Постанова
Іменем України
19 червня 2023 року
м. Київ
справа № 638/10789/20
провадження № 61-6038 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня
2021 року у складі судді Семіряда І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року у складі колегії суддів:
Пилипчук Н. П., Маміної О В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (далі - ТУ ДБР у м. Полтаві), в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (далі - ДКС України) компенсацію моральної
шкоди, завданої бездіяльністю слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві,
у розмірі 1 133 520,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у липні 2018 року він звернувся до уповноваженої особи прокуратури із заявою про кримінальне правопорушення, вчинене посадовою особою прокуратури Полтавської області. Проте, по вищевказаному факту не було внесено відомості
до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
Указував, що 16 серпня 2018 року слідчим суддею Червоназаводського районного суду м. Харкова прийнято ухвалу, якою зобов`язано уповноважену особу прокуратури внести відповідні відомості до ЄРДР
(справа № 646/4693/18) й 31 серпня 2018 року такі відомості, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 382 КК України (невиконання судового рішення), було внесено
до ЄРДР за номером 42018220000001010. 23 грудня 2019 року матеріали вказаного кримінального провадження направлено до ТУ ДБР у м. Полтаві для проведення досудового розслідування.
У січні 2020 року він звернувся з клопотанням до слідчого ТУ ДБР
у м. Полтаві Алехіної К. О. (далі - слідчий) про визнання його потерпілим,
у задоволенні якого йому було відмовлено постановою слідчого від 14 січня
2020 року. 19 лютого 2020 року слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави скасував вищевказану постанову слідчого (справа
№ 554/1003/20).
У березні 2020 року він направив слідчому повторне клопотання
про визнання його потерпілим. 23 березня 2020 року слідчим прийнято постанову про відмову у задоволенні відповідного клопотання,
яку було скасовано ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду
м. Полтави від 13 квітня 2020 року (справа № 554/1003/20).
У травні 2020 року він подав слідчому клопотання про проведення
судово-психологічної експертизи з метою встановлення розміру моральної шкоди, завданої йому посадовими особами правоохоронних органів
у вказаному кримінальному провадженні, та відповідної грошової компенсації. Постановою слідчого від 18 травня 2020 року йому відмовлено у задоволені вказаного клопотання.
Позивач уважав такі дії слідчого незаконними. При цьому тривалими неправомірними діями і бездіяльністю, результатом чого є надмірна тривалість досудового розслідування, слідчий завдав йому моральну шкоду, розмір якої визначив у сумі 1 133 520,00 грн, яка підлягає стягненню
на його користь із Державного бюджету України через ДКС України.
Посилався на відповідні норми Конституції України, КПК України,
ЦК України, прецедентну практику Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ) та правові позиції Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня
2021 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, застосувавши відповідні норми ЦК України, виходив із того, що позивач
не довів наявність завданої йому шкоди, на наявність якої він посилався, причинний зв`язок між шкодою та діями відповідача.
ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що незаконні, на його думку, процесуальні рішення слідчого були скасовані в судовому порядку.
Разом із цим, суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у ній. Проте, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й не може бути безумовною підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Суди попередніх інстанцій вірно вказали, що метою оскарження позивачем бездіяльності слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві у даному спорі було оспорювання процесуальної діяльності та незгода з прийнятими процесуальними рішеннями відповідно до вимог КПК України. Зазначене
не є безумовним доказом неправомірних дій або бездіяльності у розумінні статті 1174 ЦК України.
Судами враховано прецедентну судову практику ЄСПЛ, а також правові позиції Верховного Суду, викладені у подібних справах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення
та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім цього, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року клопотання
ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про відсутність правових підстав
для задоволення його позову, не враховано прецедентну практику ЄСПЛ, відповідні положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Конституції України та норми ЦК України.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду,
яку безпідставно не враховано судами при вирішенні спору.
Крім того, судами не враховано, що слідчим протягом тривалого часу обмежувалися його процесуальні права у кримінальному провадженні
№ 42018220000001010.
Вказує, що судами не надано правової оцінки доводам, якими було обґрунтовано наявність підстав для відшкодування моральної шкоди,
та доказам, наданим на їх підтвердження.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТУ ДБР у м. Полтаві, в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначається, що доводи позивача в цілому зводяться виключно до його незгоди з процесуальними рішеннями, прийнятими у кримінальному провадженні. Крім того, містяться посилання на відповідну судову практику Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом
чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування
за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної
та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями
чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових
чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі