Постанова
Іменем України
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 752/9070/18
провадження № 51-39 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100010012382, щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, 17 жовтня 2016 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України із застосуванням ст.70 цього Кодексу, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, який 29 травня 2017 року змінений ухвалою Апеляційного суду міста Києва та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,
який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано за ч.2 ст.125 КК України у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він 28 грудня 2017 року приблизно о 09:30 год., перебуваючи у загальному приміщенні поверху біля квартири АДРЕСА_2, під час словесного конфлікту із ОСОБА_7 через неприязні відносини, умисно, протиправно, з метою заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю, наніс ОСОБА_7 декілька ударів кулаками в голову та обличчя, заподіявши потерпілій легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Зазначає, що судами неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність тому, що безпідставно виправдано обвинуваченого за ч.2 ст.125 КК України, тобто не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
В матеріалах справи відсутній технічний носій інформації на якому зафіксовано судове засідання місцевого суду за 19.11.2019, а судові засіданні за 11.09.2019, 08.01.2020, 27.02.2020, 28.02.2020 не прослуховуються через неналежну якість.
Судовий розгляд здійснено за відсутності потерпілої ОСОБА_7, належним чином не повідомленої про дату, час та місце судового засідання.
Вважає, що місцевий суд в порушення ст. 363 КПК України передчасно закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами, оскільки прокурор просив надати час для виклику в судове засідання свідка ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_7 . Суд не вжив жодних заходів для забезпечення їх явки до суду.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки кожному доказу окремо, так і сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, чим порушив вимоги ст.94 КПК України.
В свою чергу, апеляційний суд допущені порушення проігнорував та всупереч ст.419 КПК України належним чином доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення не перевірив, відповідей на них не дав .
Крім того, необґрунтовано відмовив у клопотанні прокурора про повторне дослідження доказів, повторно їх не дослідив, чим порушив засаду безпосередності, визначену ст.23 КПК України.
В решті прокурор наводить доводи, які стосуються оскарження фактичних обставин справи та дає власну оцінку доказам.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні просила касаційну скаргу задовольнити частково, не підтримала доводи в частині неналежного повідомлення потерпілої та свідка, а також про відсутність технічного запису судових засідань.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Таким чином, доводи прокурора щодо оскарження фактичних обставин справи та надання власної оцінки доказам, виходячи з вимог статей 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Натомість, вказані обставини перевірялись апеляційним судом.
Мотиви суду
Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність через безпідставне, на його думку, виправдання ОСОБА_6 за ч.2 ст.125 КК України, не заслуговують на увагу.
Статтею 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення вини поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Конституцією України задекларовано, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62).
Стаття 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Проте сторона обвинувачення не надала суду належних, достатніх, вагомих доказів, які б у своїй сукупності доводили винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Місцевий суд наведених вимог закону дотримався. Тому доводи прокурора з цього приводу безпідставні.