Постанова
Іменем України
20 червня 2023 року
м. Київ
справа № 521/8356/18
провадження № 61-12477св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна казначейська служба України,
третя особа - Управління Служби безпеки України в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2018 року під головуванням судді Целуха А. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у складі колегії суддів Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Комлевої О. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа-Управління Служби безпеки України в Одеській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) майнову та моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури, у загальному розмірі 625 342 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
В обґрунтування позову зазначив, що 11 травня 2011 року стосовно нього проведені оперативно-розшукові заходи, що підтверджується матеріалами досудового слідства, зокрема, обвинувальним висновком від 22 вересня 2011 року.
16 травня 2011 року відносно нього порушено кримінальну справу № 932 за частиною першою статті 359 КК України.
05 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід - підписка про невиїзд.
11 квітня 2014 року вироком Малиновський районний суд м. Одеси ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 359 КК України і призначено покарання у вигляді одного року обмеження волі.
Застосовуючи дію статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на один рік.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу Малиновський районний суд м. Одеси залишив попередній - підписку про невиїзд.
09 жовтня 2014 року Апеляційний суд Одеської області постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_1 задовольнив частково, вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2014 року, стосовно ОСОБА_1, засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 359 КК України скасував, кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 359, частиною третьою статті 15, частиною другою статті 359 КК України закрив.
17 липня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасував, справу направив на новий апеляційний розгляд.
22 жовтня 2015 року Апеляційний суд Одеської області постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_1 задовольнив частково, вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2014 року, відносно ОСОБА_1, скасував, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 359, частиною третьою статті 15, частиною другою статті 359 КК України направлено прокурору Одеської області для додаткового розслідування, запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено колишній - підписка про невиїзд.
В подальшому слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Одеській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22016160000000061 від 10 лютого 2016 року внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 359 КК України із зазначенням ОСОБА_1 в якості особи, що скоїла злочин, у короткому викладі обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
26 вересня 2017 року слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ухвалою частково задовольнив клопотання адвоката позивача та встановив строк 2 (два) місяці з моменту отримання органом досудового розслідування зазначеної ухвали для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування (в порядку статті 114 КПК України), по кримінальному провадженню № 22016160000000061.
24 листопада 2017 року кримінальне провадження № 22016160000000061 закрито, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Позивач зазначав, що внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування йому завдано моральну шкоду, що виразилася у незаконному повідомленні про підозру та незаконному триманні під вартою.
Розмір майнової шкоди у сумі 52 000 грн позивач підтверджував договором про надання правової допомоги від 15 травня 2011 року, звітом адвоката до договору про надання правової допомоги, квитанцією до прибуткової накладної. Розмір моральної шкоди обґрунтовував тим, що порушення розумних строків розслідування та розгляду кримінальної справи, застосування до нього протягом всього строку розслідування та розгляду кримінальної справи запобіжного заходу - підписки про невиїзд, через що він був позбавлений можливості вільно виїжджати з постійного місця проживання, тобто фактично був позбавлений законного права свободи пересування, що стало причиною обмежень в його житті, порушення нормального та звичного способу життя, порушення і розриву його соціальних зв`язків, пригніченого стану, почуття приниження, відчаю і страху, погіршення загального стану здоров`я. Суму моральної шкоди позивач визначив у розмірі 573 342 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 22 жовтня 2018 року позов задовольнив.
Стягнув з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, пов`язану з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 52 000 грн.
Стягнув з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 суму заподіяної моральної шкоди у розмірі 573 342 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства та прокуратури були порушені конституційні права позивача, що завдало йому фізичних і моральних страждань, які призвело до погіршення психологічного стану. Визначаючи розмір моральної шкоди, районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 перебував під слідством 6 років 5 місяців (77 місяців) в період з 16 травня 2011 року до моменту закриття кримінального провадження від 10 лютого 2016 року № 22016160000000061 та визначив відшкодування моральної шкоди в подвійному розмірі мінімального розміру заробітної плати, що становив 3 723 грн ( 286 671 грн х 2= 573 342 грн.)
Стягуючи 52 000 грн майнової шкоди суд виходив з того, що за надання правової допомоги адвокатом в рамках кримінальної справи ОСОБА_1 поніс майнову шкоду в розмірі 52 000 грн, які підлягають стягненню з держави.
Одеський апеляційний суд постановою від 27 жовтня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення помилки від 27 жовтня 2022 року, апеляційну скаргу ДКСУ задовольнив частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2018 року скасував та прийняв постанову.
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнив частково.
Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шкоду завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, суду грошові кошти в сумі 564 900 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з урахуванням висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19), ДКСУ, як орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.
Водночас, стягуючи моральну шкоду в подвійному розміру, суд першої інстанції не мотивував збільшення мінімальної заробітної плати вдвічі.
Між тим, апеляційний суд вважав, що з урахуванням обсягу заподіяної позивачу шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов`язаних із перебуванням позивача під слідством 77 місяців, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення стану здоров`я, інших негативних наслідків морального характеру, конкретних обставин цієї справи, з огляду на засади розумності та справедливості та з врахуванням мінімальної заробітної плати у розмірі 6 700 грн, розмір моральної шкоди становить 512 900 грн.
Разом з тим, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Проте, суд першої інстанції на це уваги не звернув та зробив помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з ДКСУ шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.
Крім того, у зв`язку з наданням позивачу правничої допомоги у кримінальній справі, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми, сплаченої позивачем у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, у розмірі 52 000 грн, яка підлягає відшкодуванню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В грудні 2022 року ДКСУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц, Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13-ц, від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18.
Разом з тимкасаційна скарга мотивована тим, що позивачем не обґрунтовано причинно-наслідкового зв`язку між діями органів досудового слідства та прокуратури та тяжкими фізичними і моральними стражданнями.
Суди попередніх інстанцій взяли на себе вирішення питання стосовно визначення розміру шкоди, чим порушили визначений законом порядок визначення розміру належного відшкодування.
Крім того, суд апеляційної інстанції порушив розумні строки розгляду апеляційної скарги, що призвело до збільшення розміру відшкодування шкоди на користь позивача.
Відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року Управління Служби безпеки України в Одеській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить задовольнити касаційну скаргу, а оскаржені судові рішення скасувати.
Зазначає, що доводи ОСОБА_1 ґрунтуються на власних твердженнях, які не підтверджуються іншими доказами. При цьому, витрати на правову допомогу, понесені позивачем під час кримінального розслідування, не можуть бути предметом майнової шкоди в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, оскільки не встановлено незаконність дій органів досудового слідства, у ОСОБА_1 відсутні підстави для відшкодування майнової чи моральної шкоди на підставі статті 1176 ЦК України.
Крім того, слід враховувати, що ОСОБА_1 під час розслідування кримінальної справи не був відсторонений від посади або звільнений з роботи, він продовжував працювати, тобто його нормальні життєві зв`язки не порушено такою мірою, що це викликало в нього моральні страждання, які він оцінив у подвійному розмірі заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Малиновського районного суду м. Одеси.
Справа № 521/8356/18 надійшла до Верховного Суду 20 лютого 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 травня 2011 року стосовно ОСОБА_1 проведені оперативно-розшукові заходи, що підтверджується матеріалами досудового слідства, зокрема, обвинувальним висновком від 22 вересня 2011 року.
16 травня 2011 року старшим слідчим 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області капітаном юстиції Проскурніним А. Н. порушено кримінальну справу № 932 стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 359 КК України.
05 липня 2011 року старшим слідчим 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області капітаном юстиції Проскурніним А. Н. щодо ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід - підписка про невиїзд.
26 серпня 2011 року старшим слідчим 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області капітаном юстиції Проскурніним А. Н. порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 15, частиною другою статті 359 КК України, яку того ж дня було об`єднано в одне провадження з кримінальною справою № 932.
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 359 КК України і призначено покарання у вигляді одного року обмеження волі.
Застосовуючи дію статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на один рік.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу Малиновський районний суд м. Одеси залишив попередній - підписку про невиїзд.
09 жовтня 2014 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково; вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2014 року, стосовно ОСОБА_1, засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 359 КК України скасовано; кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 359, частиною третьою статті 15, частиною другою статті 359 КК України закрито.
17 липня 2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.
22 жовтня 2015 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково; вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2014 року, відносно ОСОБА_1 скасовано; кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 359, частиною третьою статті 15, частиною другою статті 359 КК України направлено прокурору Одеської області для додаткового розслідування; запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено колишній - підписка про невиїзд.
В подальшому слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Одеській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22016160000000061 від 10 лютого 2016 року внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 359 КК України із зазначенням ОСОБА_1 в якості особи, що скоїла злочин, у короткому викладі обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
26 вересня 2017 року слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ухвалою частково задовольнив клопотання адвоката Пономаренка Д. В., який діяв в інтересах позивача, та встановив строк 2 (два) місяці з моменту отримання органом досудового розслідування зазначеної ухвали для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування (в порядку статті 114 КПК України), по кримінальному провадженню № 22016160000000061.
24 листопада 2017 року кримінальне провадження № 22016160000000061 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.