Постанова
Іменем України
20 червня 2023 року
м. Київ
справа № 757/33618/18-ц
провадження № 61-11731св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Офіс Генерального прокурора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року в складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Сушко Л. П., Суханової Є. М., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні ЄРДР № 12013150090001476 від 16 квітня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами першою та другою статті 364, частиною першою статті 191, частиною другою статті 298, частиною першою статті 384, частиною першою статті 255, частиною другою статті 256 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Нагляд за дотриманням законності у цьому провадженні здійснюють процесуальні керівники місцевої прокуратури № 2 міста Львова, прокуратури Львівської області, Офісу Генерального прокурора.
ОСОБА_1 зауважує, що у вказаному об`єднаному кримінальному провадженні його визнано потерпілим, та він вважає, що його права порушено незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових, службових осіб органу державної влади в особі органів прокуратури, зокрема: прокуратура Львівської області не відреагувала на його скарги, не проведено слідчих дій та, у розумні строки, не внесено заяв до ЄРДР, приховано та неправильно кваліфіковано злочин, не проведено службового розслідування, відмовлено у особистому прийомі; Офісом Генерального прокурора не надано відповідей на його скарги, порушено порядок їх розгляду та відмовлено у розгляді скарг по суті.
Також позивач зазначає, що надсилав відповідну скаргу до Верховної Ради України, яку скеровано Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, якою, всупереч законодавству, не проведено перевірку та не прийнято відповідного рішення, а перенаправлено подану ним скаргу до органу, на дії якого подано скаргу - прокуратурі Львівської області.
Позивач посилався на те, що не отримавши відповідного захисту від держави, він змушений був захищати свої права в суді, внаслідок чого з вини прокуратури витратив час на оскарження протиправних дій та бездіяльності, хвилювався, переживав та вислуховував приниження з боку працівників прокуратури, від нервового стресу у нього погіршився стан здоров`я, порушився режим сну, що негативно вплинуло на звичайний ритм його життя.
Враховуючи наведене, з урахуванням збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби за рахунок Державного бюджету України на його користь 800 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано відсутністю причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) і шкодою, завданою невиконанням судових рішень, про які заявляє позивач. Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про спричинення йому моральної шкоди внаслідок бездіяльності Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) та розміру такої шкоди.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
24 листопада 2022 року ОСОБА_1, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в указаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 201/7621/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16, від 29 вересня 2021 року у справі № 757/33629/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17.
Вказує, що справа має для нього значний суспільний інтерес і особливе значення, оскільки стосується протиправної дії та бездіяльності Офісу Генерального прокурора, як вищої інстанції прокуратури до якої можна звернутися на дії прокурора нижчого рівня відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Намагання позивача оскаржити протиправні дії прокурора нижчого рівня до Офісу Генерального прокурора виявилися безрезультатними, а витрачений час і надмірна тривалість такого оскарження завдали моральної шкоди, яка заявлена.
Інші учасники процесу не скористалися своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що слідчим відділом Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області за заявами ОСОБА_1 розпочаті досудові розслідування у кримінальних провадженнях: № 12013150090001476 від 16 квітня 2013 року, № 120151400900004225 від 04 грудня 2015 року, № 42016140090000013 від 05 лютого 2016 року, № 42015140030000043 від 26 серпня 2015 року за фактом вчинення службовими особами Корпорації будівельних підприємств "Галичартбуд", ТзОВ "Західна будівельна інвестиційна компанія" та ДП "Укрконверс" кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 364, частиною першою статті 191, частиною першою та другою статті 194, частиною другою статті 298, частиною першою статті 255, частиною першою статті 384, частиною другою статті 256, частиною другою статті 366 КК України.
22 липня 2016 року вказані кримінальні провадження об`єднані в одне за № 12013150090001476.
Предметом розгляду слідчим СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області в указаному кримінальному провадженні були заяви ОСОБА_1 про вчинення:
службовими особами Корпорації будівельних підприємств "Галичартбуд, ТзОВ "Західна будівельна інвестиційна компанія", Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 364 КК України;
службовими особами Корпорації будівельних підприємств "Галичартбуд та ТзОВ "Західна будівельна інвестиційна компанія" кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 194 КК України;
директором ДП "Укрконверс" Коробкіним В. С., директором ДП "Захід-Інтелект" Прокопчуком Д. О., директором ДП "Західконверс" Чупахіним І. Р. та власником ТзОВ "Західна будівельна інвестиційна компанія" ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 255 КК України;
директором ДП "Укрконверс" Коробкіним В. С. кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду зі скаргами на бездіяльність керівника та прокурорів Львівської місцевої прокуратури № 2 щодо додержання законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013150090001476.
Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2017 року у справі № 466/10847/16-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишина С. В. щодо невиконання ухвал слідчих суддів у межах кримінального провадження № 12013150090001476 задоволено частково. Керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишина С. В. зобов`язано у 30-денний термін забезпечити виконання таких ухвал слідчих суддів: № 466/9277/15-к від 26 січня 2015 року, № 466/2044/16-к від 01 березня 2016 року, № 466/2045/16-к від 01 березня 2016 року, № 466/2047/16-к від 30 березня 2017 року, № 466/2043/16-к від 30 березня 2016 року, № 466/3216/16-к від 12 травня 2016 року (том 1, а. с. 152).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 27 червня 2017 року у справі № 466/2120/17 скаргу ОСОБА_1 на постанову прокурора Львівської місцевої прокуратури № 2 Кравчика Р. Р. про відмову в задоволенні клопотання від 06 березня 2017 року задоволено частково. Постанову прокурора Львівської місцевої прокуратури № 2 Кравчика Р. Р. про відмову в задоволенні клопотання від 09 березня 2017 року скасовано. Зобов`язано керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишина С. В. виконати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2017 року № 466/10847/16-к (том 1, а. с. 153-154).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2017 року у справі № 466/3625/17 скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність слідчого Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Кучерепи В. Є. та прокурора Львівської місцевої прокуратури № 2 Пацюркевича О. В. Постанову прокурора Львівської місцевої прокуратури № 2 Пацюркевича О. В. від 18 липня 2017 року в частині відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 22 травня 2017 року скасовано. Постанову слідчого Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Кучерепи В. Є. про відмову у задоволенні клопотання від 25 липня 2017 року скасовано. Зобов`язано слідчого Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Кучерепу В. Є. провести слідчі дії, які вказані у клопотаннях ОСОБА_1 від 22 травня та 24 липня 2017 року (том 1, а. с. 155-156).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2018 року в справі № 466/651/18 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Писько М. П. від 22 грудня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150090001476 від 16 квітня 2013 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною першою статті 364, частиною першою статті 191, частиною другою статті 298, частиною першою статті 384, частиною першою статті 255, частиною другою статті 256 КК України (том 1, а. с. 158-159).
Крім того, ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2018 року (справи № № 466/2696/18, 466/2697/18, 466/2698/18, 466/2700/18) та від 23 квітня 2018 року (справи № № 466/2766/18, 466/2767/18) скарги ОСОБА_1 на постанови слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області Писко М. М. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150090001476 про відмову в задоволенні клопотань ОСОБА_1 від 01, 02 та 05 березня 2018 року, задоволені. Відповідні постанови слідчого скасовані (том 1, а. с. 160-165).
Також встановлено, що позивач неодноразово звертався із заявами та скаргами до правоохоронних органів, зокрема Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України), безпосередньо до Генерального прокурора України, прокуратури Львівської області, а також до Верховної Ради України щодо проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12013150090001476 від 16 квітня 2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 364, частинами першою, п`ятою статті 191, частинами першою, другою статті 194, частиною другою статті 298, частиною першою статті 255, частиною першою статті 384, частиною другою статті 256, частиною другою статті 366 КК України.
У відповідь на скаргу ОСОБА_1, 28 березня 2018 року Верховна Рада України матеріали скарги на діяльність Львівського територіального управління НАБУ перенаправила керівнику Спеціалізованої антикорупційною прокуратури для перевірки доводів скаржника та вжиття заходів реагування, передбачених чинним законодавством.
У подальшому Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України матеріали звернення перенаправила до НАБУ та прокуратури Львівської області для перевірки та прийняття рішення у встановленому законом порядку, про що листом від 10 квітня 2018 року повідомила ОСОБА_1 .
Прокуратурою Львівської області розглянуто вказане звернення та листом від 20 квітня 2018 року повідомлено ОСОБА_1 про його розгляд (том 1, а. с. 145-146).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він неодноразово звертався із заявами та скаргами до правоохоронних органів на бездіяльність слідчого, прокурора, на не проведення слідчих дій, невиконання судових рішень, однак відповідні процесуальні рішення за ними не приймались.
На думку позивача, внаслідок неправомірних дій та бездіяльності Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) він зазнав моральних страждань, у зв`язку з чим вимушений звернутися до суду за відшкодуванням моральної шкоди у зв`язку із спричиненням йому душевних та фізичних страждань, які просить стягнути з Державного бюджету України.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.