ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2023 року
м. Київ
справа № 240/106/19
адміністративне провадження № К/9901/23854/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 (суддя Панкеєва В. А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019 (головуючий суддя Іваненко Т. В., судді: Сторчак В. Ю., Граб Л. С.),
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС від 29.08.2018 №1809 про проведення документальної невиїзної перевірки щодо нього.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на відсутність у податкового органу повноважень на призначення та проведення документальної невиїзної перевірки щодо нього з питань державної митної справи; вважає, що відповідно до положень норми частини третьої статті 351 Митного кодексу (МК) України така перевірка може бути проведена лише на підставі наказу органу доходів і зборів, який, однак, не існує внаслідок реорганізації шляхом приєднання, злиття, перетворення відповідно до закону. Також позивач зазначив, що наказ про призначення цієї перевірки не містить підстав її проведення, встановлені статтею 78 Податкового кодексу (ПК) України. Правовою підставою проведення документальної невиїзної перевірки в наказі зазначено пункт 2 частини другої статті 351 МК України та доповідну записку відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС від 22.08.2018 за №2156/06-30-13-04-16 з інформацією про можливе порушення вимог митного законодавства в частині заниження сум нарахованих та сплачених митних платежів при митному оформленні товарів, імпортованих на митну територію України.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 17.04.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019, в задоволені адміністративного позову відмовив.
Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог вмотивований тим, що відповідач у справі є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, у зв`язку з чим мав законні підстави проводити документальну невиїзну перевірку з питань державної митної справи. Обґрунтовуючи наявність відповідних повноважень у ГУ ДФС на проведення документальної перевірки та законність прийнятого наказу, суд посилався на положення норми статті 351 МК України, Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, затверджені Наказом ДФС від 12.10.2016 № 856, наказу ДФС України від 19.10.2016 №875 ʼʼПро функціональні повноваження структурних підрозділів територіальних органів ДФСʼʼ, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів (КМ) України від 21.05.2014 №236. Також суд встановив, що спірний наказ за формою та змістом відповідав нормам чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у даному випадку підставою для проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань державної митної справи стала надіслана листом палати фіскальної адміністрації у м. Вроцлаві від 11.04.2018 митна декларація від 05.07.2017 MRN17PL401010E0141870 (а.с. 27-28) щодо транспортного засобу, ввезеного позивачем на територію України за митною декларацією (МД) від 12.07.2017 UА101070/2017/013430 (а.с. 29). За результатами співставлення декларацій митного оформлення транспортного засобу від 12.07.2017 UА101070/2017/013430 та від 05.07.2017 MRN17PL401010E0141870 були встановлені певні розбіжності щодо відомостей, що в них містяться. З метою встановлення всіх обставин контролюючий орган видав наказ від 29.08.2018 №1809 про проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні транспортного засобу, митне оформлення якого завершене, за митною декларацією від 12.07.2017 UА101070/2017/013430. Правовою підставою проведення документальної невиїзної перевірки в наказі зазначено пункт 2 частини другої статті 351 МК України та доповідну записку відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС від 22.08.2018 №2156/06-30-13-04-16 у зв`язку із виявленням фактів, які свідчать про можливе порушення вимог митного законодавства в частині заниження сум нарахованих та сплачених митних платежів при митному оформленні товарів, імпортованих на митну територію України.
Копію цього наказу про дату початку перевірки (з 01.10.2018), її тривалість (5 робочих днів) позивач отримав 03.09.2018.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості {пункти 4, 5 частини п`ятої статті 54 МК України}.
Згідно з пунктом 7 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Згідно з частинами першою-другою статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи {частина третя статті 345 МК України}.
Відповідно до частин першої-другої статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки {частини третя, четверта статті 351 МК України}.
Відповідно до пункту 34?1 частини першої статті 4 МК України органи доходів і зборів - це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Поняття ʼʼоргани доходів і зборівʼʼ не вживається у ПК України, натомість відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, та його територіальні органи віднесені до контролюючих органів.