ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 210/1489/14-ц
провадження № 61-11200св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета
спору: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімум",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 9 квітня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування позову вказував, що 24 січня 2011 року він уклав зі ОСОБА_4 договір позики № 2411, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_4 в борг 65 000 доларів США, які ОСОБА_4 зобов`язався повернути через 6 місяців. Вказаний договір було укладено в письмовій формі та особисто підписано позичальником в присутності свідків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
На час відкриття спадщини у квартирі
АДРЕСА_1 спільно зі спадкодавцем постійно проживала його мати - ОСОБА_2, яка фактично прийняла спадщину.
29 січня 2014 року він звернувся до Четвертої криворізької державної нотаріальної контори з вимогою (претензією) про обов`язок спадкодавця, в якій просив довести до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту про подання кредитором претензії про обов`язок спадкодавця
ОСОБА_4
13 березня 2014 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з вимогою (претензією) про обов`язок спадкодавця, в якій повідомив відповідачу про зобов`язання
ОСОБА_4 щодо повернення йому 65 000 доларів США та вказав банківські реквізити для внесення грошей на погашення зобов`язання. Однак ОСОБА_2 вимоги кредитора не задовольнила.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Оптімум" залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 1 428 700 грн за рахунок вартості спадкового майна, яка залишилось після
ОСОБА_4 та одержано в натурі ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 серпня 2019 року, ухваленим у складі судді Ступака С. В., позов задоволено.
Стягнено зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 1 428 700 грн за рахунок вартості спадкового майна, яке залишилось після ОСОБА_4 та одержано в натурі ОСОБА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив зі встановленого статтею 1282 ЦК України обов`язку спадкоємця задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, вважаючи вимоги позову доведеними належними і допустимими доказами.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 квітня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасовано рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 серпня
2019 року і ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу спадкового майна після
ОСОБА_4 з метою визначення меж відповідальності спадкоємця останнього за зобов`язаннями перед кредитором.
Апеляційний суд врахував, що у спадковій справі № 41/2014, заведеній щодо майна ОСОБА_4, міститься вимога Публічного акціонерного
товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі -
ПАТ "Укрексімбанк") від 25 березня 2014 року про задоволення вимог кредитора у розмірі 320 000 грн. За змістом вказаної вимоги, на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Оптімум" за кредитним договором № 5713К19 ОСОБА_4 та
ПАТ "Укрексімбанк" уклали іпотечний договір від 12 липня 2013 року № 5713Z31, відповідно до якого спадкодавець передав в іпотеку квартиру
АДРЕСА_2, та договір поруки від 12 липня 2013 року № 5713Р18. За таких обставин суд апеляційної інстанції вказав про відсутність підстав для погашення боргу спадкодавця перед ОСОБА_1 за рахунок вказаної квартири, оскільки відповідач набула статусу іпотекодавця у кредитних правовідносинах і першочергове право на задоволення вимог кредитора в даному випадку має
ПАТ "Укрексімбанк".
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов`язання задовольнити вимоги кредитора в межах вартості зареєстрованого за спадкодавцем автомобіля Jeep Grand Cherokeе номерний знак НОМЕР_1, оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття
ОСОБА_2 цього автомобіля у спадщину. Апеляційний суд врахував, що місцезнаходження вказаного автомобіля невідомо та не встановлено підстави набуття ОСОБА_5 права власності на вказаний автомобіль.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня
2020 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 481 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 9 квітня 2020 року і залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 серпня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про права та обов`язки ПАТ "Укрексімбанк", яке на брало участі у справі, та не заявляло вимог до спадкоємця ОСОБА_4, чим порушив права позивача в цій справі.
Апеляційний суд, на думку заявника, безпідставно відхилив його клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, яке заявлено з метою визначення вартості майна, отриманого у спадщину.
Вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про дійсність іпотеки квартири АДРЕСА_2 та про першочергове право банка задовольнити вимоги за рахунок цієї квартири, оскільки такі обставини не входять до предмету доказування у справі.
Також, як вважає заявник, апеляційний суд не надав оцінки поведінці ОСОБА_2, яка протягом тривалого часу ухилялася від сплати боргу та оспорювала належність підпису у договорі позики ОСОБА_4, і поведінці
ПАТ "Укрексімбанк", яке з 2014 року, будучи обізнаним про розгляд цієї справи, не звернулось з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця боржника.
Позиція інших учасників справи
У січні 2021 року представник ОСОБА_6 - адвокат Євтушенко А. І. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який не підлягає врахуванню, оскільки, в порушення частини п`ятої статті 178 ЦПК України, до відзиву не надано документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Доданий до відзиву аркуш паперу з рукописним написом "копія чека марки 4 х 11 = 44 грн" та печаткою відділення оператора поштового зв`язку не вказує на виконання заявником відзиву вимог вказаної норми процесуального права.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 2 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; необґрунтоване відхилення клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи (пункт 4
частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24 січня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір позики № 2411, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_4 в борг 65 000 доларів США, які позичальник зобов`язався повернути через 6 місяців. Вказаний договір був укладений в письмові формі та особисто підписаний позичальником в присутності свідків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.
На час відкриття спадщини спільно зі спадкодавцем постійно проживала його мати - ОСОБА_2 ..
29 січня 2014 року ОСОБА_1 подав до Четвертої криворізької державної нотаріальної контори, претензію кредитора, в якій повідомив про отримання
ОСОБА_4 від нього в борг грошових коштів в розмірі 65 000 доларів США і неповернення останнім цих коштів, та просив довести до відома спадкоємців вимогу про сплату йому зазначеної суми.
13 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою (претензією) про обов`язок спадкодавця, в якій повідомив останню про існування зобов`язання спадкодавця щодо сплати йому боргу у сумі 65 000 доларів США і вказав банківські реквізити для виконання зобов`язання, однак відповідачем ОСОБА_2 вимоги позивача не задоволені.
З матеріалів спадкової справи № 41/2014, яка заведена щодо майна ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції встановив, що у квітні 2014 року ПАТ "Укрексімбанк" звернулося до Четвертої криворізької державної нотаріальної контори з вимогою про задоволення вимог кредитора у розмірі 320 000 грн. За змістом вказаної вимоги, на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Оптімум" за кредитним договором № 5713К19 ОСОБА_4 та ПАТ "Укрексімбанк" уклали іпотечний договір від 12 липня 2013 року № 5713Z31, відповідно до якого спадкодавець передав в іпотеку квартиру
АДРЕСА_2, та договір поруки від 12 липня 2013 року № 5713Р18.
З листа Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Кривий Ріг та Криворізького району від 26 липня 2014 року апеляційний суд встановив, що за ОСОБА_4 зареєстрований в розстрочку автомобіль Jeep Grand Cherokeе номерний знак НОМЕР_1 .
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Предметом позову у цій справі є вимога позикодавця до спадкоємця боржника про стягнення заборгованості за договором позики.
У частині першій статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.