Постанова суду № 627/761/19 від 14.06.2023 про оренду земельної ділянки, площею 7,7573 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами...

Постанова

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 627/761/19

провадження № 61-9484св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Фермерське господарство "Озерова Л. М.", Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області, Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області, Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2022 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства "Озерова Л. М." (далі - ФГ "Озерова Л. М."), Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, в якому, остаточно визначившись із позовними вимогами, просив припинити дію договору оренди землі від 15 липня 2009 року, укладеного між ним та ФГ "Озерова Л. М." про оренду земельної ділянки, площею 7,7573 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, з підстав закінчення строку, на який укладено договір оренди землі, зобов`язавши ФГ "Озерова Л. М." повернути у законне володіння, користування та розпорядження земельну ділянку, площею 7,7573 га, за кадастровим номером 6323582200:02:000:0167, в придатному стані для використання за цільовим призначенням власнику ОСОБА_1 ; визнати неукладеною додаткову угоду від 01 березня 2017 року про зміни і доповнення до договору оренди землі від 15 липня 2009 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФГ "Озерова Л. М." стосовно зазначеної земельної ділянки, площею 7,7573 га; скасувати державну реєстрацію права користування земельної ділянки шляхом здійснення оренди ФГ "Озерова Л. М." відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32740783 від 06 грудня 2016 року, проведеної державним реєстратором Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, за номером запису про інше речове право 17838497, на підставі додаткових угод від 01 березня 2017 року та 01 березня 2017 року про зміни і доповнення до договорів оренди землі від 15 липня 2009 року та від 01 грудня 2015 року стосовно земельної ділянки, площею 7,7573 га, в межах згідно з планом, розташованої за межами населених пунктів на території Китченківської сільської ради; зобов`язати ФГ "Озерова Л. М." усунути перешкоди ОСОБА_1 в реалізації права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом звільнення та повернення земельної ділянки, площею 7,7573 га.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що у власності ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка, кадастровий номер 6323582200:02:000:0167, загальною площею 7,7573 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, яку він успадкував після смерті матері ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 листопада 2016 року.

15 липня 2009 року між ОСОБА_2 та ПСП "Комсомольське", правонаступником якого є ФГ "Озерова Л. М.", укладений договір оренди згаданої земельної ділянки строком на 10 років, тобто до 15 липня 2019 року. Інших договорів або додаткових угод щодо істотних умов та строків дії договору між сторонами не укладалося.

Позивач у порядку досудового врегулювання спору направив відповідачу вимогу про припинення дії договору оренди землі, у якій висловив небажання продовжувати його дію. З відповіді відповідача позивачу стало відомо, що 01 березня 2017 року укладено додаткову угоду та змінено строк дії договору на 20 років, до 28 листопада 2031 року, та додаткову угоду від 01 березня 2017 року про зміну умов оплати оренди.

Позивач вказував, що строк дії договору оренди землі закінчився, інших додаткових угод про зміну умов строку дії оренди він не підписував, отже, відповідач порушив право позивача як власника земельної ділянки, отже, додаткові угоди мають бути визнані недійсними.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 17 травня 2021 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі як співвідповідачів Богодухівську районну державну адміністрацію Харківської області та Краснокутську селищну раду Богодухівського району Харківської області.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 20 липня 2021 року позов задоволено.

Припинено дію договору оренди землі від 15 липня 2009 року, укладеного між сторонами ОСОБА_1 як орендодавцем, з однієї сторони, та ФГ "Озерова Л. М." як орендарем, з іншої сторони, про оренду земельної ділянки, площею 7,7573 га, в межах згідно з планом за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Китченківської сільської ради Богодухівського (колишнього Краснокутського) району Харківської області (КСП "Нива"), кадастровий номер 6323582200:02:000:0167, з підстав закінчення строку, на який укладено договір оренди земельної ділянки, на підставі договору оренди землі від 15 липня 2009 року, зобов`язавши ФГ "Озерова Л. М." повернути у законне володіння, користування та розпорядження земельну ділянку, площею 7,7573 га, за кадастровим номером 6323582200:02:000:0167, в придатному стані для використання за цільовим призначенням власнику ОСОБА_1 .

Визнано неукладеною додаткову угоду від 01 березня 2017 року про зміни і доповнення до договору оренди землі від 15 липня 2009 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФГ "Озерова Л. М." стосовно земельної ділянки, площею 7,7573 га, в межах згідно з планом за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Китченківської сільської ради Богодухівського (колишнього Краснокутського) району Харківської області (КСП "Нива"), кадастровий номер 6323582200:02:000:0167.

Скасовано державну реєстрацію права користування земельної ділянки шляхом здійснення оренди ФГ "Озерова Л. М." відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32740783 від 06 грудня 2016 року, проведеної державним реєстратором Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, за номером запису про інше речове право 17838497, на підставі додаткових угод від 01 березня 2017 року та 01 березня 2017 року про зміни і доповнення до договорів оренди землі від 15 липня 2009 року та від 01 грудня 2015 року стосовно земельної ділянки площею 7,7573 га в межах згідно з планом, розташованої за межами населених пунктів на території Китченківської сільської ради Богодухівського району Харківської області (КСП "Нива"), за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної на праві приватної власності ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 листопада 2016 року, кадастровий номер 6323582200:02:000:0167.

Зобов`язано ФГ "Озерова Л. М." усунути перешкоди ОСОБА_1 у реалізації права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом звільнення та повернення земельної ділянки, площею 7,7573 га, в межах згідно з планом за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Китченківської сільської ради Богодухівського району Харківської області (КСП "Нива"), кадастровий номер 6323582200:02:000:0167.

Стягнено з ФГ "Озерова Л. М." на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати у розмірі 17 412,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивач як орендодавець не підписував всі три примірники спірної додаткової угоди від 01 березня 2017 року, згоди та повноважень на її укладення й підписання іншій особі не надавав, тому є підстави вважати доведеною відсутність у нього волевиявлення на укладення цього правочину, отже, позов є обґрунтованим.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2022 року задоволено апеляційну скаргу ФГ "Озерова Л. М.", рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 20 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ФГ "Озерова Л. М." судові витрати у розмірі 1 152,60 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що один примірник додаткової угоди від 01 березня 2017 року згідно з висновком експертизи підписаний позивачем, тому суд тлумачить його на користь його дійсності та чинності, отже, відповідач на законних підставах продовжує користуватися земельною ділянкою, належною позивачу, відповідно до договору оренди від 15 липня 2009 року та додаткової угоди від 01 березня 2017 року. Окрім цього, договір припиняється закінченням строку, на який його було укладено (стаття 31 Закону України "Про оренду землі"), а тому позовна вимога щодо припинення дії договору з підстав закінчення строку, як зазначив апеляційний суд, є неправильно обраним способом захисту.

За висновками апеляційного суду, суд першої інстанції також помилково визнав неукладеною додаткову угоду від 01 березня 2017 року, оскільки у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині рішення. В подібних випадках ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення такої ділянки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У вересні 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якого діяв ОСОБА_3, звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. У касаційній скарзі представник заявника навів клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема неврахування правового висновку, висловленого у постановах Верховного Суду від 11 червня 2018 року у справі № 916/613/17, від 03 липня 2019 року у справі № 201/13235/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 624/600/16-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 141/875/17-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 389/495/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 637/239/14-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України)). Також заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник також зазначає, що:

- апеляційний суд безпідставно та незаконно вирішив апеляційну скаргу за участю Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області як ліквідованої юридичної особи;

- апеляційний суд необґрунтовано припустив, що 01 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ "Озерова Л. М." укладена додаткова угода, якою змінено пункт 8 договору оренди землі від 15 липня 2009 року та викладено, що договір укладено на 20 років, тобто до 31 серпня 2030 року. Додаткові угоди від 01 березня 2017 року (щодо зміни строків договору в сторону збільшення) та від 01 березня 2017 року (щодо зміни умов орендної плати) є неукладеними внаслідок відсутності волевиявлення на їх укладення власника земельної ділянки/орендодавця/позивача ОСОБА_1 та підробки підпису у договорі поза волею ОСОБА_1 . Позивач не підписував будь-якого примірнику оспорюваної додаткової угоди;

- у спірних правовідносинах пріоритетним є дотримання договірних умов між сторонами, тобто складання у трьох аутентичних примірниках із підписами сторін, по одному примірнику для кожної із сторін, ще один - для органу державної реєстрації. Один із примірників із підробленим підписом орендодавця фактично знаходиться в орендаря ФГ "Озерова Л. М.", інший примірник (із підробленим підписом орендодавця) - в органі, який здійснив державну реєстрацію, щодо яких проведена судово-почеркознавча експертиза. Третього примірника суду не надано. У позивача такого підробленого примірнику не існувало та не існує. Відповідач не надав доказів того, що третій примірник взагалі передавався позивачу як орендодавцю;

- у цьому випадку питання конкуренції примірників договору не має будь-якого юридичного значення для вирішення справи за предметністю спору та мотивування позиції сторін;

- ФГ "Озерова Л. М." за наявності у нього копії паспорта, РНОКПП та свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 внесло відомості з них до нових додаткових угод без погодження та згоди на це позивача. Щодо отримання ОСОБА_1 кожного року орендної плати до 2019 року, то за наявності використання земельних ділянок та отримання при цьому прибутку, вони є логічними виплатами у вигляді компенсації ОСОБА_1 за незаконність використання земельної ділянки за час судових розглядів (справедлива сатисфакція);

- апеляційний суд не розібрався з предметністю спору щодо застосування додаткової угоди, яка є оспорюваною, а саме від 01 березня 2017 року (щодо зміни строків договору в сторону збільшення), на відміну від 01 березня 2017 року (щодо зміни умов орендної плати), помилково зазначивши, що за умови підпису одного примірнику додаткової угоди від 01 березня 2017 року (підписаний позивачем), суд тлумачить його на користь дійсності та чинності, тоді як саме додаткова угода від 01 березня 2017 року (щодо зміни строків договору в сторону збільшення) визнана такою, що за підписом не виконана позивачем ОСОБА_1 . Суд здійснив підміну застосування додаткової угоди від 01 березня 2017 року (щодо зміни строків договору в сторону збільшення) під застосування додаткової угоди від 01 березня 2017 року (щодо зміни умов орендної плати).

Додатково заявник вказував, що його судові витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги, були фактичними і неминучими, їх розмір - обґрунтованим, у свою чергу матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.

Заявник також просить суд касаційної інстанції вирішити відповідно до статей 141, 416 ЦПК України питання про відшкодування на користь позивача судових витрат за правничу допомогу в межах касаційного перегляду в сумі 2 000,00 грн та судових витрат, пов`язаних із розглядом справи (поштового супроводження додаткових доказів у справі).

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2022 року.

Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу ОСОБА_1 розподілено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2022 року, касаційну скаргу залишено без руху, з наданням строку на усунення недоліків, зокрема для доплати судового збору у розмірі 1 536,80 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 627/761/19 із Краснокутського районного суду Харківської області, відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2022 року та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2022 року матеріали справи № 627/761/19 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанційвстановили, що земельна ділянка, загальною площею 7,7573 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Китченківської сільської ради Богодухівського (колишнього Краснокутського) району Харківської області, з кадастровим номером: 6323582200:02:000:0167, належала ОСОБА_2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ХР № 019234.

15 липня 2009 року між ОСОБА_2 та ПСП "Комсомольське" укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки, строком на 10 років; державна реєстрація відбулася 31 серпня 2010 року у Краснокутському РВ Харківської регіональної філії ДП " Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 серпня 2010 року за № 041069900022, а тому набрав чинності 31 серпня 2010 року та діяв до 31 серпня 2020 року.

Після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, земельну ділянку успадкував ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області 25 листопада 2016 року, реєстр № 1685.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 листопада 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6323582200:02:000:0167.

01 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ "Озерова Л. М.", яке є правонаступником реорганізованого у встановленому законом порядку Приватного підприємства "Комсомольське", укладена додаткова угода, якою змінено пункт 8 договору оренди землі від 15 липня 2009 року, та викладено, що договір укладено на 20 років, тобто до 31 серпня 2030 року. Додаткова угода зареєстрована державним реєстратором, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 березня 2017 року за № 17838497.

У ній вказано, що додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди і набирає чинності з дати державної реєстрації, складена у 3 (трьох) примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін і один для органу державної реєстрації.

Відповідно до додаткової угоди до договору оренди землі від 01 березня 2017 року, укладеної між ОСОБА_1 та ФГ "Озерова Л.М.", внесені зміни до пункту 9 договору оренди землі від 15 липня 2009 року щодо зміни розміру орендної плати.

Позивач, заперечуючи факт підписання додаткових угод до договору оренди землі, заявив клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, яка призначена ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 01 червня 2020 року.

Згідно з висновком експертизи від 30 жовтня 2020 року № 17028/17029/20-32 підпис від імені ОСОБА_1, що міститься у графі "орендодавець" у додатковій угоді від 01 березня 2017 року про зміни і доповнення до договору оренди землі від 15 липня 2009 року, укладеній між ОСОБА_1 та ФГ "Озєрова Л. М.", який наданий окремо, виконаний ОСОБА_1 .

Підпис від імені ОСОБА_1, що міститься у графі "орендодавець" у додатковій угоді від 01 березня 2017 року про зміни і доповнення до договору оренди землі від 15 липня 2009 року, укладеній між ОСОБА_1 та ФГ "Озерова Л. М.", який знаходиться в реєстраційній справі № 10953344163235 сектору державної реєстрації Краснокутської РДА, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Правове регулювання відносин у спорі, що вирішується

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

................

Перейти до повного тексту