Постанова
Іменем України
15 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 9901/388/21
Провадження № 11-9заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі
головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.
за участю
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
позивача ОСОБА_1,
представника Верховної Ради України - Лаптієва А. М.
розглянула в судовому засіданні урежимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Президента України, Верховної Ради України (далі - ВР України), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою позивача на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року (судді Кашпур О. В., Данилевич Н. А., Мацедонська В. Е., Уханенко С. А., Шевцова Н. В.).
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивач працював суддею військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону, допоки парламент у 2008 році не звільнив його з цієї посади. Аж у 2020 році набрало чинності судове рішення Верховного Суду про скасування відповідного акта парламенту, а у 2021 році ВРП відмовила у звільненні позивача із зазначеної посади. Тому він вважає, що продовжує бути суддею. Але з 2010 року військових судів немає. Через це позивач неодноразово звертався до різних органів державної влади та їхніх посадових осіб зі зверненнями, щоб ті вжили заходи, спрямовані на відновлення його на посаді судді у штаті певного існуючого суду, та захистили позивача від вчинених щодо нього злочинів.
2. Вважаючи, що адресати трьох звернень мали вжити, але не вжили ті заходи реагування, які позивач очікував, він звернувся до адміністративного суду з позовом до Президента України, ВР України та ВРП. Просив: визнати неправомірною бездіяльність усіх відповідачів, які неналежно розглянули та не надали відповіді на заяву про вжиття заходів для відновлення його права на державний захист від вчинених щодо нього злочинів і запит на інформацію, зобов`язати розглянути зазначені заяву та запит і надати обґрунтовані відповіді; визнати неправомірною бездіяльність Президента України, який не розглянув заяву про відновлення позивача на посаді судді, зобов`язати розглянути цю заяву та надати обґрунтовану відповідь; зобов`язати ВРП і Президента України вжити заходи щодо поновлення позивача на посаді судді.
3. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Вважав, що відповідачі надали відповіді на звернення позивача. Зауважив, що ВР України не може бути відповідачем за вимогою, яка стосується заяви про вжиття заходів для відновлення права позивача на державний захист від вчинених щодо нього злочинів, оскільки цю заяву позивач адресував Голові ВР України, а не ВР України. Також суд вказав, що не може втрутитись у діяльність ВРП і Президента України за вимогою про вжиття заходів щодо поновлення позивача на посаді судді. Позивач із цим рішенням не погодився. Подав апеляційну скаргу. Наголосив, що відповідачі обмежилися формальними відписками, які не стосуються суті звернень, а рішення суду першої інстанції ґрунтується виключно на поясненнях представників відповідачів.
4. Велика Палата Верховного Суду мала перевірити, чи надали відповідачі належні відповіді на звернення позивача та чи правильними є висновки суду першої інстанції щодо позовних вимог. Вирішила, що апеляційну скаргу треба задовольнити частково.
(2) Зміст позовної заяви
5. 27 вересня 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:
5.1. Визнати неправомірною бездіяльність відповідачів, які неналежно розглянули та не надали відповіді на заяву від 27 серпня 2021 року про вжиття заходів для відновлення його права на державний захист від вчинених щодо нього злочинів і запит на інформацію від 24 липня 2021 року.
5.2. Зобов`язати відповідачів розглянути зазначені заяву та запит і надати обґрунтовані відповіді.
5.3. Визнати неправомірною бездіяльність Президента України, який не розглянув заяву від 29 серпня 2021 року про відновлення позивача на посаді судді.
5.4. Зобов`язати Президента України розглянути цю заяву та надати обґрунтовану відповідь.
5.5. Зобов`язати ВРП і Президента України вжити заходи щодо поновлення позивача на посаді судді.
6. Мотивував вимоги так:
6.1. 22 травня 2008 року ВР України прийняла постанову, згідно з якою, зокрема, звільнила позивача з посади судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону.
6.2. 18 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення, зокрема, про визнання протиправним і скасування цієї постанови ВР України.
6.3. 21 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, згідно з якою залишила зазначене рішення суду без змін.
6.4. 15 червня 2021 року ВРП прийняла рішення про відмову у звільненні позивача з посади судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону.
6.5. Позивач, на його думку, продовжує бути суддею військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону. Проте з 2010 року військові суди реорганізували (скоротили), а військових суддів перевели за їх бажанням до інших судів.
6.6. 13 липня 2021 року позивач звернувся із запитом на інформацію до члена ВРП ОСОБА_2 щодо відновлення позивача на посаді судді, грошового забезпечення, стажу, а також вжиття заходів безпеки.
6.7. 24 липня 2021 року через відсутність відповіді на попередній запит позивач надіслав ще один до Уповноваженого ВР України з прав людини та в. о. голови ВРП щодо усунення перешкод у розгляді запиту від 13 липня 2021 року та вжиття заходів безпеки відносно позивача.
6.8. 27 серпня 2021 року позивач звернувся із заявою до Президента України, голови та членів Ради національної безпеки і оборони України, членів ВРП, керівництва ВР України, депутатських фракцій, народних депутатів України. Просив, зокрема, негайно вжити заходи щодо усунення перешкод у розгляді його запиту на інформацію від 24 липня 2021 року.
6.9. 29 серпня 2021 року позивач звернувся до Президента України із заявою про відновлення на посаді судді та відшкодування шкоди.
6.10. Позивач на час подання позову не отримав відповіді на запити від 13 і 24 липня 2021 року та заяви від 27 і 29 серпня 2021 року (далі - заяви).
(3) Зміст рішень суду першої інстанції
7. 22 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу про залишення без розгляду заяви позивача про забезпечення його участі у справі в судовому засіданні у режимі відеоконференції. Мотивував ухвалу так: 28 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу, в якій роз`яснив позивачеві право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в одному із таких двох форматів: або у приміщенні суду, або поза його межами; зазначив, що відповідна заява подається згідно зі статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) залежно від обраного позивачем формату; незважаючи на це, позивач не визначив бажаний для нього формат участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
8. 8 грудня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтував рішення так:
8.1. Звернення позивача від 24 липня 2021 року за змістом не є запитом на інформацію згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI), а є зверненням за Законом України "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР).
8.2. Звернення від 24 липня 2021 року позивач адресував Уповноваженому ВР України з прав людини, копію - в. о. голови ВРП, тобто не звертався ні до Президента України, ні до ВР України. Тому безпідставними є вимоги про визнання неправомірною бездіяльності цих двох відповідачів щодо неналежного розгляду та ненадання відповіді на запит, зобов`язання розглянути останній і надати обґрунтовану відповідь.
8.3. 23 липня 2021 року ВРП надіслала позивачу рекомендованим листом відповідь вих. № 23203/0/9-21 на звернення від 13 липня 2021 року, а 3 серпня 2021 року - відповідь вих. № 24221/0/9-21 на звернення від 24 липня 2021 року.
8.4. 6 вересня 2021 року Офіс Президента України листом № 22/040075-04 переслав заяву позивача від 27 серпня 2021 року до Офісу Генерального прокурора, оскільки розгляд і вирішення питань, які порушив позивач у цій заяві, не належать до компетенції Президента України. 7 вересня 2021 року Офіс Президента України повідомив про це позивача листом № 22/040075-04 від 6 вересня 2021 року.
8.5. 24 вересня 2021 року ВРП надіслала позивачу рекомендованим листом відповідь № К-1624/6-8, 12, 14, 18, 21, 23 - 26641/0/9-21 на заяви від 27 серпня та від 1 вересня 2021 року.
8.6. Позивач адресував заяву від 27 серпня 2021 року, зокрема, керівництву ВР України, депутатським фракціям, народним депутатам України та надіслав її Голові ВР України, а не ВР України. Тому з огляду на законодавчо визначені повноваження Голови ВР України, які відмінні від функцій особи, яка є головою органу державної влади, безпідставними є вимоги про визнання неправомірною бездіяльності ВР України щодо неналежного розгляду та ненадання відповіді на заяву від 27 серпня 2021 року і про зобов`язання ВР України розглянути цю заяву.
8.7. 13 жовтня 2021 року Офіс Президента України надав позивачеві відповідь № 22/040699-04 на заяву від 29 серпня 2021 року. Вказав, зокрема, про те, що Президент України не має повноважень впливати на прийняття рішень ВРП.
8.8. ВРП приймає рішення щодо призначення судді на посаду. За поданням ВРП Президент України видає відповідний указ. Лише ВРП може поновити суддю на посаді. Суд не може втрутитися у порядок і процедуру, встановлені законом, зокрема вплинути на прийняття відповідних рішень ВРП і Президентом України.
(4) Зміст апеляційної скарги
9. 8 січня 2023 року позивач подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року та рішення цього суду від 8 грудня 2022 року, а справу направити на новий розгляд.
(5) Зміст ухвали Великої Палати Верховного Суду
10. 14 лютого 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою відмовила у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 22 листопада 2022 року (оскільки позивач оскаржив в апеляційному порядку ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду) та відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення цього суду від 8 грудня 2022 року.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
11. Позивач мотивував апеляційну скаргу так:
11.1. 22 листопада 2022 року суд першої інстанції постановив ухвалу, згідно з якою безпідставно відмовив позивачеві в участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
11.2. Суд першої інстанції не мотивував відмову у позові. Його рішення ґрунтується виключно на поясненнях представників відповідачів. Останні обмежилися формальними відписками, які не є відповідями щодо суті заяв позивача.
11.3. Суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
(2) Позиція відповідачів щодо доводів апеляційної скарги
12. 22 лютого 2023 року ВРП подала відзив на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Навела доводи, аналогічні мотивам суду першої інстанції.
13. 1 березня 2023 року Президент України подав відзив на апеляційну скаргу. Просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Навів доводи, аналогічні мотивам суду першої інстанції.
14. 1 березня 2023 року ВР України подала відзив на апеляційну скаргу. Просила залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Обґрунтувала відзив так:
14.1. ВР України не отримала звернення від 24 липня 2021 року.
14.2. Позивач надіслав заяву від 27 серпня 2021 року Голові ВР України, а не ВР України. Тому не може стверджувати про бездіяльність останньої. Тобто із ВР України у позивача відсутній предмет спору.
14.3. Голова ВР України дав доручення Комітету ВР України з питань правової політики, Комітету ВР України з питань правоохоронної діяльності, Комітету ВР України з питань антикорупційної політики, Депутатській фракції Політичної партії "Опозиційна платформа - За життя", Депутатській групі "Довіра" та Заступнику Голови ВР України розглянути заяву позивача від 27 серпня 2021 року, що підтверджують надані ними відповіді.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів позивача та висновків суду першої інстанції
(1.1) Щодо вимог визнати неправомірною бездіяльність відповідачів стосовно неналежного розгляду та ненадання відповідей на заяви від 24 липня і 27 серпня 2021 року, неналежного розгляду та ненадання відповіді Президентом України на заяву від 29 серпня 2021 року, а також зобов`язати їх розглянути ці звернення і надати обґрунтовані відповіді
15. Позивач стверджував, що отримані ним відповіді не стосуються суті запиту від 24 липня 2021 року, заяв від 27 і від 29 серпня 2021 року. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні цих вимог через безпідставність і необґрунтованість, зокрема через те, що відповідачі надали позивачеві відповіді на його звернення, а заяву від 27 серпня 2021 року автор надіслав Голові ВР України, з огляду на що відповідачем не може бути ВР України. На думку позивача, суд першої інстанції не відреагував на його доводи, а побудував аргументацію виключно на твердженнях відповідачів. Велика Палата Верховного Суду погоджується з відмовою у задоволенні відповідних позовних вимог, але дещо з інших мотивів.
16. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина перша статті 19 Закону № 2939-VI).
17. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (частина третя статті 3 Закону № 393/96-ВР).
18. 24 липня 2021 року позивач подав звернення до Уповноваженого ВР України з прав людини, а копію адресував в. о. голови ВРП. Просив надати таку інформацію: "1) Щодо вжиття негайних заходів по звільненню з заручників та припинення катування органами досудового розслідування: Генеральною прокуратурою, Службою безпеки України, Державним бюро розслідувань судді Чауса; 2) Щодо вжиття негайних заходів по розпочатку розслідування за моїми заявами про вчинення щодо мене численних злочинів посадовими особами правоохоронної системи та вжиття щодо мене заходів безпеки; 3) Щодо вжиття заходів по негайному відстороненню від займаних посад, притягненню до відповідальності за зловживання владою, бандитизм, порушення присяги та своїх посадових обов`язків: Генерального прокурора ОСОБА_8, Голову СБУ ОСОБА_3, в. о. Директора ДБР ОСОБА_9; 4) Щодо вжиття заходів по усуненню перешкод щодо розгляду та надання обґрунтованої відповіді за моїм запитом на інформацію до ВРП від 13.07.2021 р.".
19. На думку Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції правильно виснував, що, зважаючи на порушені позивачем питання, запит від 24 липня 2021 року не є запитом на інформацію, передбаченим Законом № 2939-VI, а є зверненням за Законом № 393/96-ВР.
20. Суд першої інстанції також коректно зауважив, що оскільки адресатами запиту від 24 липня 2021 року були Уповноважений ВР України з прав людини та в. о. голови ВРП, то безпідставними є вимоги позивача щодо цього звернення, заявлені до Президента України та ВР України.
21. Стосовно доводів позивача про бездіяльність ВРП щодо розгляду запиту від 24 липня 2021 року суд першої інстанції констатував, що цей відповідач надав позивачеві відповідь від 3 серпня 2021 року № 24221/0/9-21 (т. 1, а. с. 117), зокрема повідомив, що не може розглядати питання притягнення зазначених позивачем осіб до відповідальності. Крім того, 23 липня 2021 року у листі № 23203/0/9-21 ВРП у відповідь на звернення позивача від 13 липня 2021 року зазначила, що заяву від 19 жовтня 2020 року (вх. № К-265/25/7-20) про поновлення позивача на посаді судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону ВРП залишила без розгляду згідно з рішенням від 15 липня 2021 року № 1596/0/15-21 (т. 1, а. с. 115).
22. 27 серпня 2021 року позивач надіслав Президенту України, в. о. голови ВРП і Голові ВР України заяву, адресатом якої вказав голову РНБО України - Президента України, а адресатами копії заяви зазначив голову та членів РНБО України, всіх членів ВРП, керівництво ВР України, депутатських фракцій, народних депутатів України. Просив: "1) Усунути перешкоди у належному розгляді вищезазначених звернень; 2) Вжити негайних заходів по розпочатку розслідування за моїми заявами про вчинення щодо мене численних злочинів посадовими особами правоохоронної системи та вжиття щодо мене заходів безпеки (мої заяви від 30.11.2020 р., 24.02.21 р., 23.04.21 р., 11.06.21 р., 23.07.21 р., 04.08.21 р.); 3) Вжити заходи по негайному відстороненню від займаних посад, притягненню до відповідальності за зловживання владою, бандитизм, порушення присяги та своїх посадових обов`язків: Генерального прокурора ОСОБА_8, в. о. керівника САП ОСОБА_10, Директора НАБУ ОСОБА_11, Голову СБУ ОСОБА_3, в. о. Директора ДБР ОСОБА_9 та інших (згідно моїх заяв до Вас від 10.03.21 р., 12.03.21 р.); 4) Вжити негайних заходів по усуненню від займаних посад на час проведення розслідування за моїми заявами про вчинення злочинів від 23.07.21 р., 04.08.21 р. членів ВРП: ОСОБА_4 (в. о. Голови ВРП), ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Уповноваженого ВРУ з прав людини ОСОБА_12; 5) Вжити негайних заходів по усуненню перешкод у розгляді мого запиту на інформацію від 24.07.21 р.".
23. Суд першої інстанції правильно встановив, що 6 вересня 2021 року Офіс Президента України листом № 22/040075-04 переслав заяву позивача від 27 серпня 2021 року до Офісу Генерального прокурора (бо розгляд і вирішення питань, які порушив позивач, не належать до компетенції Президента України); 7 вересня 2021 року Офіс Президента України повідомив про це позивача листом № 22/040075-04 від 6 вересня 2021 року; 24 вересня 2021 року ВРП надіслала позивачу рекомендованим листом відповідь № К-1624/6-8, 12, 14, 18, 21, 23 - 26641/0/9-21 на заяви від 27 серпня та від 1 вересня 2021 року. ВРП зауважила, що попередні звернення позивача вона розглянула, а заява від 27 серпня 2021 року не містила нових питань, які б підлягали додатковому опрацюванню (т. 1, а. с. 119 - 121).
24. Стосовно ВР України суд першої інстанції зазначив, що позивач адресував заяву від 27 серпня 2021 року, зокрема, керівництву ВР України, депутатським фракціям, народним депутатам України, а надіслав її поштою Голові ВР України, а не ВР України. На думку суду першої інстанції, повноваження Голови ВР України є відмінними від функцій особи, яка очолює орган державної влади. Враховуючи це, вважав безпідставними вимоги про визнання неправомірною бездіяльності ВР України щодо неналежного розгляду та ненадання відповіді на заяву від 27 серпня 2021 року і про зобов`язання ВР України розглянути цю заяву та надати на неї обґрунтовану відповідь.
25. Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованою вимогу позивача до ВР України щодо неналежного розгляду та ненадання відповіді на заяву від 27 серпня 2021 року, але не тому, що він адресував відповідне поштове відправлення Голові ВР України, а не самій ВР України.
26. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону № 393/96-ВР).