Постанова
Іменем України
19 червня 2023 року
м. Київ
справа № 568/854/22
провадження № 61-3287св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Радивилівської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року у складі судді Делалової О. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 березня 2023 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С.,Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Радивилівської міської ради, про визначення місця проживання дітей з батьком.
Позов обґрунтований тим, що з 12 жовтня 2008 року він перебував з відповідачкою у шлюбі. Від шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 14 квітня 2022 року шлюб між ними розірвано. У резолютивній частині рішення суд ухвали дітей залишити проживати з матір`ю.
Відповідачка після розірвання шлюбу змінила місце проживання і проживає та зареєстрована у квартирі своєї матері.
Діти залишилися проживати з ним у будинку його матері ОСОБА_5 . Діти проживають в цьому будинку з народження.
Після розірвання шлюбу відповідачка з собою дітей не забрала. Вона не брала і не бере участі у їх вихованні, не цікавиться їх навчанням, не відвідує батьківські збори. Участь ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми обмежується декількома телефонними дзвінками на тиждень. Він вирішував і вирішує всі питання матеріального забезпечення, створення належних умов для навчання і виховання, відпочинку та розвитку дітей.
Діти виявили бажання проживати з ним і змінювати місце свого проживання не бажають.
Просив суд визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з ним, за місцем його проживання.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 02 березня 2023 року, позов задоволено.
Визначено місце проживання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольнивши позов, врахувавши, зокрема висновок органу опіки та піклування, суди виходили з інтересів дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, побажань дітей, думка яких була вислухана під час судового розгляду в суді першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_2 направила поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 березня 2023 року, просила їх скасувати, провадження у справі закрити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17, провадження № 12-112гс18, від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19; Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, провадження № 61-3438сво2; Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 344/2561/16, провадження № 61-12422св18, від 27 січня 2021 року у справі № 355/1857/18, провадження № 61-15147св20, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18, 61-15707св19, від 13 липня 2022 року у справі № 201/7705/19, провадження № 61-13342св21, від 22 грудня 2021 року у справі № 339/143/20, провадження № 61-6809св21, від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18, провадження № 61-14859св19; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; суд першої інстанції не розглянув клопотання, подані ОСОБА_2 ; суд встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів.
У суду першої інстанції були відсутні правові підстави до залучення Служби у справах дітей Радивилівської міської ради як третьої особи, оскільки не є органом опіки і піклування.
Заявниця не заперечує стосовно проживання дітей з батьком та не чинить перешкод у цьому, а доказів спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей позивач не надав.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що висновок у справі щодо доцільності встановлення місця проживання дітей виготовлений уповноваженим органом.
Висновок органу опіки та піклування від 12 вересня 2022 року № 1260/01.09-20 є належним та допустимим доказом.
Підстав для закриття провадження у справі немає.
Пояснення (відзив) Служби у справах дітей Радивилівської міської ради на касаційну скаргу мотивовані тим, що голова Радивилівської міської ради має повноваження підписувати висновки органу опіки та піклування, тому висновок у цій справі є належним та допустимим доказом.
Висновки органу опіки та піклування не є нормативно-правовим актом, а є рекомендацією для суду під час вирішення питання, зокрема про встановлення місця проживання дитини.
Суди врахували бажання дітей, які були опитані в судовому засіданні в суді першої інстанції у присутності психолога.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 02 березня 2023 року відмовлено.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 8 частини першої, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 15 липня 2022 року, серія НОМЕР_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження від 15 червня 2022 року, серія НОМЕР_2 (а. с. 8-9).
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 14 квітня 2022 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 12 жовтня 2008 року Лісничівською сільською радою Балтського району Одеської області, актовий запис № 02, розірвано. Дітей залишено проживати з матір`ю (а. с. 16-17).
Після припинення шлюбних відносин відповідачка змінила місце проживання і 24 січня 2023 року зареєструвала нове місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується повідомленням Відділу реєстрації Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 31 січня 2023 року № 01.09-21/14.
Згідно з повідомленням Відділу реєстрації Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 31 січня 2023 року № 01.09-21/15 діти залишилися проживати з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 12 вересня 2022 року № 1260/01.09-20 Радивилівська міська рада як орган опіки та піклування визнала доцільним визначити місце проживання дітей з батьком - ОСОБА_1 (а. с. 59-61).
Згідно з висновком № 1260/01.09-20 27 червня 2022 року спеціалістами служби у справах дітей Радивилівської міської ради, міського центру соціальних служб здійснено обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено, що санітарний стан житлового приміщення "добрий", у будинку чисто та охайно. На житловій площі спільно проживають: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 (мати позивача і бабуся дітей).
Діти підтвердили, що вони проживають з батьком, який їх забезпечує всім необхідним, доглядає. Показали свої кімнати. Повідомили, що мама до них телефонує 2-3 рази на тиждень.
Члени комісії встановили, що позивач виховує і забезпечує дітей. Мати дітей проживає окремо.
На засідання комісії ОСОБА_2 підтвердила, що проживає зі своєю матір`ю неподалік місця проживання дітей та колишнього чоловіка. Працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Щедра нива". До дітей вона телефонує щодня, але забрати дітей до себе не має можливості, оскільки не дозволяє стан житлового приміщення. Стверджує про конфлікт з позивачем, оскільки він обіцяв придбати їй окреме житло, проте не виконав обіцянки (а. с. 59-61).
На виконання ухвали Радивилівського районного суду Рівненської області від 23 серпня 2022 року, з метою підготовки висновку органу опіки та піклування Радивилівської міської ради, спеціалісти Служби у справах дітей Радивилівської міської ради, міського центру соціальних служб 12 вересня 2022 року здійснили обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обстеження з дітьми була проведена бесіда для встановлення того, з ким вони хочуть проживати. Діти однозначно відповіли, що хочуть проживати з батьком. Відповіли, що мама востаннє телефонувала їм 10 серпня 2022 року та 07 вересня 2022 року.
09 вересня 2022 року спеціалісти Служби у справах дітей Радивилівської міської ради поштою надіслали повідомлення відповідачці, що 12 вересня 2022 року вони планують обстежити умови проживання за її фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 з метою підготовки висновку органу опіки та піклування Радивилівської міської ради.
Відповідно до заяви від 10 вересня 2022 року ОСОБА_2 не надала згоди Службі у справах дітей Радивилівської міської ради на проведення обстеження умов проживання (а. с. 61).
Згідно з інформацією навчального закладу, де навчаються діти сторін - Радивилівського ліцею № 1 Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області ОСОБА_4 цікавиться шкільним життям та навчанням дітей, відвідує батьківські збори та оплачує їх харчування. Крім нього батьківські збори та свята відвідує ОСОБА_5 (мати позивача і бабуся дітей).
Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, має постійний дохід, що підтверджується інформацією з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 12 серпня 2022 року, витягом з Реєстру платників єдиного податку, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 35-39).
Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач разом з дітьми проживають у будинку його матері ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 31-34).
Відповідно до відповіді Комунального некомерційного підприємства "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області від 18 серпня 2022 року № 504 ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а. с. 28).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини четверта-шоста статті 19 СК України).
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.