ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 742/3937/18
провадження № 51-2599 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6,
представника потерпілого ОСОБА_7,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_8,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018270210001518 від 12 вересня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Зараховано до строку відбування покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення з 12 по 15 вересня 2018 року відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 49 825,12 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 80 000 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_8 12 вересня 2018 року близько 20:00, перебуваючи на автозаправній станції "WOG" (далі - АЗС) у м. Прилуках на вул. Котляревського, 101, грубого порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, бажаючи самоствердитися за рахунок приниження інших осіб, безпричинно вчинив сварку з потерпілим ОСОБА_6, висловлювався до нього нецензурною лайкою, а також завдав потерпілому удару рукою у підборіддя.
Після цього ОСОБА_8 здійснив не менше трьох пострілів у потерпілого ОСОБА_6 із заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень пістолету "ПСМ-Р", калібру 9 мм. Своїми діями ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Чернігівський апеляційний суд 18 січня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_8 та представника потерпілого ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2022 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, і заперечення на касаційні скарги
Засуджений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а захисник ще й на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просять скасувати оскаржені судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_8 складу злочину.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, сторона захисту посилається на те, що суди не врахували практику Верховного Суду та неправильно кваліфікували дії ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 296 КК України оскільки:
? умисел засудженого був спрямований не на порушення громадського порядку, а на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, так як між ними раніше склалися неприязні стосунки;
? саме ОСОБА_6 спровокував конфлікт у громадському місці та створив реальну загрозу ОСОБА_8 та оточуючим;
? пістолет не був заздалегідь заготовленим, адже ОСОБА_8 носив його повсякденно і має відповідний дозвіл на цей пристрій;
? робота АЗС не припинялася;
? вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не є підставою для кваліфікації дій ОСОБА_8 як хуліганство.
Крім того, сторона захисту вказує, що:
? висновки про винуватість ОСОБА_8 ґрунтуються на недопустимих доказах;
? зміст підозри та формулювання обвинувачення є нечіткими;
? порушено право ОСОБА_8 на захист, оскільки повідомлення про підозру вручалося йому під час проведення медичної процедури;
? суди не врахували приписи ст. 36 КК України;
? апеляційний суд належним чином не перевірив правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 та доводи апеляційної скарги сторони захисту, не надав на них переконливих відповідей, всупереч вимогам ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) повторно обставини не дослідив та не прийняв рішення про закриття кримінального провадження;
? позовна заява ОСОБА_6 обґрунтована висновками експертів, які не мали дозволів на проведення відповідних досліджень;
? ухвалені рішення не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК України
На зазначені касаційні скарги потерпілий та його представник подали заперечення, у яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів, викладених у касаційних скаргах, просять рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 подані касаційні скарги підтримали, просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційних скарг, просили залишити їх без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Щодо доводів сторони захисту про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність
Як убачається з матеріалів кримінально провадження, суди першої та апеляційної інстанцій здійснили судовий розгляд з додержанням вимог ст. 22 КПК України на підставі доказів, отриманих в порядку, визначеному КПК України, які були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції, а саме: показаннях потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, даними протоколів огляду місця події, пред`явлення особи для впізнання, висновками експертиз та іншими письмовими доказами.
Так, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8, зокрема, показав, що між ним та ОСОБА_6 були ділові відносини, які згодом стали напруженими. 12 вересня 2018 року, перебуваючи на АЗС, він побачив автомобіль потерпілого, який рухався по дорозі, заїхав на територію і заблокував йому виїзд. Після чого ОСОБА_6 вийшов з автомобіля та почав словесно ображати його, у зв`язку з чим він зробив крок уперед і сильно штовхнув потерпілого, між ними почалася бійка. Згодом у ОСОБА_6 на обличчі була кров, останній пішов до свого авто. ОСОБА_8 за мить побачив як потерпілий тримав у руці пістолет та велів сідати до його авто, на що ОСОБА_8 відповів, що зробить так як каже ОСОБА_6 тільки покладе ключі до автомобіля. Перебуваючи в салоні авто, взяв травматичний пістолет та наказав потерпілому опустити зброю, здійснивши два постріли догори, але останній не реагував. Тоді ОСОБА_8 вирішив вистрілити у руку, в якій ОСОБА_6 тримав пістолет. Після 4-го пострілу пістолет випав з руки потерпілого, надалі останній підняв пістолет, комусь телефонував, сів до свого автомобіля та поїхав. ОСОБА_8 запевнив, що ОСОБА_6 сам спровокував конфлікт, не мав наміру завдавати йому тілесних ушкоджень, а зброю застосував, оскільки був змушений захищатися.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомила, що перебувала на АЗС разом з ОСОБА_14, потім приїхав ОСОБА_8 з дітьми. Через певний час приїхав і ОСОБА_6, який не підходив до них, проте ОСОБА_8 сам пішов до нього, між ними відбулася розмова, яка переросла у бійку біля автомобілів, а ОСОБА_14 розбороняла їх. Потім ОСОБА_6 зняв наручний годинник і сказав ОСОБА_8 "виходити один на один". Бійка між тривала близько 5 хвилин і відбувалася на галявині, у них у руках нічого не було. Після цього у ОСОБА_6 було обличчя в крові, він пішов до автомобіля, звідки вийшов з пістолетом і наказав ОСОБА_8 сідати до автомобіля, який у цей момент залишався на галявині і не мав нічого у руках. Тоді діти почали плакати, малий хлопець побачив у руках у ОСОБА_6 пістолет.
Свідок ОСОБА_14 пояснила, що 12 вересня 2018 року вона з подругою перебувала на АЗС, де чекала на свого чоловіка ОСОБА_8 . Останній згодом приїхав разом з їх дітьми та сів до них за столик, а діти бавилися на майданчику. Свідок бачила автомобіль ОСОБА_6, який проїхав повз АЗС у напрямку центру міста, та подумала, що він має приїхати до них, оскільки перед цим вона чула частину розмови її чоловіка та ОСОБА_6, що останній приїде до м. Прилук, а далі були нецензурні слова на адресу ОСОБА_8 . Так і відбулося, через кілька хвилин на АЗС приїхав потерпілий, який поставив свій автомобіль біля авто її чоловіка, вийшов з нього та кивнув ОСОБА_8, щоб той ішов до нього. Свідок відвернула увагу на дітей, проте, почувши крик доньки, повернулася і побачила, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відбувалася бійка. Тоді вона намагалася їх заспокоїти, розборонити, однак до неї не дослухалися. Потім боротьба між чоловіками змістилася до іншого кута АЗС. Свідку здалося, що вона їх зупинила, оскільки останні почали розходитися. Разом з тим, ОСОБА_6, знявши годинника та поклавши його до свого автомобіля, почав кричати ОСОБА_8, щоб той був чоловіком і виходив один на один. Між ними знову почалася бійка, яка відбувалася на галявині, де гралися діти. ОСОБА_14 не бачила, хто кому завдав удару перший. Кров була у ОСОБА_8 на сорочці, а ОСОБА_6 витирав кров серветкою, дивлячись у дзеркало, у своєму автомобілі. У цей момент свідок чула як потерпілий нецензурно звернувся до її чоловіка та подальше клацання бардачка в автомобілі. Тоді свідок повернулася і побачила як ОСОБА_6 розмахував зброєю на всі боки, показуючи ОСОБА_8, щоб він сідав до його авто. Побачивши зброю, ОСОБА_14 крикнула ОСОБА_13, щоб вона забрала дітей. ОСОБА_8 пішов до автомобіля потерпілого, який також його обходив. У цей момент її чоловік пішов до власного автомобіля. Потім бачила як уже ОСОБА_8 йшов зі зброєю, казав ОСОБА_6, щоб він викинув свою, та здійснив постріл вверх. ОСОБА_14 присіла і чула ще кілька пострілів. Свідок не бачила хто куди подів свою зброю та чи стріляв потерпілий. Вона зауважила, що десь за три тижні до цієї події між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відбулася суперечка по телефону, в якій останній погрожував її чоловікові.
Крім того, малолітній свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні повідомив, що разом з сестрою у вересні у другій половині дня грався на газоні на території АЗС та бачив як туди приїхав дядько ОСОБА_16 . Його сестра зауважила, що батько із дядьком ОСОБА_16 б`ються, та побігла, а він залишився і спостерігав. ОСОБА_15 не пам`ятав хто саме розпочав битися, бачив як його батько кинув ОСОБА_16 на капот автомобіля, пізніше бійка між ними перейшла на газон, а мама намагалася їх розборонити. Дядько ОСОБА_16 пішов до свого автомобіля, ніби сів у нього, однак потім вийшов і почав водити пістолетом, погрожуючи його батьку, який пішов до свого автомобіля. Тоді тітка ОСОБА_9 його забрала та він чув постріли. Свідок не пам`ятав чи бачив на комусь з вказаних осіб кров.
Разом з тим, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що між ним та ОСОБА_8 були ділові відносини, які закінчилися недружньо, при цьому останній не відповідав на його телефонні дзвінки. 12 вересня 2018 року він проїжджав повз АЗС та побачив автомобіль ОСОБА_8, тому заїхав на територію станції, зупинив свій автомобіль і вийшов з нього. ОСОБА_8, коли побачив його, підійшов та одразу розпочав бійку. Свідок повідомив, що завдавав ударів у відповідь для захисту. Згодом підбігла дружина ОСОБА_8 та намагалася їх розборонити. Надалі він пішов до свого автомобіля, а ОСОБА_8 - до свого, де взяв пістолет і розпочав стрілянину, здійснивши близько 5 чи 6 пострілів.
Свідок ОСОБА_10 безпосередньо у судовому засіданні повідомив, що, проходячи повз АЗС, побачив як позашляховик заїхав на територію цієї АЗС, з нього вийшов чоловік у червоній тенісці та пішов до іншого чоловіка у білій тенісці, який сидів за столиком і розмовляв по телефону. Останній намагався вдарити чоловіка у червоній тенісці, однак чи вдалося це йому свідку невідомо. Між чоловіками почалася бійка, надалі їх розбороняла дівчина. Згодом чоловік у білій тенісці пішов до чорного автомобіля, дістав невеликий предмет і почав стріляти у чоловіка (у червоній тенісці), який стояв за позашляховиком, прикриваючись руками. Було ймовірно 5 пострілів, при цьому, у руках чоловіка, який прикривався, нічого не було.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що проходив повз АЗС, його увагу привернули два чоловіки у білій та червоній футболках відповідно, які махали кулаками та штовхалися, їх розбороняла жінка. Потім чоловік у червоній футболці, на думку свідка, підійшов до свого автомобіля, а чоловік у білій - до чорного авто, де взяв пістолет. Надалі чоловік у білій футболці вирушив у напрямку іншого чоловіка у червоній футболці та розпочав стрілянину, здійснивши близько 5 чи 6 пострілів. Він стріляв у верхню частину, тому що чоловік у червоній футболці закривався руками, у руках у останнього нічого не було.
Із показань свідка ОСОБА_12, наданих у суді першої інстанції, вбачається, що він на території АЗС побачив бійку між двома людьми - у білій та червоній тенісках, які махали руками, їх намагалася розборонити дівчина. Тоді чоловік у білій тенісці підбіг до пасажирських дверцят чорного автомобіля, дістав звідти предмет, з якого розпочав стрілянину, здійснивши напевно 5 пострілів у людину в червоній тенісці, що ховався за позашляховиком, прикривався руками, у яких нічого не було.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної та достатньої в цій обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Стан необхідної оборони виникає як у момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і в разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Спростовуючи версію обвинуваченого про необхідну оборону, суд першої інстанції, з яким погодився також апеляційний суд, у вироку зазначив, що вона суперечить показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які проходили повз і в судовому засіданні підтвердили показання потерпілого ОСОБА_6 про те, що він не мав пістолета у руках, оскільки правою рукою закривав обличчя від пострілів та підставив плече, куди поцілив ОСОБА_8 .
При цьому місцевий суд дійшов переконання, що не знаходять розумної та логічної відповіді доводи ОСОБА_8 про влучання у ділянку тенора правої кисті ОСОБА_6, якою останній нібито держав пістолет, оскільки при стиснутій кисті ОСОБА_8 не міг влучити в зазначену частину руки потерпілого.
Враховуючи наведене, цей суд критично поставився до показань дружини ОСОБА_8 - ОСОБА_14 та їх близької подруги ОСОБА_13 щодо наявності у руці ОСОБА_6 пістолета, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд.
Отже, суди дійшли правильного висновку, що доводи сторони захисту про перебування ОСОБА_8 в обстановці захисту від неправомірного посягання на його життя з боку ОСОБА_6 є необґрунтованими.
Разом з тим, як убачається з оскаржених судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій під час судового розгляду, зокрема, констатували наявність неприязних відносин між потерпілим і засудженим, які передували конфлікту на АЗС, проте дійшли до переконання, що вони не могли слугувати виправданням подальших дій ОСОБА_8, котрий, скориставшись нікчемним приводом, почав першим завдавати ударів потерпілому, а згодом, продовжуючи грубо порушувати громадський порядок, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки у суспільстві, перебуваючи у громадському місці, ОСОБА_8 дістав пістолет та здійснив постріли в потерпілого.