ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 760/1887/18
провадження № 61-14299св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Полтаваобленерго",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду
міста Києва від 28 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Коробенка С. В., та постанову Київського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання протиправним та скасування наказу.
В обґрунтування позову вказував, що 29 жовтня 2015 року його звільнено з посади директора з правових питань ПАТ "Полтаваобленерго" згідно з наказом № 342-к на підставі пунктів 3, 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року визнано незаконним і скасовано наказ № 342-к та поновлено його на посаді директора з правових питань ПАТ "Полтаваобленерго" з 30 жовтня 2015 року.
24 листопада 2017 року позивач дізнався, що його оклад як директора з правових питань встановлено у розмірі 10 066,77 грн, однак під час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2015 року до 16 листопада 2017 року особі, яка займала цю посаду, встановлювався оклад у розмірі 70 000 грн. Як правову підставу для зниження окладу з для поновлення позивача на роботі ПАТ "Полтаваобленерго" зазначило наказ № 249 від 19 червня 2015 року.
З вказаним наказом позивач ознайомився 24 листопада 2017 року, тому саме з цієї дати вважає порушеними свої трудові права.
Позивач вважає незаконним вказаний наказ, оскільки до 24 листопада
2017 року про існування такого наказу його не повідомили і тому такий наказ не може встановлювати зміни в організації виробництва і праці. Крім того, зміни до посадового окладу внесені відповідачем під час перебування працівника на лікарняному.
На думку позивача, оспорюваний наказ виданий ПАТ "Полтаваобленерго" значно пізніше 19 червня 2015 року.
За таких обставин просив визнати протиправним та скасувати наказ ПАТ "Полтаваобленерго" № 249 від 19 червня 2015 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив про законність оспорюваного наказу. Такого висновку суд дійшов, врахувавши право ПАТ "Полтаваобленерго" на зміну розміру оплати праці ОСОБА_1, зважаючи на суттєве зменшення обсягів фактично виконуваної ним роботи та право товариства здійснювати управлінські функції у сфері розподілу заробітної плати за фактично відпрацьований час. Посадовий оклад позивача змінений з додержанням вимог, встановлених статтею 103 КЗпП України і статті 29 Закону України "Про оплату праці".
Також підставою для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив пропуск ОСОБА_1 строку, встановленого частиною першою
статті 233 КЗпП України, для звернення із заявою про вирішення трудового спору. Місцевий суд вказав, що оспорюваний наказ досліджувався судами у справі № 553/3755/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Полтаваобленерго" про визнання протоколу недійсним і долучений відповідачем до матеріалів вказаної справи 10 листопада 2015 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову як з підстави його необґрунтованості, так і з підстав пропуску строку звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції також врахував, що рішенням апеляційного суду Полтавської області від 11 січня 2016 року у справі № 553/3755/15-ц, залишеним без змін касаційним судом, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання незаконним рішення правління ПАТ "Полтаваобленерго" № 145
від 30 червня 2015 року. Вказаним рішенням встановлено, що саме на підставі наказу № 249 від 19 червня 2015 року протоколом засідання Правління
ПАТ "Полтаваобленерго" № 145 від 30 червня 2015 року через 2 місяці після після вручення повідомлення про зміну розміру заробітної плати директору з правової роботи ОСОБА_1 встановлено заробітну плату у розмірі
10 066,77 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 2 жовтня 2019 року
у справі № 752/346/18 (провадження № 61-13072св19), про те, що "у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад, він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попередженні дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем".
Заявник вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо обізнаності позивача про прийняття оспорюваного наказу у зв`язку з долученням його відповідачем 10 листопада 2015 року до матеріалів справи
№ 553/3755/15-ц, оскільки належним порядком зміни умов праці у зв`язку зі змінами в організації праці є персональне попередження про це, а дата долучення цього наказу до матеріалів справи перебуває поза межами трудових відносин сторін.
На думку заявника, суди не врахували висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 4 липня 2012 року у справі № 6-59цс12, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 травня 2019 року
у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18), від 24 березня
2020 року у справі № 643/2336/19 (провадження № 61-21341св19) та від 21 січня 2020 року у справі № 686/25653/18 (провадження № 61-12494св19), і висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 січня 2019 року
у справі № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18), за якими зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці. Заявник вказує, що спорюваний наказ не містить інформації про зміну в організації виробництва і праці ПАТ "Полтаваобленерго".
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 9 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18), у постановах Верховного Суду від 24 березня
2020 року у справі № 643/2336/19 (провадження № 61-21341св19), від 21 січня 2020 року у справі № 686/25653/18 (провадження № 61-12494св19), від 2 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18 (провадження № 61-13072св19), від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18), у постанові Верховного Суду України від 4 липня 2012 року у справі № 6-59цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ "Полтаваобленерго" з 1 січня 2015 року - на посаді директора з правової роботи.
29 жовтня 2015 року звільнений за ініціативою адміністрації.
Рішенням правління ПАТ "Полтаваобленерго" від 22 січня 2015 року
(протокол № 135) директору з правової роботи ОСОБА_1 встановлено заробітну плату у розмірі 39 000 грн на період з 1 до 31 січня 2015 року.
У подальшому правлінням товариства цей розмір переглядався щомісячно.
З протоколів засідань правління суди встановили, що необхідність встановлення заробітної плати керівному складу товариства пов`язана зі змінами в організаційній структурі та непідписанням трудових договорів.
Наказом № 249 від 19 червня 2015 року зменшено обсяг трудових (посадових) обов`язків, покладених на директора з правової роботи ОСОБА_1, виключно до надання за завданням керівників товариства консультацій, роз`яснень, участі у виробничих нарадах та інших заходах за завданням керівників товариства, без права здійснення представництва інтересів товариства перед третіми особами.
З протоколу засідання Правління ПАТ "Полтаваобленерго" № 145 від 30 червня 2015 року суди встановили, що Правління ПАТ "Полтаваобленерго" встановило директору з правової роботи ОСОБА_1 через 2 місяці після вручення повідомлення про зміну розміру заробітної плати заробітну плату у розмірі 10 066,77 грн з врахуванням місячного посадового окладу, доплат, надбавок, премій та виплат, які підлягають оплаті на користь працівника згідно із законодавством, колективним договором та іншими внутрішніми наказами, положеннями товариства.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 11 січня 2016 року
у справі № 553/3755/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до
ПАТ "Полтаваобленерго" про визнання незаконним рішення Правління