Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 199/4576/21
провадження № 61-5450св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Амур-Нижньодніпровський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Нугаєва Оксана Миколаївна,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - Дніпровська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2022 року в складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року в складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Амур-Нижньодніпровський районний у місті Дніпрі відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Нугаєва Оксана Миколаївна, про встановлення факту батьківства.
В обґрунтування позову вказав, що він є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Його батьки познайомились 24 серпня 2000 року, а з жовтня 2001 року почали проживати однією сім`єю як чоловік та дружина у квартирі, що належала на праві власності ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира).
Оскільки його батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі, після його народження ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) запис про батька в книзі записів актів громадянського стану про народження було проведено за прізвищем матері " ОСОБА_2", а ім`я та по батькові батька - за вказівкою матері на підставі частини другої статті 5 Кодексу про шлюб та сім`ю.
Після його народження батьки продовжували проживати однією сім`єю, вели спільне господарство, разом займались його вихованням. ОСОБА_4 завжди визнавав себе його батьком, виконував свої батьківські обов`язки, піклувався про його здоров`я, навчання, фізичний, духовний та моральний розвиток.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 раптово помер. Саме ОСОБА_2 займалася похованням ОСОБА_4 та отримувала усі необхідні документи, у тому числі й свідоцтво про смерть. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, із спірної квартири.
29 травня 2019 року він та його матір ОСОБА_2 звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, проте не змогли її оформити, оскільки матір не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та не надала судового рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю, а він не довів, що ОСОБА_4 є його батьком.
За таких обставин позивач просив визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та внести зміни до актового запису про народження № 522 від 03 червня 2002 року, зробленого відділом реєстрації актів громадянського стану Амур-Нижньодніпровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, шляхом зазначення у відомостях про батька дитини ОСОБА_4 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внесено зміни в актовий запис від 03 червня 2002 року № 522, складений відділом реєстрації актів громадянського стану Амур-Нижньодніпровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, про народження ОСОБА_1, записати батьком дитини: батько - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався наявністю фактичних обставин, які підтверджують спільне проживання матері позивача й особи, яку позивач вважає своїм батьком, ведення ними спільного господарства до народження дитини, спільне її виховання та утримання. Вказані обставини на переконання суду підтверджені наданими позивачем письмовими доказами, а також показаннями свідків, яким суд надав правову оцінку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2022 рокузалишено без змін, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради нарішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2022 року закрито.
Апеляційний суду погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позивач надав належні та допустимі докази, які в своїй сукупності підтверджують факт батьківства ОСОБА_4, тоді як відповідач ОСОБА_3, заперечуючи проти позову, не надала будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів, правом брати участь у судових засіданнях та заявляти клопотання щодо допиту свідків також не скористалася.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги Дніпровської міської ради, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наведені заявником обставини не можуть бути визнані такими, що підтверджують факт вирішення судом першої інстанції у оскаржуваному Дніпровською міською радою рішенні питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Установивши, що оскаржуваним судовим рішенням не було вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка звернулась із апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У квітні 2023 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення судів попередніх інстанцій, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 23 вересня 2020 року в справі № 758/7094/19, від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19, від 10 червня 2021 року в справі № 750/5549/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що у зв`язку із відсутністю спадкоємців за законом або заповітом територіальна громада міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради має право на визнання спадкового майна відумерлою спадщиною. Водночас набуття позивачем прав на спадкування як спадкоємця першої черги у зв`язку із встановленням факту батьківства відносно померлого спадкодавця позбавляє Дніпровську міську раду права на визнання спадщини відумерлою, а тому висновок апеляційного суду про те, що рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, є безпідставним.
Крім того, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про наявність у матеріалах справи доказів, які достовірно підтверджують визнання померли свого батьківства відносно позивача за життя, зокрема спільне проживання та ведення спільного господарства ним та матірʼю позивача до його народження, спільне виховання або утримання дитини. Таким чином, висновки щодо батьківства померлого відносно позивача ґрунтуються виключно на припущеннях.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У травні 2023 року до суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень. В обґрунтування доводів відзиву заявник зокрема вказав, що після смерті ОСОБА_4 він як спадкоємець першої черги та його матір ОСОБА_2 як спадкоємець четвертої черги подали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини у строки, встановлені статтею 1270 ЦК України, а тому посилання Дніпровської міської ради про відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_4 є безпідставними.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Дніпропетровськ. Його батьками є: батько - ОСОБА_6, громадянин України; мати - ОСОБА_2, громадянка України, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Амур-Нижньодніпровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська зроблено актовий запис № 522 від 03 червня 2022 року (а. с.10).
Згідно із листом голови правління ЖБК-83 "Таксист" №16 від 16 серпня 2021 року ОСОБА_4 проживав за адресою - АДРЕСА_1 разом зі своєю сім`єю - ОСОБА_2 та сином ОСОБА_1 і нарахування комунальних послуг здійснювалося на всіх фактично проживаючих у квартирі (а. с. 64).
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що з 80-х років дружила з ОСОБА_4, а потім познайомилася зі ОСОБА_2, часто вони один у одного були у гостях. ОСОБА_4 і ОСОБА_2 проживали разом ще до народження ОСОБА_1 . ОСОБА_4 визнавав ОСОБА_1 своїм сином, на роботі брав путівки для сина.
Допитана свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_2 і вони стали сусідами. Потім стала проживати з ним ОСОБА_2 і у них народився син ОСОБА_1 . Проживали однією сім`єю до самої смерті ОСОБА_4 . Більше з ОСОБА_4 ніхто не проживав.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що познайомилася з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, потім у них зі ОСОБА_2 народився син ОСОБА_1 . Оскільки свідок дружила з родиною і є хрещеною ОСОБА_1, то часто ходили у гості один до одного. Проживали ОСОБА_4 зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вул. Комсомольська. Всі друзі і на роботі знали, що ОСОБА_4 батько ОСОБА_1 і він за життя завжди себе визнавав батьком останнього.
Сторони не заперечують обставини звернення до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року в справі № 199/4577/21 частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Нугаєва О. М., про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, разом із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 у квартирі АДРЕСА_2 .
Вказане судове рішення не набрало законної сили у зв`язку із його оскарженням Дніпровською міською радою.
Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 203/4195/20 (провадження № 61-17958св21) залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ЖБК № 83 "Таксист", Центрального районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Нугаєва О. М., про встановлення факту проживання однією сім`єю, встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та зобов`язання вчинити дії.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суди в указаній справі керувались тим, що позивач пред`явив позов без залучення всіх обов`язкових відповідачів, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Водночас при розгляді цієї справи суди дійшли висновку, що зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених обставин щодо наявності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4, а також пред`явлення позивачем вимог, що стосуються квартири, яка є предметом спадкування, може вплинути на розмір часток інших спадкоємців у спадщині, що може свідчити про наявність спору між позивачем та іншими спадкоємцями щодо обсягу спадкового майна та розміру їх часток у спадщині.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.
Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду ("VOLOVIK v. UKRAINE", 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Оскаржуючи судове рішення, не залучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 591/1506/14-ц (провадження № 61-17709св21).
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.