Постанова
іменем України
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 509/6277/19
провадження № 51-3919 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника цивільного відповідача
ПрАТ "СК АСКО ДС"(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019160000000857 від 21 вересня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Тюмень російської федерації, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" ОСОБА_9 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 лютого 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року та касаційною скаргою представника цивільного відповідача ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ТСН" Лтд ОСОБА_10 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 лютого 2021 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 до ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" (далі - ПрАТ "СК АСКО ДС"), ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ТСН" ЛТД (далі - ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд), ПАТ "Чорноморська транспортна компанія", третя особа ОСОБА_8, задоволено частково та ухвалено стягнути з:
- ПрАТ "СК АСКО ДС" на користь ОСОБА_11 16 247,70 грн на відшкодування витрат на лікування та 5 207,15 грн на відшкодування моральної шкоди;
- ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд та ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" у солідарному порядку на користь ОСОБА_11 різницю між страховим відшкодуванням у зв`язку з лікуванням та фактичним розміром шкоди у зв`язку з лікуванням у сумі 54 021,60 грн, а також різницю між страховим відшкодуванням моральної шкоди та фактичним розміром заподіяної моральної шкоди у сумі 489 585,70 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 до ПрАТ "СК АСКО ДС", ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд, ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" та ПрАТ "СК Уніка" задоволено частково, ухвалено стягнути з:
- ПрАТ "СК АСКО ДС" на користь ОСОБА_12 5 176 грн на відшкодування витрат на поховання та 50 076 грн на відшкодування моральної шкоди;
- ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд та ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" у солідарному порядку на користь ОСОБА_12 5 824 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 899 848 грн на відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 до ПрАТ "СК АСКО ДС", ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд, ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" та ПрАТ "СК Уніка" задоволено частково та ухвалено стягнути з:
- ПрАТ "СК АСКО ДС" на користь ОСОБА_13 2 976 грн на відшкодування витрат на поховання та 50 076 грн на відшкодування моральної шкоди;
- ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд та ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" у солідарному порядку на користь ОСОБА_13 8 024 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 899 848 грн на відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_14 до ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд, третя особа ОСОБА_8, задоволено частково, ухвалено стягнути з ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд на користь ОСОБА_14 40 724 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 959 688,82 грн на відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_15 до ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд, третя особа ОСОБА_8, задоволено частково, ухвалено стягнути з ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд на користь ОСОБА_15 56 169 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 до ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд, третя особа ОСОБА_8, задоволено частково та ухвалено стягнути з ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд:
- на користь ОСОБА_16 та ОСОБА_17 500 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди;
- на користь ОСОБА_17 заподіяну шкоду у розмірі 4 310 грн щомісячно з 21 вересня 2019 року безстроково;
- на користь ОСОБА_16 93 884 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_18, як в своїх інтересах, так і в інтересах неповнолітніх ОСОБА_19 (2003 року народження) та ОСОБА_20 (2003 року народження) до ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд, третя особа ОСОБА_8, задоволено частково та ухвалено стягнути з ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд:
- на користь ОСОБА_18 21 335 грн на відшкодування матеріальної шкоди;
- на користь ОСОБА_19 та ОСОБА_20 14 874,64 грн рівними частками, щомісячно, починаючи з 21 вересня 2019 року до закінчення ними навчання у вищих навчальних закладах;
- на користь ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 959 993,53 грн рівними частками на відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_22 до ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд, третя особа ОСОБА_8, задоволено частково та ухвалено стягнути з ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд:
- на користь ОСОБА_21 9 624 грн на відшкодування матеріальної шкоди;
- на користь ОСОБА_21 та ОСОБА_22 959 688,82 грн рівними частками на відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_23 до ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд, третя особа ОСОБА_8, задоволено частково та ухвалено стягнути з ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд на користь ОСОБА_23 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_24 до ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд та ПрАТ "СК "Уніка", третя особа ОСОБА_8, задоволено частково та ухвалено стягнути з:
- ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд на користь ОСОБА_24 97 555,55 грн на відшкодування матеріальної шкоди;
- ПрАТ "СК "Уніка" на користь ОСОБА_24 99 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_25 до ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд, обвинуваченого ОСОБА_8 та ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" задоволено частково, ухвалено стягнути у солідарному порядку з ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд та ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" на користь ОСОБА_25 35 900 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_26 до ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд, ПАТ "Чорноморська транспортна компанія", ПрАТ "СК АСКО ДС" та ПрАТ "СК "Уніка" задоволено частково та ухвалено стягнути у солідарному порядку з ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд та ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" 90 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_27, як в своїх інтересах, так і в інтересах малолітнього ОСОБА_28 (2015 року народження) до ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд, третя особа ОСОБА_8, задоволено.
Ухвалено стягнути з ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд на користь ОСОБА_27 31 824 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 125 000 грн на відшкодування моральної шкоди та на користь малолітнього ОСОБА_28 в особі матері ОСОБА_27 125 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 830 грн щомісячно, до 25 листопада 2029 року включно, на її утримання у зв`язку із втратою годувальника.
Провадження по справі за позовом ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" до ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд та ПрАТ "СК "Уніка", третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної шкоди закрито.
Згідно з вироком ОСОБА_8 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 21 вересня 2019 року, приблизно о 14:04, працюючи на посаді водія автотранспортних засобів у ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд (наказ про прийняття на роботу № 43 від 27 вересня 2017 року) у відповідності до своїх трудових обов`язків, на підставі договору № 220419 від 22 квітня 2019 року про перевезення вантажів і товарно-транспортної накладної № 0015060 від 21 вересня 2019 року, за дорученням ПрАТ "Черкаський комбінат хлібопродуктів", здійснював перевезення вантажу ТОВ "ОІЛПРОДАКШЕН".
Знаходячись за кермом технічно справного автопоїзду у складі тягача "DAF TE 95 XF 430", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом-цистерною-Е "MENCI SL 1053FS", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд, ОСОБА_8 рухався в умовах необмеженої видимості, по асфальтованому сухому дорожньому покриттю автодороги "Н-33" сполученням "Одеса-Білгород-Дністровський-Монаші".
В цей самий час, по вказаній ділянці автодороги, з боку м. Білгород-Дністровський у напрямку м. Одеси, прямолінійно, у лівій смузі свого напрямку, зі швидкістю близько 70-80 км/год, рухався технічно справний автомобіль марки "MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" ОСОБА_29, який здійснював перевезення 11 пасажирів за приміським маршрутом № "52 К" сполученням "Одеса автовокзал "Привоз" - ст. Аккаржа".
Проїжджаючи на 13 км + 480 м зазначеної автодороги в Овідіопольському районі Одеської області, де організований двосторонній рух, та рухаючись поза населених пунктів, на прямій ділянці, з боку м. Одеси в напрямку м. Білгород-Дністровський, зі швидкістю не менше 60 км/год, водій ОСОБА_8, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5.; 2.3. б); 11.4.; 12.1. ПДР та вимоги розділу 34 "Дорожня розмітка" ПДР, а також свідомо створюючи небезпеку для інших учасників дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, особливості вантажу, що ним перевозиться і завантаженого стану свого транспортного засобу, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автопоїзда і безпечно керувати ним, постійно не слідкуючи за дорожньою обстановкою та її зміною, а також зміною напрямку свого руху, і, як наслідок, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру - перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1. ПДР, яку було заборонено перетинати, виїхав на зустрічну половину проїзної частини, де допустив зіткнення передньою лівою частиною тягача "DAF TE 95 XF 430" з передньою лівою частиною автомобіля "MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D", на смузі руху останнього, в результаті чого автомобіль "MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D" відкинуло за межі проїзної частини на праве за ходом його руху узбіччя, де відбулося його перекидання на правий борт.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажирам та водієві автомобіля "MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D" було спричинено наступні тілесні ушкодження:
- водієві ОСОБА_29, пасажирам ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 та ОСОБА_37 - тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з їх смертю на місці пригоди;
- пасажирам ОСОБА_26 та ОСОБА_11 - тяжкі тілесні ушкодження, за критерієм небезпеки для життя;
- пасажиру ОСОБА_23 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_38 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, представника цивільного відповідача ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд - адвоката ОСОБА_10 та представника цивільного відповідача ПрАТ "СК АСКО ДС" - адвоката ОСОБА_9 залишено без задоволення.
Вирок місцевого суду змінено, шляхом доповнення до резолютивної частини абзацу: "Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2019 року (номер справи 947/22918/19 номер провадження 1-кс/947/12517/19)".
В решті рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїй касаційній скарзі представник цивільного відповідача ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд - адвокат ОСОБА_10, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому вказує, що в даному кримінальному провадженні належним чином не були встановлені всі обставини справи в межах цивільного позову, а також не залучено всіх осіб, які мають відношення до відшкодування шкоди, що, в свою чергу, тягне за собою неповний розгляд заявлених цивільних позовів потерпілих.
На обґрунтування своїх доводів представник ОСОБА_10 зазначає, що судом апеляційної інстанції, під час постановлення рішення, в порушення вимог статей 7, 23, 91, 94, 404 КПК України, статей 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України не було перевірено наявні в матеріалах провадження докази (довідки), згідно з якими перевезення ОСОБА_8 вантажу, який належав ТОВ "ОІЛПРОДАКШЕН", здійснювалось за дорученням ПрАТ "Черкаський комбінат хлібопродуктів" (представники яких не були залучені до справи), тобто фактично вантаж та транспортний засіб на той час не були у розпорядженні ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд.При цьому зауважує, що вказаний транспортний засіб перебував у повному господарському віданні у ПрАТ "Черкаський комбінат хлібопродуктів", а тому стягнення матеріальної та моральної шкоди з ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд на користь потерпілих є незаконним та необґрунтованим.
Також адвокат ОСОБА_10, посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України (далі - ВСУ) № 6 від 27 березня 1992 року та постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) № 4 від 01 березня 2013 року, стверджує, що шкода, заподіяна особі або майну, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала.
Крім того, представник цивільного відповідача зауважує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни, вищенаведені обставини, які також були зазначені в апеляційній скарзі, проігнорував, чим допустив порушення вимог ст. 419 КПК України.
У своїй касаційній скарзі представник цивільного відповідача ПрАТ "СК АСКО ДС" - адвокат ОСОБА_9, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення цивільного позову змінити та відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про відшкодування шкоди до ПрАТ "СК АСКО ДС".
На обґрунтування своїх вимог представник цивільного відповідача зазначає, що цивільно-правова відповідальність автомобіля "MERCEDES-BENZ Sprinter 312 D" була застрахована в ПрАТ "СК "АСКО ДС", водночас водій ОСОБА_29, який керував вказаним автомобілем, в рамках даного кримінального провадження не мав статусу підозрюваного чи обвинуваченого, а тому потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не мали права звертатись із цивільним позовом про відшкодування шкоди до ПрАТ "СК АСКО ДС", оскільки страхова компанія в даному випадку не є особою, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну підозрюваним чи обвинуваченим.
Разом з тим, на підтвердження своїх доводів представник ОСОБА_9, посилаючись на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 21 січня 2020 року (справа № 369/1850/18) та постанові від 02 вересня 2020 року (у справі № 452/435/17), зауважує, що початок перебігу позовної давності для потерпілого співпадає з моментом встановлення у кримінальному провадженні підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову про відшкодування шкоди до конкретної особи.
Крім того, представник ПрАТ "СК АСКО ДС" вказує, що вищенаведені обставини були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою. При цьому, на переконання представника цивільного відповідача, суд апеляційної інстанції, зазначаючи у своєму рішенні про те, що наявність у ОСОБА_29 статусу підозрюваного чи обвинуваченого не є вирішальною для появи у нього обов`язку відшкодування шкоди, завданої під час ДТП, є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам ст. 128 КПК України.
Одночасно адвокат ОСОБА_9, посилаючись на положення ст. 12 Закону України "Про автомобільний транспорт" та ст. 7 Закону України "Про страхування" зазначає, що суди попередніх інстанцій також не врахували особливостей страхування пасажирів та водія автомобільного транспорту при пасажирських перевезеннях та не встановили факт наявності чи відсутності такого страхування, а тому дійшли передчасного та безпідставного висновку про покладення на ПрАТ "СК АСКО ДС" обов`язку зі сплати страхового відшкодування потерпілим ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргупредставника цивільного відповідача ПрАТ "СК АСКО ДС" - адвоката ОСОБА_9 та касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд - адвоката ОСОБА_10 не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні представник цивільного відповідача ПрАТ "СК АСКО ДС" ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу представника ОСОБА_9 та просив її задовольнити. Що стосується касаційної скарги представника ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд - адвоката ОСОБА_10, то ОСОБА_6 заперечував щодо її задоволення.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги представника ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд - адвоката ОСОБА_10 та підтримала касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ "СК АСКО ДС" ОСОБА_9 .
Потерпіла ОСОБА_7 заперечувала щодо задоволення поданих касаційних скарг, просила оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни, а касаційні скарги представників цивільних відповідачів - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга представника цивільного відповідача ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд - адвоката ОСОБА_10 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга представника цивільного відповідача ПрАТ "СК "АСКО ДС" - адвоката ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновок судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_8 та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 286 КК України у касаційних скаргах не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів представника цивільного відповідача ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд ОСОБА_10 про неправильне вирішення заявлених потерпілими цивільних позовів, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у своїй касаційній скарзі адвокат ОСОБА_10 зазначає, що в рамках даного кримінального провадження належним чином не були встановлені всі обставини справи в межах цивільних позовів, а також не залучено інших осіб, які мають відношення до відшкодування шкоди, що, в свою чергу, на його думку, призвело до неповного розгляду позовних вимог потерпілих. Зокрема, судом апеляційної інстанції не було перевірено наявні в матеріалах провадження докази (довідки), згідно з якими перевезення ОСОБА_8 вантажу, який належав ТОВ "ОІЛПРОДАКШЕН", здійснювалось за дорученням ПрАТ "Черкаський комбінат хлібопродуктів", тобто фактично вантаж та транспортний засіб на момент ДТП не були у розпорядженні ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд. При цьому зауважує, що вказаний транспортний засіб перебував у повному господарському віданні у ПрАТ "Черкаський комбінат хлібопродуктів", а тому стягнення матеріальної та моральної шкоди з ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд на користь потерпілих є незаконним та необґрунтованим.
Однак Верховний Суд не погоджується з такою позицією представника цивільного відповідача, виходячи з наступного.
Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як убачається з вироку, потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 звернулись до суду першої інстанції з цивільними позовами про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка виникла, зокрема, і за участі водія ОСОБА_8 . При цьому подані позови були пред`явлені, крім інших, і до ТОВ "ВКФ "ТСН" Лтд як до роботодавця ОСОБА_8, який в момент ДПТ був працівником вказаного підприємства та виконував трудові обов`язки.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
За ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У абзаці 3 п. 4 постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Зі змісту абзацу 2 п. 6 постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" вбачається, щоне вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.
З огляду на зазначене матеріальна та моральна шкода, яка була заподіяна потерпілим внаслідок ДТП, має відшкодовуватися не особою, яка на виконання своїх трудових обов`язків керувала транспортним засобом та, як наслідок, стала винуватцем події, а юридичною або фізичною особою, працівником якої являється водій цього транспортного засобу.