П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2023 року
м. Київ
справа №572/1861/18
провадження №51-580км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 15 січня 2021 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Тріскині Сарненського району Рівненської області,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 15 січня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій визнали винуватим ОСОБА_7 у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 23:00 поблизу магазину по вул. Набережна, 71 в с. Тріскині Сарненського району Рівненської області заподіяв ОСОБА_8 не менше двох ударів скляними пляшками та одного удару каменем по голові потерпілого від чого настала смерть останнього.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог захисник вказує, що:
- протоколи огляду місця події від 08 квітня 2018 року, огляду від 09 квітня 2018 року за змістом відрізняються від тих, з якими захисник ознайомлювався в ході реалізації положень ст. 290 КПК;
- з клопотанням про арешт майна слідчий звернувся з порушенням термінів, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК;
- слідчим суддею було порушено строки розгляду клопотання про обшук;
- засудженому не було надано правову допомогу під час затримання;
- протокол допиту ОСОБА_7 є недопустимим доказом;
- протокол слідчого експерименту від 09 квітня 2018 року є недопустимим у зв`язку з тим, що не відповідає вимогам КПК та обставинам справи;
- протокол огляду місця події та похідні від нього докази є недопустимими, оскільки відсутній протокол затримання особи, яка була змушена залишатись поряд з поліцейським;
- протокол огляду, відповідно до якого відбирались зразки крові, волосся та шкіри потерпілого містить ознаки підробки, а тому і висновки експертиз, проведені щодо цих об`єктів, є недопустимими;
- залишилися неперевіреними заяви засудженого про застосування до нього недозволених методів слідства;
- висновок експерта №54 суперечить даним, встановленим у висновку №58+додаткова від 23 червня 2018 року;
- винуватість засудженого не доведено поза розумним сумнівом;
- апеляційним судом порушено норму ч. 3 ст. 404 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник та засуджений підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити;
- прокурор заперечила касаційну скаргу та просила відмовити у її задоволенні.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Наведені у касаційній скарзі захисника аргументи про невідповідність висновків судів фактичним обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановлених у судових рішеннях, та про неповноту судового розгляду не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, оскільки касаційний суд виступає судом права, а не факту.
Аргументи сторони захисту про порушення права на надання правової допомоги під час затримання засудженого колегія суддів відхиляє.
З наявних матеріалів кримінального провадження видно, що затримання ОСОБА_7 відбулося 08 квітня 2018 року о 16:16, під час якого був присутній захисник ОСОБА_9, будь-яких зауважень чи клопотань засудженим не заявлялося, про що свідчить власноручний підпис останнього на протоколі (а. с. 179, Т. 2).
Дійсно доручення центру безоплатної правової допомоги захиснику ОСОБА_9 було оформлено на годину пізніше. Проте сам захисник знав про факт необхідності здійснення повноважень про надання правової допомоги ОСОБА_7 та фактично був присутнім в ході оформлення затримання останнього й надавав йому правову допомогу.
Відтак Суд констатує, що під час затримання ОСОБА_7 йому було забезпечено право на захист.
Щодо тверджень сторони захисту про те, що до ОСОБА_7 застосовувалися недозволені методи слідства, суд звертає увагу на таке.
Особа, яка робить таку заяву, має повідомити фактичні обставини поводження з нею і надати їм певне підтвердження або, якщо це неможливо з об`єктивних причин, інформацію, яка дасть можливість її перевірити і отримати підтвердження заяви.
Під час касаційного розгляду цього провадження суд уточнював у засудженого які саме недозволені методи до нього застосовувалися, ким, де і коли. Зі змісту отриманої від нього інформації суд не вважає, що у цьому провадженні дійсно мало місце застосування до ОСОБА_7 недозволених методів слідства.
Окремо суд звертає увагу на те, що питання вчинення неправомірних дій працівниками правоохоронного органу щодо засудженого ОСОБА_7 було предметом неодноразової перевірки слідчими суддями.
Востаннє постановою старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) ТУ ДБР у м. Хмельницькому ОСОБА_10 від 24 вересня 2022 року кримінальне провадження №42018180000000102 від 05 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, закрито у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
У постанові слідчий встановив такі факти:
(1) висновком службового розслідування по факту внесення відомостей до ЄРДР щодо неправомірних дій окремих працівників поліції, затвердженого начальником ГУНП в Рівненській області ОСОБА_11 31 січня 2019 року, відомості щодо протиправної поведінки працівників Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області відносно ОСОБА_7 не підтвердилися;
(2) висновком експерта від 09 квітня 2020 року №82 визначено, що кільцевидний синець в діаметрі 2,0Х2,5 виникло від дії твердого предмета, що не виключає дію "присоски кардіографа" та як тілесне ушкодження не оцінюється. Слідчим отримано відповідь на запит, в якій вказано про проходження ОСОБА_7 ЕКГ 08 квітня 2018 року у Сарненській ЦРЛ;
(3) у висновку експерта від 16 січня 2020 року №831 зазначено, що судово-медичні дані, встановлені при судово-медичній експертизі ОСОБА_7, не відповідають показанням, даним ним при допитах 25 та 28 лютого 2019 року, при проведенні слідчого експерименту за його участю 26 вересня 2019 року в частині механізму отримання тілесних ушкоджень, а саме локалізація виявлених у нього тілесних ушкоджень не співпадає з анатомічними ділянками, на які він вказує, як місця прикладання травматичних дій. На вказаних ОСОБА_7 частинах тіла будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено.
Вказана постанова слідчого ДБР стороною захисту не оскаржувалася.
Окрім цього суд звертає увагу, що ОСОБА_7 своєї винуватості в інкримінованому злочині не визнавав. Повідомляв суду, що він не вчинював умисного вбивства ОСОБА_8 .
Тож у цьому провадженні судами не було використано викривальних показань засудженого для доведення його винуватості.
Натомість судами була перевірена версія сторони захисту про те, ОСОБА_7 побачив тіло потерпілого у дивній позі і вирішив подивитися, що з ним, намагався зняти балаклаву з останнього і вимазав руки у кров. Далі він злякався, витер кров в свою футболку та вирішив її спалити, оскільки розумів, що вона має сліди крові. Ця версія подій сторони захисту була висловлена й у суді касаційної інстанції на підтвердження того доводу, що вина ОСОБА_7 не доведена поза розумним сумнівом. Проте колегія суддів її відхиляє і вважає, що суди на основі достатньої кількості доказів прийшли до висновку про винуватість засудженого в умисному вбивстві.
В оскаржуваному вироку місцевий суд встановив, що вбивство ОСОБА_8 було вчинено ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 23:00 поблизу магазину по АДРЕСА_1 . Ці обставини підтверджуються даними, які відображені у протоколах огляду місця події від 08 квітня 2018 року, висновку судово - медичної експертизи №58 трупа ОСОБА_8 .
Причиною смерті потерпілого була важка відкрита черепно-мозкова травма: відкритий перелом кісток основи та склепіння черепа, часткове роздрібнення речовини головного мозку, що в короткий проміжок часу після отримання такого ушкодження зумовило розвиток мозкової коми - припинення функцій центральної нервової системи, зупинку серцевої діяльності та дихання (а. с. 250, Т. 1).
Що ж до самих обставин заподіяння вказаних смертельних ушкоджень та особи, яка їх заподіяла, то Суд зазначає, що належними та допустимими доказами встановлено беззаперечну винуватість засудженого у вбивстві потерпілого.
Так, свідок ОСОБА_12 повідомив місцевому суду, що ОСОБА_7 прийшов до магазину і чіплявся до всіх. Щоб заспокоїти засудженого ОСОБА_13 (брат вбитого) дав йому ляпаса. Потім ОСОБА_7 заявив, що сьогодні або я або ти живим не прийде до хати. Востаннє він бачив ОСОБА_7 на лавці біля магазину, де залишалося ще 5 осіб, в тому числі і потерпілий.
Інші свідки зазначали, зокрема: