Постанова
Іменем України
20 червня 2023 року
м. Київ
справа № 180/1074/20
провадження № 61-2674св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Державна казначейська служба України, Дніпропетровська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року у складі судді Нанічкіної Н. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів.
Позов обґрунтовано тим, що 24 серпня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040330000644 органом досудового розслідування Марганецьким МВ Нікопольського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області внесено відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
28 березня 2018 року органом досудового розслідування позивача повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України.
28 березня 2018 року начальником Марганецького відділу Нікопольської місцевої прокуратури Варчуком І. К. затверджено обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні. Кримінальне провадження по підозрі ОСОБА_1 у скоєнні вказаного злочину направлено для розгляду до Марганецького міського суду Дніпропетровської області.
Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2020 року позивача визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
Позивач вказував, що він незаконно перебував під слідством 26 місяців 18 днів, йому завдано моральних страждань, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відносно нього.
У зв`язку із цим погіршились його нормальні життєві зв`язки, а негативні емоції, переживання вплинули на спокій і стан здоров`я.
Заподіяну моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць перебування під слідством.
05 серпня 2021 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що незаконно перебував під слідством 36 місяців, і оцінює заподіяну йому моральну шкоду у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць перебування під слідством.
Посилаючись на викладені обставини та з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку в порядку відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду на його користь моральну шкоду у сумі 864 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 241 870 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та необґрунтованого кримінального переслідування позивачу завдано моральної шкоди, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку Марганецького міського суду Дніпропетровської області 16 червня 2020 року, залишеного без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2021 року.
Суд вказав, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом в період з 28 березня 2018 року (дата вручення підозри) по 29 березня 2021 року (дата вступу в законну силу виправдувального вироку), що разом складає 36 місяців 03 дні.
Разом із цим суд визначив суму відшкодування моральної шкоди виходячи з мінімального розміру такого відшкодування, оскільки ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження завданої йому моральної шкоди у розмірі, заявленому в позові.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернулись до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22 лютого 2023 року Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернулося до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
24 квітня 2023 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить прийняти постанову відповідно до вимог чинного законодавства України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
03 квітня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 24 серпня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040330000644 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України про самовільне захоплення ОСОБА_1 земельної ділянки, що відноситься до особливо цінних земель.
28 січня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України, і допитано в якості підозрюваного.
Того ж дня, 28 березня 2018 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 було спрямовано до Марганецького міського суду Дніпропетровської області.
16 червня 2020 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області ухвалено виправдувальний вирок, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2021 року вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2020 року залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року в частині відмовлених позовних вимог у касаційному порядку не оскаржені, а тому у вказаній частині, в силу приписів статті 400 ЦПК України, не є предметом касаційного розгляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).