Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 450/2209/15
провадження № 61-5696св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Львівського апеляційного суду від 27 березня 2023 року в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 19 вересня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № LVH9GA00000133, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 50 000 дол. США на строк до 17 вересня 2027 року.
У звʼязку із невиконанням відповідачем своїх зобовʼязань за договором виникла заборгованість у загальному розмірі 225 744,47 дол. США, з яких 51 052,35 дол. США - заборгованість за кредитом; 51 049,17 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 8 100 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 104 781,94 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи: 11,84 дол. США - фіксована частина, 10 749,17 дол. США - процентна складова.
Вказану заборгованість позивач просив суд стягнути із відповідача на свою користь.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2016 року в складі судді Данилів Є. О. позов АТ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 225 744,47 дол. США, що еквівалентно станом на 03 серпня 2015 року 4 767 723,21 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у звʼязку із невиконанням позичальником умов кредитного договору у нього перед банком утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню у заявленому банком розмірі. Водночас суд установив обставини зміни прізвища відповідача з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 .
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 березня 2023 року скасовано заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2016 року та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову АТ "ПриватБанк".
Стягнуто з АТ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 5 500 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що банк, звернувшись до суду у вересні 2015 року, пропустив встановлений законом строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, та перебіг якого слід рахувати з дати ухвалення судового рішення про задоволення вимог банку до позичальника про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (10 вересня 2010 року).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року справа № 200/11343/14-ц, від 07 жовтня 2020 року справа № 450/2286/16-ц, від 09 листопада 2021 року справа № 214/5505/16, від 27 липня 2022 року справа № 826/1423/16, від 18 січня 2022 року справа № 910/17048/17, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо правомірності застосування правових позицій Верховного Суду при перегляді справ, в яких було ухвалено заочне рішення, до прийняття таких правових позицій) (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не подавав заяву про застосування позовної давності, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно застосував наслідки пропуску позивачем вказаного строку. Водночас відповідач своєчасно не реалізував своє право на перегляд заочного рішення суду та зловживав наданими йому правами під час подання апеляційної скарги. Відповідач не довів факт виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та належного виконання умов договору у повному обсязі, що є єдиною підставою вважати зобовʼязання припиненим.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
У травні 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із ї доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення. В обґрунтування доводів відзиву відповідач вказав, що суд першої інстанції, не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив його права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 вересня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір № LVH9GA00000133, згідно із умовами якого позивач надав відповідачу строковий кредит в сумі 50 000 дол. США на термін до 17 вересня 2027 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 7.3. кредитного договору забезпечення виконання позичальником зобовʼязань за даним договором виступає іпотека двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки, надані банку з метою забезпечення зобовʼязань за даним договором.
У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором станом на 03 серпня 2015 року виникла заборгованість у загальному розмірі 225 744,47 дол. США, з яких 51 052,35 дол. США - заборгованість за кредитом; 51 049,17 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 8 100 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 104 781,94 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи: 11,84 дол. США - фіксована частина, 10 749,17 дол. США - процентна складова.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2. на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № LVH9GA00000133 від 19 вересня 2007 року в розмірі 405 766, 42 грн, яка станом на 10 вересня 2010 року еквівалентна 51 309,58 дол. США, шляхом звернення стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Надано право ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладати від імені відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2. договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ЗАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2. з житлового будинку АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Даних про виконання цього судового рішення матеріали справи не містять.
07 жовтня 2022 року у відповіді на відзив на заяву про перегляд заочного рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 заявив про застосування позовної давності та вказав, що у період з 08 грудня 2011 року до 10 березня 2016 року ОСОБА_1 утримувався під вартою в державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)" (а. с. 103-105).
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення відповідає з таких підстав.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Встановлено, що згідно з умовами кредитного договору сторонами погоджено строк виконання зобов`язань за цим договором - кінцевий строк повернення кредиту - 17 вересня 2027 року (пункт 7.1. кредитного договору).
Звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок дострокового погашення усієї заборгованості за кредитним договором, який задоволено рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня 2010 року, банк використав своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 2.3.7. кредитного договору вимагати дострокового повернення позики та змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором.
Матеріали справи не містять даних по добровільне або примусове виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня 2010 року, станом на серпень 2015 року ОСОБА_1 згідно із наданим банком розрахунком мав заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2007 року в розмірі 225 744,47 дол. США