Постанова
Іменем України
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 205/7739/13-ц
провадження № 61-8462св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2019 року у складі судді Приходченко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2022 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 19 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра"), яке змінило назву на ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 8/2007/840-К/1353-Н, згідно з умовами якого вона отримала кредит у розмірі 72 780,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,49 % річних, із кінцевим терміном повернення кредиту до 18 вересня 2027 року.
Цього ж дня на забезпечення виконання вказаного договору між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 1353/1-Н, а із ОСОБА_3 - договір поруки № 1353/2-Н, за умовами яких кожен із поручителів зобов`язався солідарно з ОСОБА_1 відповідати перед позивачем за виконання зобов`язання за указаним кредитним договором.
У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 16 серпня 2013 року утворилась заборгованість у сумі 90 579,11 доларів США, що еквівалентно 723 998,83 грн.
На підставі зазначеного, позивач просив стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованість у розмірі 90 579,11 доларів США, що еквівалентно 723 998,83 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 53 996,27 доларів США, що еквівалентно 431 592,19 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 25 713,33 доларів США, що еквівалентно 205 526,65 грн, пені у розмірі 3 591,51 доларів США, що еквівалентно 28 706,94 грн, штрафів у розмірі 7 278,00 доларів США, що еквівалентно 58 173,05 грн.
Суди неодноразово розглядали цю справу.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2013 року позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено. Стягнено в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 8/2007/840-К/1353-Н у сумі 90 579,11 доларів США, що еквівалентно 723 998,83 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 53 996,27 доларів США, що еквівалентно 431 592,19 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 25 713,33 доларів США, що еквівалентно 205 526,65 грн; пені у розмірі 3 591,51 доларів США, що еквівалентно 28 706,94 грн; штрафів у розмірі 7 278,00 доларів США, що еквівалентно 58 173,05 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості, а, оскільки відповідно до закону та умов договорів поруки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язалися нести солідарну відповідальність за невиконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, тому суд стягнув в порядку солідарної відповідальності з позичальника та поручителів на користь банку кредитну заборгованість у визначеному в позові розмірі.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. Відхиляючи доводи апеляційної скарги про не підписання позичальником ОСОБА_1 кредитного договору від 19 вересня 2007 року № 8/2007/840-К/1353-Н, апеляційний суд виходив із того, що вона ухилилася від надання експертам додаткових зразків свого почерку, тому на підставі статті 109 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд визнав її аргументи неспроможними.
Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_1 . Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2013 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив із того, що, ухвалюючи рішення про задоволення позову в повному обсязі, суди попередніх інстанцій не врахували, що у разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, в силу положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Вирішуючи спір по суті, суди не з`ясували, в якій частині щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинилася, а в якій частині - ні, не встановили, за який період та за якою сумою кредитної заборгованості кожен із поручителів несе солідарну відповідальність із позичальником.
Крім того, суди не врахували, що якщо за умовами окремих договорів поруки поручителі узяли на себе зобов`язання самостійно відповідати перед кредитором за виконання грошових зобов`язань боржником за кредитним договором, то кредитна заборгованість підлягає стягненню з кожного поручителя окремо, а не з усіх поручителів у солідарному порядку. Дійшовши висновку про те, що відповідно до вимог статті 554 ЦК України поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 несуть відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, суди безпідставно стягнули кредитну заборгованість у солідарному порядку з усіх поручителів.
Оскаржуваним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 8/2007/840-К/1353-Н у розмірі 90 579,11 доларів США, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 53 996,00 доларів США, заборгованість за процентами - у розмірі 25 713,00 доларів США, пеня - у розмірі 3 591,51 доларів США, штраф - у розмірі 7 278,00 доларів США, що еквівалентно станом на 16 серпня 2013 року 723 998,83 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 441,00 грн.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що заявлена кредитором сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитом є обґрунтованою та підтвердженою, тому, ураховуючи невиконання взятих на себе зобов`язань, вона підлягає стягненню із позичальника. Водночас позовні вимоги в частині стягнення з поручителів на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту, процентами, пенею та штрафом задоволенню не підлягають, оскільки суд першої інстанції врахував висновки суду касаційної інстанції, зазначені у постанові від 19 вересня 2018 року у цій справі. Всупереч вимогам пункту 4 частини другої статті 43 ЦПК України банк не надав до суду розрахунку, з якого можливо встановити порядок обчислення, порядок нарахування сум та підстави такого нарахування, за яким можливо визначити розмір заборгованості за тілом кредиту, за процентами, що підлягають стягненню з поручителів на користь позичальника на виконання взятих ними зобов`язань, оскільки згідно з чинним ЦК України у разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку, про що зазначено у постанові Верховного Суду, тому суд позбавлений можливості обґрунтовано розрахувати розмір грошового зобов`язання поручителів перед банком та стягнути його у межах дії договорів поруки, з урахуванням дати звернення позивача з позовом до суду. Виходячи із того, що для проведення обґрунтованого економічного чи бухгалтерського розрахунку заборгованості, який міститиме обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування процентів та інше) та підстави такого нарахування, передбаченого законом та угодами, необхідні спеціальні знання, позовні вимоги у частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, на думку суду, задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції не прийняв заперечення ОСОБА_1 з приводу того, що нею кредитний договір не підписувався та кошти вона не отримувала, оскільки ухвалами суду апеляційної інстанції у позивача було витребувано оригінал кредитного договору, на виконання яких банком надано кредитну справу з оригіналами усіх договорів та заяв із підписом ОСОБА_1, про що свідчать матеріали справи. Після невиконання відповідачем ОСОБА_1 клопотання експерта в частині надання нею умовно-вільних зразків почерку, зазначену кредитну справу за минуванням потреби повернуто позивачеві. Зазначені обставини свідчать, що саме через небажання відповідача ОСОБА_1 надати умовно-вільні зразки почерку призначену судом почеркознавчу експертизу проведено не було. З урахуванням того, що саме нею заперечувався факт підписання кредитного договору, то в силу вимог частини першої статті 81 ЦПК України вона повинна була довести обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх заперечень. Також суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи цим складом суду ОСОБА_1 клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявлялося, та відповідач не надала доказів того, що квартира АДРЕСА_1, на придбання якої наданий кредит, куплена нею за власні, а не кредитні кошти.
Протокольною ухвалою в судовому засіданні Дніпровського апеляційного суду 29 липня 2020 року залучено правонаступника позивача ПАТ КБ "Надра" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" (далі - ТОВ "Спектрум Ессетс") в порядку статті 55 ЦПК України.
Оскаржуваною постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ТОВ "Спектрум Ессетс", залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про стягнення заборгованості у повному обсязі з ОСОБА_1, оскільки зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, проте вимоги про стягнення заборгованості з поручителів задоволенню не підлягають, оскільки порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами шестимісячного строку та банк не надав розрахунок, з якого можливо встановити порядок обчислення, порядок нарахування сум та підстави такого нарахування, за яким можливо визначити розмір заборгованості за тілом кредиту, за процентами, що підлягають стягненню з поручителів на користь кредитора на виконання взятих ними зобов`язань.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, що кредитний договір є нікчемним та позивачем не надано оригінал кредитного договору, що спростовує факт отримання нею кредитних коштів, апеляційний суд вважав безпідставними, посилаючись на те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду, з пропуском строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема: судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено клопотання заявника про витребування доказів (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України), внаслідок чого судами прийнято рішення на підставі недопустимих доказів (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявник також зазначає, що в матеріалах справи відсутній оригінал кредитного договору чи його належним чином завірена копія, суди впродовж слухання справи не дослідили саме оригінал кредитного договору чи його належним чином завірену копію, що підтверджується звукозаписами відповідних судових засідань, що позбавляє суд можливості встановити факт наявності такого договору і, відповідно, факт виникнення правовідносин між сторонами; суди порушили принципи цивільного судочинства гласності, змагальності, безпосередності дослідження доказів та статтю 95 ЦПК України щодо заборони брати до уваги копію письмового доказу, оригінал якого не надано на вимогу суду, а також принцип верховенства права; зазначивши, що заявник не заявила клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, суди переклали тягар доведення на відповідача, якби позивач надав оригінал договору, то тягар доведення відсутності підпису відповідача на ньому було б покладено на відповідача, і в цьому випадку вона повинна була би заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, проте за відсутності оригіналу договору, відповідач не змогла реалізувати своє право довести відсутність підпису на договорі, оскільки без оригіналу кредитного договору провести судову почеркознавчу експертизу неможливо.
У вересні 2022 року до Верховного Суду від ТОВ "Спектрум Ессетс" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якій позивач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення.
Інші відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 205/7739/13-ц із Ленінського районного суду м. Дніпропетровська та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2022 року матеріали справи № 205/7739/13-ц надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що 19 вересня 2007 року між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 8/2007/840-К/1353-Н, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредитні грошові кошти у розмірі 72 780,00 доларів США на термін до 18 вересня 2027 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,49 % річних. Договір укладений на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 19 вересня 2007 року укладений договір поруки № 1353/1-Н, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
Також між банком та ОСОБА_3 19 вересня 2007 року укладений договір поруки № 1353/2-Н, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
Банк свої зобов`язання за договором виконав, що підтверджується заявою на видачу готівки від 19 вересня 2007 року № 914 про перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 72 780,00 доларів США у гривневому еквіваленті, квитанцією про перерахування коштів від 19 вересня 2007 року та заявами-анкетами.
Позичальник ОСОБА_1 та поручителі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належним чином не виконали взяті на себе зобов`язання за укладеними із ними договорами, внаслідок чого станом на 16 серпня 2013 року утворилась заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 90 579,11 доларів США, що еквівалентно 723 998,83 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 53 996,00 доларів США, що еквівалентно 431 592,19 грн, заборгованість за процентами - 25 713,33 доларів США, що еквівалентно 205 526,65 грн, пеня - 3 591,51 доларів, що еквівалентно 28 706,94 грн, штраф - 7 278,00 доларів США, що еквівалентно 58 173,05 грн.
Цільовим призначенням кредитних коштів у пункті 1.2 кредитного договору зазначено придбання відповідачем ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 . Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник укладає із банком договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 .
У заяві про перегляд заочного рішення, апеляційній скарзі на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, відзиві на позов та інших заявах відповідачем не заперечувався факт придбання нею цієї квартири. Разом з тим доказів того, що зазначена квартира нею куплена за власні, а не кредитні кошти, відповідач суду не надала.
Суди окремо зазначили, що ухвалами суду апеляційної інстанції у позивача витребувано оригінал кредитного договору, на виконання яких банком надано кредитну справу. Після невиконання відповідачем ОСОБА_1 клопотання експерта в частині надання нею умовно-вільних зразків почерку, зазначену кредитну справу за минуванням потреби повернуто позивачеві.
Правове регулювання
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.