Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 448/362/22
Провадження № 14-113цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостиська зернова компанія" (далі - товариство), Яворівської районної державної адміністрації (далі - райдержадміністрація) про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 3 травня 2022 року, постановлену суддею Гіряк С. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивач, який є директором (одноосібним виконавчим органом) товариства з обмеженою відповідальністю, неодноразово звертався у 2015 і 2022 роках до цього товариства та до його єдиного учасника із заявою про звільнення з роботи. Однак загальні збори товариства, уповноважені на звільнення позивача, таку заяву не розглянули. На думку позивача, цим порушені його трудові права, зокрема бути звільненим із займаної посади за власним бажанням і на вільне обрання місця роботи на власний розсуд. Тому просив суд визнати його трудові відносини та відносини представництва з товариством припиненими, а також зобов`язати райдержадміністрацію вчинити реєстраційні дії зі зміни відповідних відомостей про товариство в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).
2. Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі. Виснував, що спір треба розглядати за правилами господарського судочинства, бо він виник між товариством і його виконавчим органом - особою, яка має повноваження управляти цим товариством. Вважав похідною вимогу про зобов`язання райдержадміністрації вчинити реєстраційні дії зі зміни в ЄДР відповідних відомостей про товариство. Апеляційний суд цю ухвалу підтримав.
3. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу позивача, мала вирішити питання про те, за правилами якого судочинства треба розглядати заявлені директором товариства позовні вимоги. Вирішила, що спір про припинення трудових відносин директора товариства з обмеженою відповідальністю із цим товариством і про зобов`язання внести відповідні зміни до ЄДР належить до юрисдикції господарського суду, оскільки управління товариством включає реалізацію загальними зборами його учасників компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення повноважень останнього.
(2) Зміст позовної заяви
4. 19 квітня 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:
4.1. Визнати припиненими з 13 квітня 2022 року його трудові відносини з товариством за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а також відносини представництва між ним як представником і товариством.
4.2. Зобов`язати райдержадміністрацію (в особі уповноваженого державного реєстратора) вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про товариство, які містяться в ЄДР: виключити з ЄДР відомості про позивача як директора товариства, додавши слова "трудові відносини припинено за рішенням Мостиського районного суду Львівської області", та як особи, яка може вчиняти дії від імені товариства, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
5. Мотивував вимоги так:
5.1. Єдиним учасником товариства є компанія "Петрон Лімітед" (Petron Limited), зареєстроване у Республіці Кіпрі.
5.2. 27 січня 2014 року загальні збори товариства ухвалили рішення, оформлене протоколом № 27-01-2014, про призначення позивача на посаду директора товариства.
5.3. 6 лютого 2014 року позивач видав наказ про початок виконання обов`язків директора за сумісництвом з оплатою праці згідно зі штатним розписом пропорційно відпрацьованому часу.
5.4. З моменту призначення позивача керівником єдиний учасник не займається товариством; останнє господарської діяльності не веде, найманих працівників не має.
5.5. Неодноразово він заявляв представникам компанії "Петрон Лімітед" про своє бажання припинити трудові відносини з товариством.
5.6. Улітку 2015 року після чергових спроб припинити трудові відносини та відповідних обіцянок з боку представників компанії "Петрон Лімітед" позивач залишив в офісі товариства заяву про звільнення з роботи. Він був упевнений, що його прохання задовольнять. Однак, як йому стало відомо, досі залишається директором товариства.
5.7. 30 березня 2022 року позивач направив товариству та компанії "Петрон Лімітед" заяви про звільнення з роботи. Проте відповіді не отримав. Згідно з відомостями з ЄДР залишається директором товариства та його представником.
5.8. Загальні збори товариства, уповноважені на звільнення позивача, не розглянули його заяву про звільнення та не виконали покладені на них статутом обов`язки "зі створення нового виконавчого органу".
5.9. Товариство порушує трудові права позивача, зокрема право бути звільненим з посади директора за власним бажанням і право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд, бо не розглядає відповідну заяву та не вживає заходи для прийняття рішення про звільнення позивача.
(3) Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
6. 3 травня 2022 року Мостиський районний суд Львівської області постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Мотивував ухвалу так:
6.1. Спір треба розглядати не як трудовий, а як корпоративний, що виник між товариством і його виконавчим органом - особою, яка має повноваження управляти цим товариством. Тому, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, позов треба розглядати за правилами господарського судочинства.
6.2. Вимога про зобов`язання райдержадміністрації вжити заходів щодо проведення державної реєстрації змін до відомостей ЄДР про юридичну особу в частині виключення інформації про позивача як директора товариства, є похідною від вимоги про припинення повноважень директора товариства. Тому до вирішення первісної вимоги не можна розглянути похідну.
6.3. Припинення повноважень члена виконавчого органу відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто від розірвання з ним трудового договору на підставі КЗпП України). Тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу визначена не у КЗпП України, а у ЦК України. Частина третя статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час із будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах із особою, якій вони довірили управління товариством, і не може розглядатися у площині трудового права. Тому спір щодо правомірності припинення повноважень виконавчого органу товариства слід розглядати за правилами господарського судочинства (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц і від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18, а також висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 404/1255/21).
(4) Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. 25 липня 2022 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції від 3 травня 2022 року.Мотивував постанову так:
7.1. Припинення повноважень директора як виконавчого органу товариства врегульоване не трудовим законодавством, а статутом товариства та Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
7.2. У позивача з товариством виникли відносини, пов`язані з управлінням останнім. Ці відносини, "зважаючи на відсутність укладеного між ними трудового договору", не є трудовими.
7.3. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц).
7.4. У сторін спору виникли корпоративні відносини. Тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі за правилами цивільного судочинства.
(5) Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. 26 серпня 2022 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Стверджував про неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просив скасувати відповідні рішення цих судів, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
(6) Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
9. 1 вересня 2022 року Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження з огляду на оскарження судових рішень з підстави, визначеної абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
10. 7 грудня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував тим, що позивач оскаржив рішення судів першої й апеляційної інстанцій порушенням ними правил юрисдикції. Звернув увагу, зокрема, на таке:
10.1. Існує неоднакова практика застосування положень статті 38 КЗпП України Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Слід відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованого у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21, про розгляд за правилами господарського судочинства позову фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю, директором і учасником якого була ця особа, про визнання трудових відносин припиненими.
На противагу цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 761/40378/18, від 8 червня 2021 року у справі № 569/20123/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 390/1449/19 вказали, що у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівник для захисту його прав може звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими за правилами цивільного судочинства.
10.2. На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства з огляду на таке:
10.2.1. В абзаці першому частини першої статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
10.2.2. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)). Наведений припис не охоплює спори директора товариства, який не є його учасником (засновником, акціонером, членом), із самим товариством про припинення трудових відносин - звільнення на підставі статті 38 КЗпП України (за власним бажанням).
10.2.3. За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
10.2.4. Європейський суд з прав людини, аналізуючи поняття "приватного життя" за пунктом першим статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей значно можуть розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).
10.2.5. Наявність у реєстрі інформації про позивача як про керівника товариства стосується сфери професійної діяльності й охоплюється поняттям "приватне життя".
10.2.6. Свобода праці включає можливість особи працювати чи не працювати, вільно обирати роботу, без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. Право на працю є невідчужуваним і передбачає забезпечення рівних можливостей для його реалізації.
10.2.7. Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 вказав, що право на працю (стаття 43 Конституції України) є природною потребою людини своїми фізичними та розумовими здібностями забезпечувати власне життя та передбачає можливість як самостійно займатися трудовою діяльністю, так і працювати за трудовим договором (контрактом).
10.2.8. Підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).
10.2.9. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (частина перша статті 38 КЗпП України).
10.2.10. Трудове законодавство України для керівника (директора) товариства, як і для будь-якого іншого працівника, передбачає право звільнитися за власним бажанням у передбачений законом спосіб, а саме письмово попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення за два тижні.
11. 19 січня 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою прийняла справу до розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
12.1. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статтю 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 21 КЗпП України, частину третю статті 99 ЦК України, статтю 10, частину першу статті 23, частину першу статті 50, статті 58 - 59 Закону України "Про господарські товариства", який втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю на підставі Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон № 2275-VIII). Ці суди не застосували частину першу та пункт 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України і безпідставно застосували пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).
12.2. Позивач не має корпоративних відносин із товариством, оскільки ніколи не володів часткою у статутному капіталі останнього, ніколи не був учасником або засновником товариства. Тому не обґрунтовував вимоги існуванням корпоративних правовідносин. У прохальній частині позовної заяви просив суд визнати припиненими його трудові відносини з товариством за власним бажанням на підставі відповідної заяви згідно зі статтею 38 КЗпП України. Позов стосується захисту виключно трудових прав.
12.3. Суди безпідставно керувалися висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц і від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 404/1255/21. Правовідносини у зазначених справах не є подібними з тими, що виникли у сторін спору у справі № 448/362/22.
(2) Позиції інших учасників справи
13. Інші учасники справи відзиви на позов не подали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у касаційному суді
14. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження на підставі абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
16. З огляду на вказаний припис Велика Палата Верховного Суду переглядає у касаційному порядку судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів позивача та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Щодо юрисдикції суду за вимогами, які стосуються звільнення з роботи одноосібного виконавчого органу товариства
17. Позивач просив визнати припиненими його трудові відносини та відносини представництва з товариством, зобов`язати реєстратора внести в ЄДР відповідні зміни у відомості про товариство. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що такий спір треба розглядати за правилами господарського судочинства. Велика Палата Верховного Суду із цим висновком загалом погоджується.
18. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
19. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).
20. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
21. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частинаперша статті 43 Конституції України).
22. До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).
23. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).
24. Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).
25. Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).
26. Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.
27. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).
28. Велика Палата Верховного Суду з огляду на чинне правове регулювання не погоджується з доводом позивача про те, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим. Помилковим є твердження позивача про те, що спір стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю.
29. За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.