Постанова
Іменем України
19 червня 2023 року
м. Київ
справа № 310/18/17
провадження № 61-2286 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Бердянська районна державна адміністрація Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будресурси",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада
2021 року у складі судді Черткової Н. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 січня 2023 року у складі колегії суддів:
Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - МО України), Квартирно-експлуатаційного відділу
м. Запоріжжя (далі - КЕВ м. Запоріжжя) звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_1, треті особи: Бердянська районна державна адміністрація Запорізької області (далі - Бердянська РДА), Управління Держгеокадастру
у Бердянському районі Запорізької області (далі - управління Держеокадастру), про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та її повернення.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 19 лютого 1962 року № 204-0029 (далі - розпорядження від 19 лютого 1962 року № 204-0029) Мелітопольській квартирно-експлуатаційній частині Мелітопольського району
(далі - Мелітопольська КЕЧ) було надано у постійне користування земельну ділянку, загальною площею 20,00 га, розташовану у АДРЕСА_2, для будівництва військового містечка № НОМЕР_1 . На виконання цього розпорядження Мелітопольській КЕЧ
у 1978 році видано державний акт на право користування землею серії "Б" № 012141, відповідно до якого за землекористувачем закріплено
в безстрокове і безплатне користування 20,00 га землі в межах згідно
з планом землекористування, земля надана для будівництва військового містечка № НОМЕР_1 .
У травні 1995 року відповідно до рішення Луначарської сільської ради народних депутатів від 27 жовтня 1994 року № 84 із раніше відведеної Мелітопольській КЕЧ земельної ділянки, площею 20,00 га, Бердянському заводу "Южгідромаш" відведено у постійне користування земельну ділянку, площею 7,6 га, для організації садового товариства "Гідравлік". Тому
у постійному користуванні Мелітопольської КЕЧ залишилася земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1, площею 12,4 га.
У подальшому, внаслідок відповідних організаційних заходів, у січні
2003 року Мелітопольську КЕЧ реформовано, її правонаступником визнано Запорізьку квартирно-експлуатаційну частину (району) Південного оперативного командування, яка прийняла на облік земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1, площею 12,4 га, і яку, в свою чергу, з травня
2003 року переформовано у КЕВ м. Запоріжжя.
03 лютого 2006 року між дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецексперт" - Державним підприємством "Укроборонсервіс"
(далі - ДП "Укроборонсервіс") (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будресурси" (далі - ТОВ "БК "Будресурси") (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого військового майна, а саме будівель і споруд військового містечка № НОМЕР_1 .
У зв`язку зі зміною власника зазначених об`єктів нерухомості 17 липня
2006 року ТОВ "БК "Будресурси" звернулося до голови Бердянської РДА
з листом № 17/07 щодо відведення земельної ділянки колишнього військового містечка № НОМЕР_1 під індивідуальне дачне будівництво співробітниками товариства та членам їх сімей. Крім того, у липні
2006 року до Бердянської РДА надійшов лист командира військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ) № 867, яка на той час дислокувалася на фондах військового містечка № НОМЕР_1, відповідно до якого командир цієї військової частини не заперечував проти передачі до земель запасу території військового містечка № НОМЕР_1 .
Прокурор указував, що головою Бердянської РДА протягом 2006-2008 років приймалися рішення щодо розпорядження землями оборони, а саме розпорядження: від 12 вересня 2006 року № 543, від 17 листопада 2006 року № 707, від 31 січня 2007 року № 67, від 02 серпня 2007 року № 532,
від 16 травня 2008 року № 345, на виконання яких 90 громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва по 0,10 га кожному.
Зокрема, відповідно до розпорядження голови Бердянської РДА
від 02 серпня 2007 року № 532 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва із земель оборонного призначення, що перебувають
у запасі на території Луначарської сільської ради. Пунктом 2 вказаного розпорядження безоплатно передано у власність громадянам земельні ділянки, загальною площею 9,00 га, у тому числі забудовані землі 9,00 га
для індивідуального дачного будівництва. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 отримали земельні ділянки, площею 0,10 га, вартістю 8 080,80 грн кожна.
На виконання цього розпорядження вказані особи отримали відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25 листопада
2014 року у справі № 908/3717/14 задоволено позов заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Бердянської РДА від 12 вересня 2006 року № 543 "Про передачу земельної ділянки
та надання дозволу на розробку проєкту землеустрою". Господарський суд установив, що вказане розпорядження прийнято на підставі листа командира ВЧ НОМЕР_2 про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою військового містечка № НОМЕР_1 від 28 липня 2006 року № 867 та листа ТОВ "Будресурси", матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки.
Проте, МО України не надавало згоду на припинення права користування земельною ділянкою та її вилучення. Тобто рішення про відмову від права постійного користування земельною ділянкою не приймалося,
а тому будь-які правові підстави для розпорядження нею Бердянською РДА відсутні.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21 грудня 2015 року
у справі № 908/267/15-г, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04 квітня 2016 року, визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Бердянської РДА
від 02 серпня 2007 року № 532 "Про передачу у власність земельних ділянок" та від 16 травня 2008 року № 345 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02 серпня 2007 року № 532". Судами у цій справі встановлено, що земельна ділянка, на якій були розташовані будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1,
на момент їх відчуження перебувала у користуванні МО України і не була предметом договору купівлі-продажу від 03 лютого 2006 року, за яким
до ТОВ "Будресурси" були передані у власність лише будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1, а не земельна ділянка. Право на земельну ділянку під будівлями і спорудами не переходило автоматично, а мало бути оформлено відповідно до вимог чинного законодавства.
Бердянська РДА не могла бути розпорядником переданих нею у власність громадянам земель, які перебувають у державній власності й не вилучалися у попереднього користувача (частина п`ята статті 116 ЗК України).
Прокурор зазначав, що право на земельну ділянку ТОВ "Будресурси" не було оформлено відповідно до вимог законодавства з отриманням правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Тому товариство також не могло розпоряджатися землею, на якій знаходяться придбані ним будівлі та спорудами.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 отримали
у власність земельні ділянки ВЧ НОМЕР_2 (у подальшому - КЕВ м. Запоріжжя)
із порушенням вимог статті 77 ЗК України, згідно з якою землі оборони -
це землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств та установ Збройних Сил України, інших військових формувань утворених відповідно
до законодавства України.
Згідно з копій державних актів на право власності на земельні ділянки
серії ЯЛ номери: 129549, 129554, 129553, 129548, 129547, 129550, 129551, 129552, 129555, за відповідними договорами купівлі-продажу, укладеними
з вищенаведеними особами, земельні ділянки придбала ОСОБА_1 .
Державні акти зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів
на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номерами: 011026500438, 011026500442, 011026500446, 011026500437, 011026500436, 011026500439, 011026500440, 011026500441, 011026500435.
Проте, Кабінетом Міністрів України або МО України рішення про припинення постійного користування земельною ділянко не приймалося. Спірні земельні ділянки були передані первісним набувачам у власність на підставі незаконних, скасованих судовими рішеннями, розпоряджень Бердянської РДА, тому право власності у них на ці земельні ділянки не виникло,
як і право розпоряджатися ними. У зв`язку з тим, що спірне майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати
це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з незаконного володіння.
Прокурор посилався на норми ЗК України, ЦК України, у тому числі
статтю 388 ЦК України, законів України: "Про прокуратуру", "Про оборону України".
З урахуванням наведеного, прокурор в інтересах держави в особі
МО України, КЕВ м. Запоріжжя, просив суд:
- визнати недійсними державні акти серії ЯЛ за номерами: 129549, 129554, 129553, 129548, 129547, 129550, 129551, 129552, 129555, на право власності на земельні ділянки, загальною площею 0,9 га, загальною вартістю 72 727,20 грн, що розташовані на території Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області, які видані ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельні ділянки, загальною
площею 0,9 га, вартість 72 727,20 грн, розташовані на території Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області, законному землекористувачу - КЕВ м. Запоріжжя.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 20 вересня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ТОВ "БК "Будресурси".
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізькій області
від 25 листопада 2021 року позов прокурора в інтересах держави в особі
МО України, КЕВ м. Запоріжжя задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельні ділянки, кадастрові номери: 2320683000:02:007:0127, 2320683000:02:007:0114, 2320683000:02:007:0089, 2320683000:02:007:0073, 2320683000:02:007:0055, 2320683000:02:007:0065, 2320683000:02:007:0122, 2320683000:02:007:0125, 2320683000:02:007:0069, загальною площею 0,9 га, які розташовані на території Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області, законному землекористувачу - КЕВ м. Запоріжжя.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звернення прокурора
з позовом у даній справі зумовлено необхідністю захисту порушених прав держави щодо повернення земель МО України, які в результаті протиправних дій Бердянської РДА надані у власність особам,
які у подальшому їх відчужили ОСОБА_1, без відповідних на те законних підстав. МО України та КЕВ м. Запоріжжя не вжили заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави. При цьому прокурор дізнався
про порушення вказаних прав з моменту ухвалення рішення Господарського суду Запорізької області від 25 листопада 2014 року у справі № 908/3717/14, яке набрало законної сили 03 квітня 2015 року, яким було задоволено позов прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Бердянської РДА від 12 вересня 2006 року № 543 "Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проєкту землеустрою". Тому строк позовної давності прокурором не пропущено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції застосував норми ЦК України, ЗК України (у відповідних на час спірних правовідносин редакціях),
надав оцінку розпорядженням голови Бердянської РДА, іншим
нормативно-правовим актам, поданим сторонами доказам, урахував обставини, встановлені судами у господарських справах № 908/3717/14
та № 908/267/15-г, і вказав про те, що земельна ділянка, на якій були розташовані будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1, на момент
їх відчуження перебувала у користуванні МО України. Ця земельна ділянка не була предметом договору купівлі-продажу від 03 лютого 2006 року, укладеного між ДП "Укроборонсервіс" та ТОВ "БК "Будресурси", за яким товариству були передані у власність лише будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1, а не земельна ділянка.
Районний суд указав, що Бердянська РДА не була розпорядником земель державної власності й таке розпорядження землями мало здійснюватися
з дотриманням частини п`ятої статті 116 ЗК України після вилучення земельної ділянки у попереднього користувача. При цьому право
на земельну ділянку ТОВ "БК "Будресурси" не було оформлено відповідно до вимог законодавства з отриманням правовстановлюючих документів
на земельну ділянку, тому товариство також не могло розпоряджатися землею, на якій знаходяться придбані ним будівлі та споруди.
Тобто приватні особи незаконно отримали у власність земельні ділянки військової частини НОМЕР_2 (у подальшому - КЕВ м. Запоріжжя).
ОСОБА_1 стала власником цих земельних ділянок на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, оформила державні акти на право власності на земельні ділянки, які були зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номерами: 011026500438, 011026500442, 011026500446, 011026500437, 011026500436, 011026500439, 011026500440, 011026500441, 011026500435.
Проте, особи, які відчужили ОСОБА_1 відповідні земельні ділянки,
не мали права їх відчужувати, так як самі не набули права власності
на земельні ділянки внаслідок скасування в судовому порядку розпорядження голови Бердянської РДА від 02 серпня 2007 року № 532. Тому прокурор обґрунтовано заявив позовну вимогу про повернення КЕВ
м. Запоріжжя земельних ділянок із кадастровими номерами: 2320683000:02:007:0127, 2320683000:02:007:0114, 2320683000:02:007:0089, 2320683000:02:007:0073, 2320683000:02:007:0055, 2320683000:02:007:0065, 2320683000:02:007:0122, 2320683000:02:007:0125, 2320683000:02:007:0069, загальною площею 0,9 га, які розташовані на території Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області.
При цьому позовні вимоги прокурора про визнання відповідних державних актів недійсними є неефективним способом судового захисту порушених прав, оскільки вказане не призведе до відновлення порушеного речового права й для цього не потрібно визнавати недійсними державні акти, оспорювати рішення органів місцевого самоврядування, правочини щодо спірного майна. У цій частині враховано відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у справах щодо ефективного судового захисту.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 25 листопада 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено правильні висновки по суті вирішення спору, оскільки земельна ділянка, на якій були розташовані будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1, на момент їх відчуження перебували у користуванні
МО України й рішення про відмову від користування земельною ділянкою
не приймалися. Тобто у Бердянської РДА були відсутні правові підстави для розпорядження цією земельною ділянкою.
При цьому вказана земельна ділянка не була предметом договору
купівлі-продажу від 03 лютого 2006 року, який було укладено
між ДП "Укроборонсервіс" та ТОВ "БК "Будресурси", оскільки його предметом були лише будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1 .
Районний суд зробив вірні висновки про те, що громадяни незаконно отримали право власності на земельні ділянки ВЧ НОМЕР_2 (у подальшому -
КЕВ м. Запоріжжя), а тому не набули право власності на земельні ділянки
й не могли ними розпоряджатися, зокрема, відчужувати відповідачці.
При цьому землі оборони не можуть перебувати у приватній власності.
Крім того, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги
про відсутність повноважень прокурора на звернення до суду із позовом
у цій справі, а також посилання на пропуск прокурором позовної давності, яка не поширюється на позовні вимоги прокурора про зобов`язання повернути МО України в особі КЕВ м. Запоріжжя земельні ділянки,
які не можуть перебувати у приватній власності громадян, а матеріалами справи підтверджено, що спірні земельні ділянки відносяться до земель оборони.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність земель державної власності позбавляє Український народ загалом та державу в особі Кабінету Міністрів України правомочностей власника землі. Повернення
у державну власність земельної ділянки, яка вибула із такої власності незаконно, не свідчить про порушення принципу пропорційності
й не є втручанням у право відповідачки на мирне володіння майном.
При цьому фізичні особи, у разі порушення їхніх прав, можуть претендувати на відшкодування шкоди, якщо така була завдана рішенням органу державної влади.
Суд апеляційної інстанції врахував положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо захисту права власності, тлумачення суспільного, публічного інтересу та пропорційності вилучення земельних ділянок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, судами застосовано норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, судами не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Прокурор судові рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку не оскаржив, тому у частині відмови у задоволенні його позову судові рішення в касаційному порядку не переглядаються (стаття 400
ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк на усунення її недоліків.
У наданий судом строк заявник надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга, з урахуванням її уточненої редакції, мотивована тим,
що у спірних правовідносинах у прокурора відсутні повноваження для представництва інтересів держави в особі МО України та КЕВ м. Запоріжжя. У цій частині посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду. При цьому прокурор повинен був довести бездіяльність компетентного органу. Разом із цим, у даному спорі прокурор не реалізовує функції МО України та КЕВ м. Запоріжжя, а діє фактично в інтересах третьої особи - Бердянської РДА, тому розгляд заявленого прокурором позову
є неможливим.
Крім того, ефективним способом судового захисту було б заявлення прокурором вимоги про скасування державних актів на землю, які були видані громадянам, у яких відповідачка придбала земельні ділянки
і які були видані на підставі скасованих розпоряджень Бердянської РДА. Проте, такі вимоги прокурором не заявлено. Вказує, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Прокурор не довів, що КЕВ м. Запоріжжя
є користувачем спірних земельних ділянок.
Уважає, що суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин позовну давність, так як прокуратура ще з 2007 року могла оскаржувати набуття приватними особами у власність спірних земельних ділянок,
а зробила це лише в 2016 році.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від виконуючого обов`язки заступника керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, у якому вказується,
що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
При цьому касаційна скарга не містить підстав касаційного оскарження, передбачених нормами ЦПК України, так як правові висновки,
на які посилається заявник касаційної скарги, не є подібними до справи,
яка переглядається Верховним Судом, а тому наявні підстави для закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розпорядженням від 19 лютого 1962 року № 204-0029 Мелітопольській КЕЧ було передано у постійне користування земельну ділянку, загальною площею 20,0 га, розташовану у АДРЕСА_2, для будівництва військового містечка № НОМЕР_1 .
На виконання зазначеного розпорядження Мелітопольській КЕЧ у 1978 році видано державний акт на право користування землею серії "Б" № 012141, відповідно до якого за землекористувачем закріплено у безстрокове
і безплатне користування 20,0 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для будівництва військового містечка
№ НОМЕР_1 (а. с. 10-14, т. 1).
Відповідно до рішення Луначарської сільської ради народних депутатів
від 27 жовтня 1994 року № 84 із раніше відведеної Мелітопольській КЕЧ земельної ділянки, площею 20,0 га, Бердянському заводу "Южгідромаш" відведено у постійне користування земельну ділянку, площею 7,6 га,
для організації садового товариства "Гідравлік" (а. с. 18-20, т. 1).
Згідно з наказом командувача військами ордена Червоного прапора Південного оперативного командування "Про організацію реформування
та ліквідації Мелітопольської квартирно-експлуатаційної частини (району) Південного оперативного командування" від 27 січня 2003 року № 55 Мелітопольську КЕЧ розформовано, правонаступником визнано Запорізьку квартирно-експлуатаційну частину (району) Південного оперативного командування, у зв`язку з чим останньою прийнято на облік земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1, площею 12,4 га (а. с. 21-23, т. 1).
На виконання вимог Директиви Міністра оборони України від 30 березня 2003 року № Д-115/1/03 "Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України" відповідно до наказу начальника Квартирно-експлуатаційної частини Запорізького району від 06 травня 2003 року № 46
Квартирно-експлуатаційну частину Запорізького району переформовано
в КЕВ м. Запоріжжя з 06 травня 2003 року (а. с. 60, т. 1).
03 лютого 2006 року між ДП "Укроборонсервіс" (продавець)
та ТОВ "БК Будресурси" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого військового майна: будівель і споруд військового містечка № НОМЕР_1
(а. с. 24-26, т. 1).
17 липня 2006 року ТОВ "БК "Будресурси" звернулося до голови Бердянської РДА з листом № 17/07 щодо відведення земельної ділянки колишнього військового містечка № НОМЕР_1 під індивідуальне дачне будівництво співробітникам товариства та членам їх сімей.
Згідно з листом командира ВЧ НОМЕР_2 від 28 липня 2006 року № 867,
яка на той час дислокувалася на фондах військового містечка № НОМЕР_1,
командування не заперечує проти передачі до земель запасу території військового містечка № НОМЕР_1 (а. с. 27, т. 1).
Розпорядженням голови Бердянської РДА від 12 вересня 2006 року № 543 "Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проєкту землеустрою" передано в землі запасу оборонного призначення земельну ділянку, площею 9,88 га, розташовану за адресою:
АДРЕСА_1 ; погоджено матеріали місця розташування земельної ділянки для передачі громадянам для індивідуального дачного будівництва, площею 9,0 га, за рахунок вищезазначених земель; надано дозвіл громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, площею 9,0 га, для передачі їм у власність під дачне будівництво
у межах норм безоплатної приватизації за рахунок земель оборонного призначення, що перебувають у запасі на території Луначарської сільської ради (а. с. 29-32, т. 1).
Розпорядженням голови Бердянської РДА від 17 листопада 2006 року
№ 707 "Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації
від 12 вересня 2006 року № 543" попереднє розпорядження визнано таким, що втратило чинність (а. с. 34-35, т. 1).
Розпорядженням голови Бердянської РДА від 31 січня 2007 року № 67
"Про визнання такими, що втратили чинність, розпоряджень голови райдержадміністрації" розпорядження від 17 листопада 2006 року № 707 скасовано (а. с. 36-37, т. 1).
У зв`язку з вилученням земельної ділянки, загальною площею 9,88 га,
на якій була розташована ВЧ НОМЕР_2, видано розпорядження голови Бердянської РДА від 02 серпня 2007 року № 532 "Про передачу у власність земельних ділянок", яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва із земель оборонного призначення, що перебувають
у запасі на території Луначарської сільської ради; передано у власність 90 громадянам земельні ділянки по 0,10 га кожному та зобов`язано оформити державні акти на право власності на земельні ділянки (а. с. 38-40, т. 1).
Пунктом 2 вказаного розпорядження безоплатно передано у власність громадянам земельні ділянки, загальною площею 9,00 га, у тому числі забудовані землі 9,00 га для індивідуального дачного будівництва, зокрема, громадянам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, земельні ділянки, площею 0,10 га, вартістю 8 080,80 грн кожна.
На виконання цього розпорядження голови Бердянської РДА вказані особи отримали державні акти на право власності на земельні ділянки.
Розпорядженням голови Бердянської РДА від 16 травня 2008 року № 345 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02 серпня 2007 року № 532" до вказаного
у назві розпорядження внесено наступні зміни: доповнено пунктом 1.1, відповідно до якого земельну ділянку, загальною площею 9,0 га, переведено із земель оборони до земель рекреаційного призначення; змінено редакцію пункту 2 щодо передання у власність громадянам земельних ділянок, загальною площею 9,0 га, за рахунок земель державної власності рекреаційного призначення, що перебувають у запасі (а. с. 41-42, т. 1).
На виконання вищезазначених розпоряджень голови Бердянського РДА
90 громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, по 0,10 га кожному (а. с. 46-55, т. 1).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25 листопада
2014 року у справі № 908/3717/14, яке набрало законної сили 03 квітня
2015 року, задоволено позов заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Бердянської РДА від 12 вересня 2006 року № 543 "Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проєкту землеустрою" (а. с. 61-74, т. 1).
За результатами розгляду вищевказаної господарської справи встановлено, що зазначене вище розпорядження голови Бердянської РДА прийнято
на підставі листа командира ВЧ НОМЕР_2 від 28 липня 2006 року № 867
про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою військового містечка № НОМЕР_1, листа ТОВ "БК "Будресурси", матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки. Міністр оборони України, ні начальник Головного управління розквартирування військ
та капітального будівництва Збройних Сил України за його дорученням,
не надавали відповідну згоду на припинення права користування спірною земельною ділянкою, її вилучення.
Відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області
від 21 грудня 2015 року у справі № 908/267/15-г, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду
від 04 квітня 2016 року, визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Бердянської РДА від 02 серпня 2007 року № 532 "Про передачу
у власність земельних ділянок" та від 16 травня 2008 року № 345
"Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02 серпня 2007 року № 532" (а. с. 75-83, т. 1).
Згідно з копіями державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ номери: 129549, 129554, 129553, 129548, 129547, 129550,
129551, 129552, 129555 ОСОБА_1 є власником спірних земельних ділянок на підставі відповідних договорів купівлі-продажу від 16 липня
2010 року (а. с. 84-92, т. 1). Державні акти зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номерами: 011026500438, 011026500442, 011026500446, 011026500437, 011026500436, 011026500439, 011026500440, 011026500441, 011026500435.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального