ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2023 року
м. Київ
справа № 520/986/22
адміністративне провадження № К/990/34812/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/986/22
за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк"
до Національного банку України
про визнання протиправними та скасування рішень
за касаційною скаргою Національного банку України
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року (постановлену у складі головуючого судді Любчич Л.В., суддів: Спаскіна О.А., Присяжнюк О.В.),
У С Т А Н О В И В :
1. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року задоволено позов Акціонерного товариства "Мегабанк" до Національного банку України про визнання протиправним та скасування Рішення Національного банку України - "Письмова вимога" від 30 грудня 2021 року за вих. № 28-0011/125162/БТ; визнання протиправним та скасування Рішення Національного банку України "Про результати інспекційної перевірки" за вих. № 28-0011/125055/БТ від 30 грудня 2021 року з додатком - "Звіт про інспекційну перевірку Акціонерного товариства "Мегабанк"".
2. Не погодившись із ухваленим рішенням, Національний банк України подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
3. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою.
4. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані неповажними та апеляційна скарга відповідача залишена без руху. 21 листопада 2022 року на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року надійшло клопотання Національного банку України про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначення інших поважних причин, однак ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані неповажними та відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку. З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року не були виконані в повному обсязі, недоліки апеляційної скарги не усунуто, то у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
6. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 251 КАС України, пункту 124 Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення №1845/0/15-21), у зв`язку із чим не взяв до уваги те, що у ЄСІТС забороняється розміщення та обробка інформації з обмеженим доступом, зокрема, з банківською таємницею. Відтак, за твердженням скаржника, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність відрахування строку на апеляційне оскарження у цій справі з моменту розміщення рішення суду апеляційної інстанції у підсистемі "Електронний кабінет" є хибним.
7. Національний банк України також вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 120/4999/20-а про те, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
8. Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №520/986/22, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
9. Суддя-доповідач ухвалою від 16 червня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 17 червня 2023 року.
10. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
11. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження позивачем отримано 28 грудня 2022 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
13. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
14. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
15. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на таке.
16. Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов`язковість судового рішення.
17. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).
18. Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати підхід Верховного Суду щодо вирішення правових питань, пов`язаних із відкриттям апеляційного провадження.
19. Так, у справі №1718/2-а-834/11 (постанова від 5 січня 2021 року) суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний перегляд судового рішення.
20. Аналогічна правова позиція була застосована Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21, від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а та від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21.
21. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, апеляційну скаргу відповідача залишена без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.
22. У подальшому, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржником не усунуто повністю недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Другого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року, а заявлені в клопотанні про поновлення строку причини пропуску строку на апеляційне оскарження та підстави для його поновлення, що зумовлені збройною агресією рф проти України та невчасним отриманням оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції не можуть вважатися об`єктивними та непереборними причинами, що унеможливлювали подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у строк, встановлений статтею 295 КАС України. Суд апеляційної інстанції вказав, що посилання відповідача на отримання копії повного судового рішення лише 1 серпня 2022 року, не спростовують факту обізнаності про судове рішення, яке направлялося йому 1 липня 2022 року до "Електронного кабінету". Строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у даній справі підлягає відрахуванню з 1 липня 2022 року, тобто з дати направлення рішення суду до "Електронного кабінету" відповідача, а не отримання судового рішення в паперовому вигляді 1 серпня 2022 року. Тому отримання судового рішення у паперовій формі 1 серпня 2022 року не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
23. З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду не погоджується та вважає за необхідне вказати таке.
24. Згідно зі статтею 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
25. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування вищезазначеної норми процесуального закону сформовані, зокрема, в постановах від 11 квітня 2018 року у справі №740/1818/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/1719/15, від 11 грудня 2018 року у справі №539/4097/13-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 591/5117/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 351/1340/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 0440/6033/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 804/332/16, від 20 серпня 2020 року у справі № 804/332/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17) та від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21.
26. Відповідно до частин першої-другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
27. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування вищезазначених норм процесуального закону сформовані, зокрема, у постановах від 13 червня 2019 року у справі №200/15533/17(2-а/200/1165/17) та від 20 серпня 2020 року у справі № 160/9265/18.
28. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.
29. Частинами другою, третьою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
30. Як було зазначено вище, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв`язку з пропуском строку її подання та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.
31. Згідно зі статтею 44 КАС України, особи, які беруть участь у справі (учасників справи), зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, зокрема, й щодо подання апеляційних скарг, сплати судового збору тощо.
32. Отже, з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань.
33. Колегія суддів зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
34. Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
35. За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
36. Зі змісту наведених норм процесуального права вбачається, що строк, визначений частиною першою статті 295 КАС України, є процесуальним строком встановленим законом, який суд може поновити якщо визнає причини його пропуску поважними, проте не може його встановлювати.
37. Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19, від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
38. Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
39. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
40. З огляду на викладене, особа, яка подала апеляційну скаргу з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України, має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).
41. Аналогічна позиція щодо застосування принципу res judicata в аспекті наявності підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 820/4563/16, від 13 червня 2019 року у справі № 200/15533/17(2-а/200/1165/17) та від 13 червня 2019 року у справі №809/4385/15.
42. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен для цього вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
43. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було ухвалено Харківським окружним адміністративним судом 22 лютого 2022 року у закритому судовому засіданні. Повний текст вказаного судового рішення виготовлений 1 липня 2022 року.