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування (тобто на фіктивність усіх операцій такого контрагента).
Податковий орган оскаржив рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що судами не враховано докази щодо того, що операції позивача з контрагентами не можна кваліфікувати як такі, що мали реальний характер, з огляду на ознаки фіктивності контрагентів. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами податкового органу не погодився. Товариство вказує, що доводи касаційної скарги податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами. При цьому, заперечуючи проти висновків судів, відповідач не наводить конкретних обставин та фактів, які б вказували у чому полягає неправильне застосування судами матеріального права та порушення процесуального права. Враховуючи зазначене, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.