ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2023 року
м. Київ
справа № 818/1319/16
адміністративне провадження № К/9901/31522/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування фінансових санкцій, вимоги про сплату боргу, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 (суддя Бондар С. О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (головуючий суддя Бартош Н. С., судді: Курило Л. В., Присяжнюк О. В.),
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач, підприємець) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням доповнень позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумської області (відповідач, ДПІ) податкові-повідомлення рішення від 13.06.2016 №0002801304/28612, №0002841304/28635, згідно з якими йому збільшено грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) (52ʼ 477,33 грн), військового збору (883,08 грн) та застосовані штрафні (фінансові) санкції за ненадання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки (510 грн). Також позивач просив визнати протиправними та скасувати вимогу від 13.06.2013 №Ф-0002861304/28617 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 97ʼ118,04 грн та рішення від 13.06.2016 №0002811304/28634 про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у сумі 11ʼ 677,21 грн за донарахування контролюючим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску (т.І, а.с. 4-10, 20-26).
Підставою для скасування прийнятих контролюючим органом актів індивідуальної дії позивач вважає порушеним порядок проведення та підстави призначення податкової перевірки щодо нього. Зокрема, позивач доводить, що виїзна податкова перевірка поведена за відсутності законних підстав для її проведення та без дотримання вимог щодо вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Зокрема, позивач зазначає, що 08.04.2016 в приміщенні контролюючого органу ОСОБА_2 було вручено наказ від 08.04.2016 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки щодо нього за відсутності у ОСОБА_2 документального підтвердження повноважень на представництво. При цьому направлення на перевірку вручено не було ні ОСОБА_2, ні йому. Крім того виїзна перевірка проводилася в приміщенні податкового органу, а не за його місцезнаходженням чи за місцем здійснення діяльності, та без дослідження первинних документів, що належали або пов`язані з предметом перевірки. Складений за результатами перевірки акт не було надано для ознайомлення та підпису. Також позивач вважає, що у відповідача взагалі не було підстав для призначення виїзної позапланової фактичної перевірки щодо нього.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 24.11.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017, позов задовольнив з підстав порушення контролюючим органом процедури проведення виїзної позапланової перевірки позивача та недотримання умов для цього. При цьому на підставі оцінки документів первинного обліку та звітності, що були надані позивачем під час розгляду справи та витребувані судом у прокуратури з матеріалами кримінального поводження №12014200180000281, суд дійшов висновку, що встановлені перевіркою обставини на підставі даних інформаційних систем ДФС про завищення підприємцем витрат на 279ʼ 879,07 грн, як такі що не пов`язані з його господарською діяльністю, не підтвердилися. Відхиляючи доводи відповідача про ненадання позивачем первинних документів під час перевірки, суд виходив з того, що частина таких документів була долучена до матеріалів кримінального провадження №12014200180000281. Про ці обставини позивач повідомив контролюючий орган та просив перенести терміни проведення перевірки, проте заява позивача була залишена без розгляду і контролюючий орган не вжив заходів про перенесення перевірки до отримання копій відсутніх документів чи їх відновлення.
У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові. Відповідач вважає, що оскільки предметом позову є податкові повідомлення-рішення, а не дії, суди безпідставно задовольнили позов лише з підстав процедурних порушень щодо призначення та проведення перевірки та не надали належної правової оцінки суті встановлених контролюючим органом під час перевірки порушень підприємця. Також відповідач зазначив, що при постановці на облік у ДПІ податковою адресою позивач вказав місце своєї реєстрації (місце прописки). Разом з тим, місце фактичного провадження діяльності не зареєстрував та не подав повідомлення за формою №20-ОПП.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26.05.2017 відкрив касаційне провадження №К/800/9630/17 у цій справі.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу відповідача без задоволення як безпідставну, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
З набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів`` та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Підставою позову протиправності спірних податкових повідомлень - рішень, рішення та вимоги становили обставини стосовно відсутності правової та формальної підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки та порушення порядку проведення такої перевірки.
Як встановили суди, 08.04.2016 контролюючий орган видав наказ №344 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015 (т. І, а.с.44). Правовою підставою проведення позапланової перевірки в наказі зазначено підставу, передбачену підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Копію цього наказу про дату початку перевірки контролюючий орган вручив представнику ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 в приміщенні контролюючого орану 08.04.2016.
Отримавши копію зазначеного наказу ОСОБА_1 листом від 11.04.2016 повідомив ДПІ про відсутність первинних документів за 2014 рік, необхідних для проведення позапланової виїзної перевірки, внаслідок вилучення їх прокуратурою для розслідування кримінальної справи від 05.09.2014 №12014200180000281 та повернення не в повному обсязі по закінченню слідства наприкінці 2015 року. У зв`язку з цим позивач просив перенести терміни проведення перевірки до відновлення та надання документів до перевірки відповідно до пункту 44.5 ПК України.
Проте, відповідач не прийняв жодного рішення за вказаною заявою та у період з 08.04.2016 по 14.08.2016 провів виїзну перевірку підприємця в приміщенні контролюючого органу, а не за його податковою адресою.
У ході розгляду справи на запит суду першої інстанції (ухвала від 01.11.2016) Охтирська місцева прокуратура надала матеріали кримінального провадження №№12014200180000281, що містила первинні документи, пов`язані з предметом перевірки підприємця.
Згідно з правовою позицією, що висловлена колегією суддів у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18, провадження №К/9901/25669/19), оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Встановлене статтями 75-81 ПК України правове регулювання визначає певні обов`язкові умови, за наявності яких перевірка може вважатися такою, що проведена належним чином.
З системного аналізу зазначених норм цього Кодексу випливає, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.
Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом {підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України}.
Вичерпний перелік випадків, у яких контролюючий орган має право проводити документальну позапланову перевірку, встановлений пунктом 78.1 статті 78 ПК України.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка {підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України}.