Постанова
Іменем України
16 червня 2023 року
м. Київ
справа № 357/9169/18
провадження № 61-7948св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода",
відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин", державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Юлія Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, на постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" (далі - ТОВ "Олійникова Слобода") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин" (далі - ТОВ Агрокомплекс "Узин"), державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Юлії Юріївни (далі - державний реєстратор Мироненко Ю. Ю.) про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди.
На обґрунтування позову посилалося на таке.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,404 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, що розташована у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
05 червня 2013 року ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Котовського" (далі - ТОВ "Ім. Котовського"), яке у листопаді 2016 року перейменоване у ТОВ "Олійникова Слобода", договір оренди землі № 100, за яким було передано в оренду позивачу вказану земельну ділянку строком на 10 років.
Державна реєстрація права оренди за ТОВ "Олійникова Слобода" на земельну ділянку проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В. згідно з рішенням від 11 січня 2014 року за індексним номером 9845126.
З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "Олійникова Слобода" стало відомо, що орендована ним у ОСОБА_1 земельна ділянка передана в оренду іншій особі - ТОВ Агрокомплекс "Узин", про що було укладений договір оренди землі від 05 березня 2018 року б/н, право оренди за якими зареєстроване відповідно до рішення державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, від 15 березня 2018 року, індексний номер 40130771.
Позивач вважав, що за наявності дійсного договору оренди, раніше укладеного із ним та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди на спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 не мала права передавати її в оренду іншому орендарю -ТОВ Агрокомплекс "Узин", у зв`язку із чим порушила права позивача як законного її орендаря.
Також державний реєстратор не мала правових підстав проводити державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс "Узин".
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати недійсним договір оренди землі від 05 березня 2018 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" щодо земельної ділянки площею 2,404 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, скасувати рішення державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, від 15 березня 2018 року, індексний номер 40130771 14:48:46 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин" на земельну ділянку площею 2,404 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, яке виникло на підставі договору оренди землі від 05 березня 2018 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин".
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2021 року позов ТОВ "Олійникова Слобода" залишено без задоволення.
Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких порушень закону при укладенні договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2018 року судом не встановлено. Сплив строку, передбаченого частиною першою статті 19 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не є підставою для відмови у державній реєстрації прав, а на момент, ухвалення рішення державного реєстратора Мироненко Ю. Ю., від 15 березня 2018 року, індексний номер: 40130771, в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право оренди ТОВ "Олійникова Слобода" на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, що знаходиться в межах Оліниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, був скасований.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано недійсним договір оренди землі від 05 березня 2018 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" щодо земельної ділянки площею 2,404 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002. Скасовано рішення державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер: 40130771 від 15 березня 2018 року 14:48:46, та припинено право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин" на земельну ділянку площею 2,404 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, яке виникло на підставі договору оренди землі від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин".
У задоволенні позову ТОВ "Олійникова Слобода" до державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року, яким була скасована державна реєстрація права оренди за договором від 05 червня 2013 року, вплинуло на результат рішення у цій справі та як наслідок на недійсність укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2018 року.
Зазначене встановлено з постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, яка на час ухвалення судом першої інстанції рішення про відмову у позові не була прийнята, а суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судового рішення у справі № 357/9440/20.
Отже, суд апеляційної інстанції взяв до уваги вказане судове рішення під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції та вказав, що оскільки ТОВ "Олійникова Слобода" відмовлено у позові саме з підстав скасування державної реєстрації його права оренди спірної земельної ділянки, а постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, то вказані обставини є підставою для скасування судового рішення відповідно до частини другої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Укладення договору оренди землі з іншим орендарем без попереднього припинення або розірвання договору оренди землі з дійсним орендарем земельної ділянки суперечить наведеним нормам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України "Про оренду землі" та порушує права орендаря, якому ця земельна ділянка була передана в оренду раніше.
На час укладення оспорюваного договору від 05 березня 2018 року договір оренди, укладений ТОВ "Олійникова Слобода" з ОСОБА_1, був дійсним, не оспорений у судовому порядку, не був припинений або розірваний з підстав, визначених законом або договором, ОСОБА_1 не мала права передавати спірну земельну ділянку в оренду будь-якій іншій особі, у тому числі ТОВ Агрокомплекс "Узин", і відповідно укладати із ним договір оренди.
Отже, укладення оспорюваного договору оренди з ТОВ Агрокомплекс "Узин" суперечить частині першій статті 792 ЦК України, статтям 13, 24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовам договору оренди, оскільки перешкоджає ТОВ "Олійникова Слобода" користуватися спірною земельною ділянкою і тим самим позбавляє його права користування ними та права самостійно господарювати на них за відсутності підстави для припинення або розірвання укладеного ним договору оренди, що є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до частини першої статті 203 та статті 215 ЦК України, скасування державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою за ТОВ Агрокомплекс "Узин".
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи підтверджують, що спір у ТОВ "Олійникова Слобода" є з ТОВ Агрокомплекс "Узин" та ОСОБА_1 . Отже, державний реєстратор Мироненко Ю. Ю. є неналежним відповідачем.
Тому суд апеляційної інстанції вважав, що у задоволенні позову ТОВ "Олійникова Слобода" до державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. необхідно відмовити.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У серпні 2022 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Марценюк Л. А., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статті 6, 202, 204, 210, 640 ЦК України, статтю 125 ЗК України, статтю 6 Закону України "Про оренду землі" та не врахував, що внаслідок скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 речове право на земельну ділянку не з`явилося у позивача, договір оренди землі позивача не набув чинності. Єдиний юридичний наслідок, який виник на підставі постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, - це можливість повторного розгляду скарги, а не поновлення речового права позивача.
Постанова Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 та постанова Верховного Суду від 04 травня 2022 року були додані як нові докази до матеріалів справи у суді апеляційної інстанції. Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що на момент ухвалення рішення суду першої інстанції не існувало ні постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, ні постанови Верховного Суду від 04 травня 2022 року, а також не існувало тих обставин, які ними були встановлені.
Крім того, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема не взяв до уваги, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції, та без урахування висновків, викладених у постанові Об`єднаної палаті Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21).
Визначаючи підстави позову, уточнюючи позовні вимоги, визначаючи доводи апеляційної скарги та обґрунтовуючи їх, позивач не посилався на те, що чинність наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 є підставою позову.
Таким чином, виключно під час апеляційного розгляду справи позивач змінив підстави позову, вказавши, що саме внаслідок скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, його право оренди чинне. Приймаючи такі підстави, суд апеляційної інстанції розглянув справу з інших підстав поза межами доводів апеляційної скарги та доводів позову.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статті 12, 14, 15 ЦК України, статтю 79-1 ЗК України, статтю 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
Отже, суд апеляційної інстанції не врахував, що обраний спосіб захисту у цій справі, а саме визнання недійсним договору оренди землі від 05 червня 2013 року б/н, скасування рішення про реєстрацію речового права та припинення оренди, є неналежним, оскільки оспорюваний договір припинено, право оренди також припинено, рішення державного реєстратора вичерпало свою дію, відновити земельну ділянку неможливо.
Тобто, у жодний із обраних способів захисту, вказаних у позові, права та інтереси позивача, які на його думку порушено, не можуть бути відновлені. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших, встановлених судом обставин.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статтю 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження", внаслідок чого порушено норми процесуального права, а саме статті 255 ЦПК України та не закрито провадження в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора та припинення права оренди.
Крім того, позивач не отримає жодних прав та чи майна внаслідок проведення реституції у результаті визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами, недійсним, оскільки реституція не проводиться щодо договорів оренди, а припиняє лише права на майбутнє.
Отже, позивач не є заінтересованою особою у розумінні частини третьої статті 215, ЦК України, не є стороною договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2018 року, а тому, суд апеляційної інстанції неправомірно встановив наявність у позивача права оскаржувати такий договір.
Судове рішення оскаржується з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18, від 30 липня 2020 року у справі № 357/7734/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 357/8107/18, від 11 травня 2021 року у справі № 357/7999/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 357/8095/19, від 22 грудня 2021 року у справі № 357/8115/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 911/3250/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15, від 03 жовтня 2020 року у справі № 686/2073/19, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19, Верховного Суду України від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13, від 04 жовтня 2017 року у справі № 914/1128/16.
У жовтні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Олійникова Слобода", у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
На обґрунтування відзиву посилалася на те, що на момент укладення оспорюваного договору та проведення на його підставі державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ Агрокомплекс "Узин" у позивача було наявне дійсне право оренди земельної ділянки за договором оренди землі, яке виникло раніше, ніж право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин", що є підставою для задоволення позову ТОВ "Олійникова Слобода"про визнання недійсним оспорюваного договору оренди та, як наслідок, скасування оспорюваного рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно.
З огляду на приписи статті 367 ЦПК України, а також те, що суд першої інстанції безпідставно не зупинив провадження у цій справі до вирішення справи № 357/9440/20, суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги судові рішення у справі № 357/9440/20 та надав їм оцінку під час апеляційного перегляду цієї справи.
На час розгляду цієї справи в суді першої інстанції наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 не створював правових наслідків для дійсності договору оренди землі та права оренди позивача, що виникло на підставі нього договору, проте докази на підтвердження цієї обставини не могли бути надані позивачем з наведених причин, що не залежали від нього.
Обставини, встановлені у судовому рішенні у справі № 357/9440/20, доповнюють первісні обставини щодо наявності у ТОВ "Олійникова Слобода" права оренди земельної ділянки, що були викладені позивачем у позовній заяві, а посилання позивача на ці обставини з огляду на висновки Верховного Суду у справах № 924/1473/15, № 761/33621/18, № 552/3453/19, № 640/9380/19 не можуть вважатися зміною ним підстав позову.
Поділ земельної ділянки не припиняє права оренди, що виникло у землекористувача до її поділу. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.
Тому немає підстав стверджувати, що провадження у справі мало бути закрите через відсутність предмета спору.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Марценюк Л. А., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 23 липня 2003 року серії Р3 № 284536 ОСОБА_1 належала земельна ділянка площею 2,404 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, яка розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області (т. 1, а. с. 11).
05 червня 2013 року ОСОБА_1 та ТОВ "Ім. Котовського" уклали договір оренди землі № 100 строком на 10 років (т. 1, а. с. 78).
Згідно з пунктом 1 договору оренди землі від 05 червня 2013 року № 100 орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акта про право власності на землю серії РЗ № 284536, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 23 липня 2003 року.
Відповідно до пункту 2 договору оренди землі від 05 червня 2013 року № 100 в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради, загальною площею 2,404 га, в тому числі рілля - 2,404 га.
Згідно з пунктом 37 договору оренди землі від 05 червня 2013 року № 100 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 05 червня 2013 року орендодавець ОСОБА_1 з одного боку, передає, а орендар ТОВ "Ім. Котовського" в особі директора Голика П. В., який діє на підставі статуту, з другого, приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 32204844:01:011:0002, що знаходиться в межах землекористування Олійниково-слобідської сільської ради, загальною площею 2,404 га, у тому числі рілля 2,404 га.
11 січня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В. ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9845126 та внесено запис про інше речове право від 24 грудня 2013 року № 4218508, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ "Ім. Котовського", що виникло згідно з договором оренди землі від 05 червня 2013 року № 100.
Згідно з протоколом № 5 загальних зборів учасників ТОВ "Ім. Котовського" від 22 листопада 2016 року ТОВ "Ім. Котовського" перейменоване на ТОВ "Олійникова Слобода".
05 березня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" уклали договір оренди земельної ділянки строком на 7 років від дати його реєстрації в установленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 1.1 договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2018 року б/н орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. Олійникова Слобода, Білоцерківського району, Київської області. Право власності орендодавця на земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ №284536, виданим на підставі розпорядження Білоцерківської державної адміністрації Ради народних депутатів від 22 січня 2003 року № 28, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 23 липня 2003 року за № 231, та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 січня 2014 року. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 264746332204, кадастровий номер земельної ділянки - 3220484400:01:011:0002.
Відповідно до пункту 12.1 договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2018 року цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 липня 2018 року № 131266553 за рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 40127608 запис про інше речове право від 24 грудня 2013 року скасований 15 березня 2018 року.
15 березня 2018 року о 14:48:46 год державним реєстратором Мироненко Ю. Ю. ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40130771 та внесено запис про інше речове право від 05 березня 2018 року № 25255144, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс "Узин", що виникло згідно з договором оренди земельної ділянки від 05 березня 2018 року б/н.
22 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міськрайонного нотаріального округу Київської області Деруном К. А. засвідчений підпис Вівчар М. Г. у заяві на поділ земельної ділянки, яка адресована компетентним органам або всім, кого це стосується, в якій вона просила поділити земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002 на дві, площею по 1,2020 га.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12 грудня 2018 року № 149249931 рішенням державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиної М. О. від 12 грудня 2018 року індексний номер: 44572629, здійснено запис про право власності від 07 грудня 2018 року 29409720 на земельну ділянку кадастровий номер 3220484400:01:011:0046 за ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 123).