Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 752/1294/19
провадження № 61-10058 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк";
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року у складі судді Хоменко В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон") про стягнення коштів за договором банківського вкладу.
Позовна заява мотивована тим, що 14 червня 2013 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" (у відділенні м. Севастополя АР Крим) було укладено договір депозиту № SAMDN01000735904438, вклад "Стандарт", за умовами якого нею було внесено на депозит 180 000 грн терміном до 14 вересня 2013 року включно, під 16 % річних. Для зарахування відсотків за вкладом було відкрито картковий рахунок, період нарахування відсотків за вкладом - 1 місяць.
Також між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" (у відділенні м. Севастополя АР Крим) 29 січня 2014 року було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070067865600, вклад "Стандарт", за умовами якого нею було внесено на депозит 17 667 доларів США, термін внесення внеску: 366 дні по 29 липня 2014 року включно, під 9 % річних. Для зарахування відсотків за вкладом було відкрито картковий рахунок, період нарахування відсотків за вкладом - 1 місяць.
30 січня 2014 року на виконання умов договору № SAMDNWFD0070067865600 від 29 січня 2014 року нею було розміщено у банку ще 3 612 доларів США.
Вказувала, що неодноразово зверталася до відділення АТ КБ "ПриватБанк" за місцем постійного проживання та реєстрації із заявами про повернення депозиту та відсотків, проте її заяви залишені без задоволення.
Зазначала, що у порушення умов, визначених депозитними договорами, банк не виконав своїх зобов`язань, грошові кошти не повернув і не сплатив відсотки за користування вкладом, вимоги вкладника про повернення коштів та розірвання договорів банківського вкладу були залишені без задоволення, у зв`язку з чим остання була вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Ураховуючи викладене, позивач просила суд розірвати договори банківського вкладу від 14 червня 2013 року № SAMDN01000735904438, від 29 січня 2014 року № SAMDNWFD0070067865600; стягнути з АТ КБ "Приватбанк" на її користь 1 479 019 грн 80 коп., з яких: сума вкладу за договором від 14 червня 2013 року № SAMDN01000735904438 у розмірі 180 тис. грн, проценти за цим договором у розмірі 158 тис. грн, інфляційні втрати у розмірі 268 120 грн 80 коп.; сума вкладу за договором банківського вкладу від 29 січня 2014 року № SAMDNWFD0070067865600 у розмірі 21 279 доларів США, проценти за цим договором у розмірі 9 335 доларів США, а всього 30 614 доларів США, що еквівалентно 872 499 грн; разом за двома договорами банківського вкладу - 1 479 019 грн 80 коп., а також понесені нею судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року,позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір банківського вкладу від 14 червня 2013 року № SAMDN01000735904438, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ "Приватбанк". Розірвано договір банківського вкладу від 29 січня 2014 року № SAMDNWFD0070067865600, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ "Приватбанк". Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 479 019 грн 80 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовано тим, щобанком на вимогу позивача належні грошові кошти відповідно до умов укладених договорів банківського вкладу не повернуті, а тому внесені позивачем кошти разом з процентами підлягають стягненню з відповідача. Відомості про те, що вказані вище договори достроково розірвані у порядку, визначеному умовами укладених між сторонами справи договорів, матеріали справи не містять.
За відсутності згоди ОСОБА_1 на переведення боргу за договорами банківського вкладу на ТОВ "ФК Фінілон", доводи АТ КБ "Приватбанк" щодо відсутності у останнього зобов`язань з виплати боргу за вказаними банківськими вкладами є безпідставними та не спростовують обов`язку банку виконати умови укладених з ОСОБА_1 договорів банківського вкладу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року АТ КБ "Приватбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 752/1294/19 із Голосіївського районного суду м. Києва.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що належним відповідачем у цій справі є, на думку банку, ТОВ "ФК "Фінілон", з яким 17 листопада 2014 року банк уклав договір переведення боргу за спірними договорами банківського вкладу. Вказаний договір переведення боргу був укладений на підставі пункту 1.1.7 додаткових положень Умов та правил надання банківських послуг, яким внесено зміни про порядок взаємодії за договорами Клієнта з Банком. Зазначено, що у разі невиконання Клієнтом обов`язків, передбачених пунктом 1.1.7.59 цих Умов та Правил, подальша взаємодія по договору Клієнта з Банком буде здійснюватися з ТОВ "ФК "Фінілон". У разі незгоди Клієнта з переводом боргу, свої письмові заперечення Клієнт направляє Банку в строк до 15 лютого 2015 року.
Будь-яких письмових заперечень від ОСОБА_1 на адресу банку не надходило.
Зазначав, що депозитний договір № SAMDN01000735904438, вклад "Стандарт", за умовами якого позивачем було внесено на депозит 180 000 грн, був переоформлений 18 вересня 2013 року на договір № SAMDN01000737741301, який є закритим, а сума вкладу (180 000 грн) конвертовані у долари США та зараховані на депозитний рахунок за договором № SAMDNWFD0070067865600, сума вкладу - 21 431 долар 16 центів США. Тому судами здійснено подвійне стягнення суми вкладу.
Вважав безпідставними висновки судів про зобов`язання банку сплатити відсотки за договором банківського вкладу від 29 січня 2014 року № SAMDNWFD0070067865600 за період з 14 червня 2013 року по 14 грудня 2018 року, оскільки 10 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про припинення вказаного договору банківського вкладу, що була отримана банком 16 липня 2014 року.
Також банк зазначав, що позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з 2013 року по 2018 рік, який вважав безпідставним.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судове рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" (у відділенні м. Севастополя АР Крим) укладено договір депозиту № SAMDN01000735904438, вклад "Стандарт", за умовами якого позивачем було внесено на депозит 180 000 грн з терміном внесення внеску: 92 дні по 14 вересня 2013 року включно під 16% річних. Для зарахування відсотків за вкладом було відкрито картковий рахунок, період нарахування відсотків за вкладом - 1 місяць.
Також між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" (у відділенні м. Севастополя АР Крим) 29 січня 2014 року укладений договір банківського вкладу депозиту № SAMDNWFD0070067865600, вклад "Стандарт", за умовами якого позивачем було внесено на депозит 17 667 доларів США з терміном внесення внеску: 366 дні по 29 липня 2014 року включно, під 9% річних. Для зарахування відсотків за вкладом було відкрито картковий рахунок, період нарахування відсотків за вкладом - 1 місяць.
30 січня 2014 року на виконання умов договору № SAMDNWFD0070067865600 від 29 січня 2014 року позивачем було розміщено у банку ще 3 612 доларів США (а.с. 69-72).
Договорами банківського вкладу визначено, що строк вкладу автоматично подовжується ще на один строк, якщо вкладник не заявив про намір забрати кошти.
Зі змісту договорів вбачається, що договори банківського вкладу не містять визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов`язань за договором та (або) після закінчення терміну його дії.
За умовами договору № SAMDN01000735904438 від 14 червня 2013 року, так само як і за умовами договору № SAMDNWFD0070067865600 від 29 січня 2014 року, сторони мають право на дострокове розірвання договору, про що мають повідомити за два банківські дні.
Згідно з довідкою від 20 січня 2020 року № 14712762, наданою банком, депозитний договір Стандарт 3 місяці № SAMDN01000735904438 (26303612819668), сума вкладу 180 000 грн, який у подальшому був переоформлений 18 вересня 2013 року на Стандарт 3 місяці SAMDN01000737741301 (26301613037601), є закритим, а сума вкладу 180 000 грн конвертовані у валюту (долари США) та зараховані на депозитний рахунок згідно договору Стандарт 6 місяців № SAMDNWFD0070067865600 (26359623074587), сума вкладу - 21 431 доларів 16 центів США (а.с. 93).
17 листопада 2014 року між ПАТ КБ "Приватбанк" (сторона 1) та ТОВ "ФК "Фінілон" (сторона 2) було укладено договір про переведення боргу.
Згідно з пунктом 1 договору, на підставі згоди кредиторів, отриманої стороною 1 шляхом приєднання до умов і правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті сторони 1, що є невід`ємною частиною до цього договору, сторона 1 переводить, а сторона 2 приймає на себе виконання зобов`язань по виплаті грошових коштів, які виникли на основі депозитних договорів і договорів банківського обслуговування згідно переліку (додаток 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (пункт 2 статті 208 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).