Постанова
Іменем України
19 червня 2023 року
м. Київ
справа № 761/26819/21
провадження № 61-13361св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Київське квартирно-експлуатаційне управління,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської районної державної адміністрації у місті Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
у справі за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської районної державної адміністрації у місті Києві, про виселення.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - Київське КЕУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської районної державної адміністрації у місті Києві, про виселення.
Позов обґрунтовано тим, що квартира АДРЕСА_1 є службовим житловим приміщенням, належить державі, уповноваженим органом на управління якою є Міністерство оборони України, закріплена за позивачем, який є її балансоутримувачем.
13 листопада 1993 року ОСОБА_1 був зарахований на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до виписки із протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 13 листопада 1993 року № 11 зарахований до пільгової (позачергової) черги.
На підставі ордеру № 011307 на право зайняття службового жилого приміщення, виданого Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією від 07 липня 2015 року ОСОБА_1 на склад сім`ї із двох осіб: він та ОСОБА_3, зайняли службове житлове приміщення у квартирі АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстровані у спірному житловому приміщенні.
Рішенням об`єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 09 грудня 2020 року, затвердженим Державним секретарем Міністерства оборони України, за результатами розгляду заяви/згоди полковника запасу ОСОБА_1 стосовно надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення по спискам позачерговиків, з урахуванням складу сім`ї ОСОБА_1 із чотирьох осіб, постановлено надати ОСОБА_1 на склад сім`ї (чотири особи) грошову компенсацію за належне отримання житлового приміщення за списками позачерговиків, за умови здачі службового житла, зі зняттям з квартирного обліку по об`єднаній житловій комісії апарату Міністерства оборони України до підпорядкованих структур та направити облікову справу ОСОБА_1 до Київського КЕУ для подальшої реалізації прийнятого рішення.
Відповідачі подали нотаріально засвідчену заяву від 12 грудня 2020 року про надання своєї згоди на здачу службового приміщення та взяття на себе зобов`язання його звільнити протягом двох місяців після отримання грошової компенсації.
30 грудня 2020 року Державна казначейська служба України виплатила ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне для отримання житло у сумі 1 845 312,91 грн на підставі платіжного доручення від 24 грудня 2020 року № 63.
Позивач вважає, що держава забезпечила відповідача ОСОБА_1 та членів його сім`ї за їх власним бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, однак відповідачі службове житлове приміщення не звільнили, отже підлягають виселенню зі спірного приміщення.
Позивач просив суд виселити ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 із службового житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, військового містечка № НОМЕР_2 без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2022 року у складі судді Мальцева Д. О. провадження у цій справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що спір у даній справі про вирішення питання щодо забезпечення житлом військовослужбовця підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу Київського КЕУ задоволено.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні правовідносини стосуються захисту цивільних прав Київського КЕУ, як балансоутримувача спірного службового приміщення з метою усунення перешкод у користуванні закріпленим за позивачем майном, для можливості його подальшого використання для розквартирування особового складу Збройних Сил України. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про захист своїх особистих майнових прав, як балансоутримувача спірного майна, таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Шевченківського районного суду м. Києва.
22 лютого 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження судового рішення посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 та від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21.
В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що Київське КЕУ у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень в розумінні положень КАС України. ОСОБА_1 є колишнім військовослужбовцем, спірне житлове приміщення (про виселення відповідачів з якого заявлено позов) отримано під час проходження військової служби як службове житло.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2023 року Київське КЕУ надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а постанова суду апеляційної інстанції є законною та такою, що прийнята з урахуванням норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що ОСОБА_1 було зараховано на квартирний облік при військової частини НОМЕР_1 . На підставі ордеру № 011307 на право на зайняття службового жилого приміщення, виданого Солом`янською районною в м. Києві державною адміністрацією відповідачем та членами його сім`ї зайнято службове житлове приміщення у квартирі АДРЕСА_1 .
У подальшому рішенням об`єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України від 09 грудня 2020 року постановлено надати відповідачу та на склад сім`ї із чотирьох осіб грошову компенсацію за належне отримання житлового приміщення за списками позачерговиків, за умови здачі службового житла зі зняттям з квартирного обліку по об`єднаній житловій комісії апарату Міністерства оборони України.
Відповідно донотаріально посвідченої заяви від 12 грудня 2020 року відповідачі дали згоду на отримання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення зі зняттям з квартирного обліку в Київському гарнізоні (т. 1 а. с. 34).
Згідноіз нотаріально посвідченої заяви від 12 грудня 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діяли в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, надали згоду на здачу службового приміщення та зобовʼязалися його звільнити протягом двох місяців після отримання грошової компенсації (т. 1 а. с. 35).
30 грудня 2020 року Державна казначейська служба України виплатила ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне для отримання житло у сумі 1 845 312,91 грн на підставі платіжного доручення від 24 грудня 2020 року № 63 (т. 1 а. с. 53).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.